Рішення
від 12.02.2020 по справі 911/2071/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2071/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"

до Приватного акціонерного товариства "Софія"

про стягнення 12 361,04 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кислощук Я.С.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Софія" про стягнення 12 361,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті природного газу відповідно до договору № 114104GIGTBP016 від 04.01.2016 постачання природного газу. У зв`язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу, 1 841,10 грн. пені, 155,34 грн. 3% річних та 364,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.08.2019 було відкрито провадження у справі № 911/2071/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 17.10.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи №911/2071/19 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі № 911/2071/19 на 13.11.2019.

31.10.2019 від відповідача надійшла до суду заява, в якій останній повідомив суд про те, що підприємством було сплачено суму заборгованості у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого долучена не належним чином завірена копія платіжного доручення № 3153 від 11.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

13.11.2019 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд зменшити розмір позовних вимог, в частині суми основного боргу, у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача 1 841,10 грн. пені, 155,34 грн. 3% річних та 364,60 грн. інфляційних втрат.

В судове засідання 13.11.2019 представник відповідача не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

13.11.2019 в судовому засіданні судом досліджено, подану раніше, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та судом встановлено наступне.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог, в частині суми основного боргу, у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача 1 841,10 грн. пені, 155,34 грн. 3% річних та 364,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України , позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" фактично зменшено розмір вимог майнового характеру (кількісних показників), а також, враховуючи те, що зазначена заява подана позивачем до закінчення підготовчого засідання з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії, тому заява про зменшення позовних вимог приймається судом.

13.11.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 04.12.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, 14.11.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

21.11.2019 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії банківської довідки щодо здійснення між сторонами за період з 01.01.2019 по 19.11.2019 розрахунків по спірному договору.

28.11.2019 від відповідача надійшла до суду заява, в якій останній повторно повідомив суд про те, що підприємством було сплачено суму заборгованості у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого долучив неналежним чином завірену копію платіжного доручення № 3153 від 11.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

04.12.2019 в судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 04.12.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 22.01.2020, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, 19.12.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

24.12.2019 від відповідача надійшла до суду заява, в якій останній в третє повідомив суд про те, що підприємством було сплачено суму заборгованості у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого долучив неналежним чином завірену копію платіжного доручення № 3153 від 11.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

В судове засідання 22.01.2020 представник відповідача в третій раз не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

22.01.2020 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовчого провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 12.02.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, 23.01.2020 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

12.02.2020 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

За твердженнями позивача, відповідачем не були виконані зобов`язання щодо оплати в обсязі та в строки, визначені договором № 114104GIGBP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 04.01.2016, поставленого природного газу. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу, 1 841,10 грн. пені, 155,34 грн. 3% річних та 364,60 грн. інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із сплатою відповідачем суми основного боргу, яку прийнято судом. На день розгляду судом справи, позиваем ставляться на вирішення суду вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих за прострочення оплати поставленого природного газу 1 841,10 грн. пені, 155,34 грн. 3% річних та 364,60 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, представник відповідача, в жодне судове засідання не з`явився, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в строки, встановлені судом не скористався. Наразі, з приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 12.02.2020.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Софія" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 114104GIGBP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір). В подальшому, сторонами підписано ряд додаткових угод, копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину (з урахуванням додаткововї угоди № 11) сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу в 2018 р. - 30 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.3 договору, обсяг переданного (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильника газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Згідно з п. 2.9 договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: - за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальника протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі вмотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 11), розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. З 01 січня 2018 р. ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 9 358,00 грн., крім того ПДВ - 1 871,60 грн., всього з ПДВ - 11 229,60 грн.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу природний газ за період з березня по квітень 2018 включно на загальну суму 96 930,14 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ00009735 від 31.03.2018 на суму 94 913,71 грн. та актом приймання-передачі природного газу № КОЗ00013861 від 30.04.2018 на суму 2 016,43 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача підписано директором підприємства та скріплено печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 4.1-4.3 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3), розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Споживач здійснює оплату в будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено, що, на момент розгляду справи, відповідачем здійснено повну оплату поставленого природного газу на суму 96 930,14 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень, долучених до матеріалів справи. При цьому, судом враховано, що 86 930,14 грн. відповідачем було сплачено позивачу до подачі позовної заяви до суду, а грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., відповідач сплатив 11.09.2019, після відкриття провадження у справі № 911/2071/19, у зв`язку із чим, позивачем подано заяву про зменшення суми позову на суму основного боргу (10 000,00 грн.), яку прийнято судом.

Відповідно до п. 11.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 11), цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 2016 року до 31 грудня 2018 року, а в частині проведенні розрахунків - до їх повного здійснення.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 114104GIGBP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 04.01.2016 та всі додаткові угоди до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами п.п. 4.2.3 договору, а саме: остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що за прийнятий природний газ за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 відповідач повинен був розраховуватися до 10-го числа(включно) кожного місця, наступного за місяцем поставки газу( за березень 2018 року - до 10.04.2018 включно; за квітень 2018 року - до 10.05.2018 року включно).

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений у березні та квітні 2018 року природний газ у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було, що підтверджується довідкою позивача, копія якої міститься у матеріалах справи. З огляду на все вищенавдене у сукупності, господарський суд встановив, що відповідачем здійснено оплати по договору з простроченням строків, визначених умовами договору.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту 6.2.1 договору, у разі прострочення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п.п. 6.2.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 841,10 грн.

Наразі, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання, а саме його початок. Як встановлено судом вище, за прийнятий природний газ за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 відповідач повинен був розраховуватися до 10-го числа(включно) кожного місця, наступного за місяцем поставки газу (за березень 2018 року - до 10.04.2018 включно; за квітень 2018 року - до 10.05.2018 року включно). В свою чергу, позивачем здійснено нарахування пені за період, починаючи з 11.04.2019 по 18.07.2019.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку із вищенаведеним, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" здійснено нарахування штрафної санкції поза межами 6 місячного строку з дати прострочення зобов`язання, з огляду на що, в задоволенні нарахованої пені у сумі 1 841,10 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 155,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 364,60 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 423,04 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Софія" (місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 16; код ЄДРПОУ 04594605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (місцезнаходження: 04108, м. Київ, проспект Свободи, б. 2-Г, літ. А; код ЄДРПОУ 39592941) 155,34 грн. 3 % річних, 364,60 грн. інфляційних втрат та 423,04 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення12.02.2020
Оприлюднено27.02.2020
Номер документу87805717
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/2071/19

Рішення від 12.02.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 23.01.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 09.12.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 14.11.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 17.10.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 20.08.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні