Рішення

від 25.02.2020 по справі 913/720/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 лютого 2020 року Справа № 913/720/19

Провадження №34/913/720/19

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса,

до Малого приватного підприємства Меркурій , м. Лисичанськ Луганської області,

про стягнення 70 940 грн. 90 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства Меркурій , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 26 893 грн. 14 коп., пеню в сумі 4 630 грн. 74 коп., неустойку в сумі 39 417 грн. 02 коп. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди №ТМО-254/17 нежитлового приміщення від 27.03.2017, порушення умов якого стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Одеської області про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 у справі №916/261/19, яке набрало законної сили 21.06.2019, позовні вимоги було задоволено повністю: розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 27.03.2017 №ТМО-254/17, виселено МПП Меркурій з орендованого нежитлового приміщення та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 29 814 грн. 22 коп.

Як зазначив позивач, несплата відповідачем орендних платежів на момент розгляду справи в суді та до набрання рішенням законної сили стала підставою для нарахування заборгованості з орендної плати у період з 01.12.2018 до 20.06.2019 у розмірі 26 893 грн. 14 коп. та пені в сумі 4 630 грн. 74 коп.

Також у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, відповідачеві відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати у період з 20.06.2019 по 14.11.2019 у сумі 39 417 грн. 02 коп.

У відповідності до вимог ст. 32 ГПК України 28.12.2019 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.12.2019 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

24.01.2020 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення №01-13/196 від 20.01.2020, в яких позивач зазначав, що надання розрахунку орендної плати у період з 27.03.2017 по 27.04.2018 є неможливим в зв`язку з тим, що позивач до 27.04.2018 не був стороною договору оренди №ТМО-254/17 від 27.03.2017, однак надав копію нарахування орендних платежів у період з 27.04.2017 по 30.11.2018.

На думку позивача, користування відповідачем нежитловим приміщенням за договором оренди №ТМО-254/17 від 27.03.2017 підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41, за яким воно було передане відповідачу та відсутністю акту приймання-передачі вказаного приміщення позивачу після закінчення строку договору оренди.

Також позивач вказав, що надсилав відповідачу акти звірок взаємних розрахунків, проте відповідач їх не підписав та підписані примірники позивачу не повернув.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Жодних пояснень, відзиву на позовну заяву чи заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення від відповідача до суду не надходило.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ч. 8 ст. 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України 25.02.2020 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2017 року між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси (позивач, орендодавець) та Малого приватного підприємства Меркурій (відповідач, орендар) було укладено договір оренди №ТМО-254/17 нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41 (далі - об`єкт оренди).

Відповідно до п. 1.3 договору термін дії договору оренди: з 27.03.2017 по 20.03.2020.

Згідно з п. 2.2 договору за орендовані приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання цього договору місяць (що є базовим) 2757 грн 70 коп. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендні платежі починають нараховуватися з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованих приміщень.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

У відповідності до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також, орендодавець має право відмовитись від договору у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонтів, в порядку, передбаченому договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (п. 5.3 договору).

27.04.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Малим приватним підприємством Меркурій було укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди №ТМО-254/17 від 27.03.2017.

Відповідно до п. 1.1 додатковою угоди керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 №1962-VII Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 №56-V Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Одеси , рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 №2284-VII Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та на підставі акту приймання-передачі від 27.04.2018 у преамбулі та розділі Місцезнаходження сторін договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради .

27.04.2018 між сторонами складено акт прийому-передачі нежилого приміщення до договору оренди №ТМО-254/17 від 27.03.2017, за яким позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41.

У подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 у справі №916/261/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до МПП Меркурій про розірвання договору оренди, виселення та стягнення позов було задоволено повністю, розірвано договір оренди нежитлового приміщення №ТМО-254/17 від 27.03.2017, виселено МПП Меркурій з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41 та стягнено з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 27 037 грн. 34 коп., пеню у розмірі 2 776 грн. 88 коп. та судовий збір.

Вказане рішення набрало законної сили 21.06.2019.

Як зазначив позивач, у зв`язку з несплатою відповідачем орендних платежів на момент розгляду справи в суді та до вступу рішення в законну силу, ним нарахована відповідачу заборгованість з орендних платежів за період з 01.12.2018 по 20.06.2019 у розмірі 26 893 грн. 14 коп.

14.11.2019 старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у примусовому порядку виселено МПП Меркурій з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 50,2 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літакова, 41, про що складено відповідний акт.

На підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивачем у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди нарахована неустойка за період з 20.06.2019 по 14.11.2019 у сумі 39 417 грн. 02 коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 27.03.2017 №ТМО-254/17 є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об`єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідач в обумовлений договором від 27.03.2017 №ТМО-254/17 строк оплату не здійснив, внаслідок чого має місце неналежне виконання своїх зобов`язань за зазначеним договором відповідачем.

Суд враховує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 у справі №916/261/19 стягнуто з МПП Меркурій на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2018 по 30.11.018 у сумі 27 037 грн. 34 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Указане рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 у справі №916/261/19 набрало законної сили 21.06.2019, з огляду на що договір від 27.03.2017 №ТМО-254/17 вважається розірваним з 21.06.2019.

Таким чином, обов`язок сплачувати орендну плату за договором від 27.03.2017 №ТМО-254/17 у МПП Меркурій був до 20.06.2019.

Перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2018 по 20.06.2019 у розмірі 26 893 грн. 14 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.12.2018 по 31.10.2019 у сумі 4 630 грн. 74 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Суд вважає розрахунок пені, наданий позивачем, обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.12.2018 по 31.10.2019 у сумі 4 630 грн. 74 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 20.06.2019 по 14.11.2019 у сумі 39 940 грн 90 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 20.06.2019 по 14.11.2019 у сумі 39 417 грн. 02 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості перед позивачем чи будь-яких інших письмових пояснень до суду не подав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Малого приватного підприємства Меркурій задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства Меркурій (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 5, кімн. 206, ідентифікаційний код 30092436) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, ідентифікаційний код 26302595) заборгованість з орендної плати у сумі 26 893 грн. 14 коп., пеню в розмірі 4 630 грн. 74 коп., неустойку в сумі 39 417 грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено і підписано 25.02.2020.

Суддя А.В. Іванов