Рішення

від 13.02.2020 по справі 914/2247/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 справа № 914/2247/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П. розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест", с. Жирівка, Пустомитівський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айра Груп", м. Львів,

предмет позову: стягнення 391 503,15 грн.,

підстава позову: порушення умов договору купівлі-продажу №16 від 09.11.2018 року,

за участю представників:

позивача: Роюк Віктор Васильович - керівник,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

04.11.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айра Груп" про стягнення 391 503,15 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2019 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 15.11.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Конверти, адресовані відповідачу на юридичну адресу товариства, яка відповідає вказаній в позовній заяві та матеріалах справи, - вул. Пасічна, 167, кв. 22, м. Львів, 79032 , повернулися до суду 21.11.2019 року з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання та 21.12.2019 року - інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Підготовче засідання неодноразово відкладалось, зокрема, з підстав відсутності доказів належного повідомлення відповідача про судові засідання. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 26.12.2019 року у Львівської дирекції публічного акціонерного товариства "Укрпошта" витребувано інформацію про вжиті заходи щодо здійснення поштовим відділенням вручення та роз`яснення конкретної причини невручення, що мала місце при врученні відправлення № 7901412897180, адресату - Товариству з обмеженою відповідальністю "Айра Груп" відповідачу.

Відповідь пошти надійшла до суду 23.01.2020 року, відповідно до якої повідомлення про надходження рекомендованих відправлень 79014 12831 813 та 79014 12897 180 адресату було доставлено, але протягом 30 календарних днів ніхто до поштового відділення зв`язку не звертався і по закінченню терміну зберігання, дані відправлення були повернуті відправнику.

У судове засідання 05.02.2020 року з`явився представник позивача. Відповідач явки представника не забезпечив, конверт з ухвалою викликом про судове засідання 05.02.2020 року повернувся до суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , адресат відсутній .

05.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.02.2020 року. Ухвала суду від 05.02.2020 року надіслана відповідачу 06.02.2020 року.

06.02.2020 року позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 13.02.2020 року з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач повторно явку представника не забезпечив.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що повідомлення відповідача про судові засідання у справі здійснювалося шляхом надіслання судової кореспонденції на юридичну адресу суду, інших адрес суду не повідомлено. Конверти поверталися на адресу суду з різним зазначенням причин повернення, у тому числі із підстави адресат відсутній , що відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученням судового рішення. Крім цього, судом вживалися заходи щодо з`ясування в АТ Укрпошта причин неотримання відповідачем кореспонденції, що описано вище. Відтак, суд зазначає, що ним вжито всіх заходів, спрямованих на повідомлення учасника справи щодо даного судового процесу, однак, відповідач не отримував кореспонденцію суду та з`являвся у судові засідання з незалежних від суду причин.

Враховуючи наведене, суд не вважає повторну неявку відповідача у дане судове засідання перешкодою для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання по своєчасній оплаті отриманого товару. Так, позивач стверджує, що на підставі договору купівлі-продажу він продав, а покупець прийняв плитку тротуарну на загальну суму 556 610,57 грн. Оплату за проданий товар відповідач провів частково, сума повного боргу, що залишилася до оплати, становить 306 610,57 грн., яку позивач заявляє до стягнення. За прострочення виконання зобов`язання позивач також нарахував відповідачу 53 341,84 грн. пені, 889,17 грн. інфляційних втрат, 30 661,57 грн. штрафу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.11.2018 року ТзОВ Пласт-Інвест надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та ТОВ "Айра Груп" (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір купівлі-продажу № 16, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця бетонні оздоблювальні вироби, надалі товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених даним договором. Договір підписаний директорами товариств і скріплений печатками товариств.

Згідно з п. 2.1 договору продаж товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця, згідно накладної, яка містить в собі окремі товарні позиції та ціни на одиницю товару і являється невід`ємною частиною даного договору.

Узгоджуючи умови поставки товару, сторони відповідно до п. п. 6.1 - 6.3 договору погодили, що передача-приймання товару здійснюється в присутності уповноважених представників сторін. Уповноваженими представниками сторін є особа, яка доставила чи передала товар покупцю і особа, яка отримала товар по дорученню, яке додається до даного договору і є його невід`ємною частиною. Моментом переходу права власності на товар є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що моментом купівлі-продажу партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній. Товар вважається переданим продавцем і прийнятий покупцем по кількості і якості з підписанням сторонами накладних.

Як вбачається з рахунка-фактури № СФ-0000137 від 12.11.2018 року, сторони погодили поставку товару, вартістю 556 610,57 грн.

Згідно з видатковою накладною № РН-0000844 від 12 листопада 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Айра Груп плитку тротуарну Римський камінь" та піддони, вартістю 46 218,72 грн. Позивачем здійснено також наступні поставки: згідно з видатковою накладною № РН-0000845 від 12 листопада 2018 р. на суму 36 974,98 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000846 від 12 листопада 2018 р. на суму 21 867,32 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000863 від 15 листопада 2018 р. на суму 19 100,78 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000868 від 15 листопада 2018 р. на суму 42 024,38 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000875 від 16 листопада 2018 р. на суму 38 201,57 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000876 від 19 листопада 2018 р. на суму 45 430,97 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000891 від 22 листопада 2018 р. на суму 39 094,60 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000909 від 27 листопада 2018 р. на суму 39 811,76 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000943 від 10 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000947 від 10 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000949 від 10 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000952 від 10 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000954 від 11 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000959 від 11 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000961 від 11 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000967 від 12 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000980 від 14 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000981 від 17 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000982 від 17 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000984 від 18 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000987 від 20 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000990 від 20 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000992 від 21 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000993 від 21 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000996 від 21 грудня 2018 р. на суму 9 550,39 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000997 від 21 грудня 2018 р. на суму 7 640,32 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000998 від 21 грудня 2018 р. на суму 7 640,32 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000999 від 26 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН- 0001000 від 26 грудня 2018 р. на суму 11 554,68 грн., згідно з видатковою накладною № РН- 0001008 від 28 грудня 2018 р. на суму 11 104,54 грн., згідно з видатковою накладною № РН- 0001008 від 28 грудня 2018 р. на суму 11 104,54 грн., всього на суму 556 610,57 грн.

Згідно з випискою по рахунку позивача відповідачем здійснено наступні оплати:

- 14.12.2018 року на суму 150 000,00 грн. за матеріали зг. акту звірки від 30.12.2018 р. в т .ч. ПДВ 20% 25000.00 грн. ,

- 28.12.2018 року на суму 100 000,00 грн. за матеріали зг. акту звірки від 30.12.2018 р. в т.ч. ПДВ 20% 16666.67 грн. , тобто всього на суму 250 000,00 грн.

Згідно з бухгалтерською довідкою позивача від 06.02.2020 року оплата в сумі 150 000,00 грн. зарахована по накладних від 12 та 15 листопада 2018 року на загальну суму 166 186,18 грн., а оплата в сумі 100 000,00 грн. - по накладних від 16.11.2018 року, від 19.11.2018 року та № РН-0000891 від 22.11.2018 року частково на суму 181,28 грн. Неоплаченими залишились також решта накладних, виписаних після 22.11.2018 року по 28.12.2018 року.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками товариств, що підтверджено оглянутими в судовому засіданні оригіналами видаткових накладних, копії яких долучено до позовної заяви.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з договору, відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору ціна на кожну партію товару, в залежності від виду та кількості, вказується у рахунку-фактурі, що виписується продавцем і є невід`ємною частиною цього договору. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури, який є невід`ємною частиною даного договору. Строк відтермінування становить 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Тобто, упродовж тридцяти календарних днів з моменту кожної поставки, які здійснювались 12.11.2018 року, 15.11.2018 року, 16.11.2018 року, 19.11.2018 року, 22.11.2018 року, 27.11.2018 року, 10.12.2018 року, 11.12.2018 року, 14.12.2018 року, 12.12.2018 року, 17.12.2018 року, 18.12.2018 року, 20.12.2018 року, 21.12.2018 року, 26.12.2018 року та 28.12.2018 року, у відповідача був обов`язок здійснити оплату отриманого товару.

Щодо оформлення видаткових накладних, які подані позивачем на підтвердження відповідних поставок, суд зазначає таке. Частина видаткових накладних містить посилання в графі отримувача на дані представника Васюти О.О. на підставі дов. №325 від 03.12.2018р. Із долученої позивачем довіреності із вказаними реквізитами вбачається, що така видавалася для господарської операції з іншим контрагентом - ТДВ ШРБУ-65 , тобто у видаткових накладних відповідна довіреність зазначена бухгалтером помилково. Разом з тим, суд зазначає, що подані видаткові накладні є належними доказами здійснення позивачем поставок, оскільки відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи описані вище партії поставок, здійснені відповідачем і зараховані позивачем оплати, суд зазначає, що оплаченими є поставки, здійснені в період 12-19.11.2018 року та частково 22.11.2018 року (на суму 181,28 грн.). Останнім днем оплати товару, поставленого згідно з накладною від 22.11.2018 року на суму 38 913,32 грн., було 22.12.2018 року, поставленого згідно з накладною від 27.11.2018 року на суму 39 811,76 грн., було 27.12.2018 року, поставленого згідно з накладними від 10.12.2018 року на суму 46 218,72 грн., було 09.01.2019 року, поставленого згідно з накладними від 11.12.2018 року на суму 34 664,04 грн., було 10.01.2019 року, поставленого згідно з накладною від 12.12.2018 року на суму 11 554,68 грн., було 11.01.2019 року, поставленого згідно з накладною від 14.12.2018 року на суму 9 550,39 грн., було 14.01.2019 року, поставленого згідно з накладними від 17.12.2018 року на суму 19 100,78 грн., було 16.01.2019 року, поставленого згідно з накладною від 18.12.2018 року на суму 9 550,39 грн., було 17.01.2019 року, поставленого згідно з накладними від 20.12.2018 року на суму 19 100,78 грн., було 19.01.2019 року, поставленого згідно з накладними від 21.12.2018 року на суму 43 931,81 грн., було 20.01.2019 року, поставленого згідно з накладними від 26.12.2018 року на суму 23 109,36 грн., було 25.01.2019 року, поставленого згідно з накладною від 28.12.2018 року на суму 11 104,54 грн., було 27.01.2019 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, відсутність інших доказів здійснення оплати товару відповідачем, суд доходить висновку, що право позивача щодо отримання належної плати за поставлений товар є порушеним відповідачем і підлягає судовому захисту в обраний позивачем спосіб. Відтак, позовна вимога в частині стягнення 306 610,57 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як зазначалося вище, крім стягнення основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також 53 341,84 грн. пені, 889,17 грн. інфляційних втрат, 30 661,57 грн. штрафу.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором (п. п. 8.3 - 8.5) сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 4.2 даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару. За протермінування виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи умову договору про нарахування пені до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та без обмеження строку, суд зазначає, що позивач має право нараховувати пеню за період, що перевищує шість місяців з дня виникнення прострочення. Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за період прострочення 21.04.2019р. до 21.10.2019р. в розмірі 53 341,84 грн.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Судом вище встановлено кінцеві строки здійснення оплати товару, прийнятого упродовж 22.11.2018 року - 28.12.2018 року. Пеню позивач нараховує не окремо по кожній партії поставки товару з моменту прострочення кожної такої партії, а з окремо визначеного моменту - 21.04.2019р. на загальний залишок заборгованості. Визначений позивачем момент початку нарахування пені не перевищує моменту прострочення по жодній партії поставки і суд, перевіряючи розрахунок пені, не вправі обирати період довший, ніж визначений самим позивачем. Крім цього, враховуючи умову договору про необмежений період нарахування пені, суд зазначає, що пеня за обраний позивачем період та на загальну суму заборгованості становить 52 955,82 грн. Більше того, здійснивши перерахунок пені на вартість кожної партії поставки товару в період, визначений позивачем, отримано пеню в аналогічному розмірі - 52 955,82 грн. Суд зазначає, що позивачем допущено математичну помилку при визначенні суми пені за період 19.07-21.10, оскільки така становить 26 746,52 грн., а не 27 132,95 грн.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є позовна вимога про стягнення 52 955,82 грн. Вимога в частині стягнення 386,02 грн. пені задоволенню не підлягає.

Щодо штрафу, визначеного позивачем в розмірі 30 661,57 грн., враховуючи порушення відповідачем строки оплати отриманого товару, суд зазначає, що наявні правові підстави для застосування вказаної неустойки. Перевіривши розмір штрафу, заявлений до стягнення, суд зазначає, що такий визначено позивачем правильно. Відтак, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення строків виконання грошового зобов`язання підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих інфляційних втрат , суд зазначає , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як визначено в п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань та в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснюючи перевірку проведеного позивачем розрахунку за наведеними правилами, не виходячи за періоди та суми, визначені позивачем, суд зазначає, що позовна вимога в частині стягнення 889,17 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айра Груп" (79032, Львівська обл., місто Львів, вул. Пасічна, будинок 167, квартира 22, код ЄДР 40880641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест", (код ЄДР 32819022, 81138, Львівська обл., Пустомитівський район, село Жирівка, вул. Центральна, будинок 81) 306 610,57 грн. основного боргу, 52 955,82 грн. пені, 889,17 грн. інфляційних втрат, 30 661,57 грн. штрафу і 5 866,68 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 386,02 грн. пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.02.2020 року.

Суддя Матвіїв Р.І.