Ухвала

від 24.02.2020 по справі 915/121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

24 лютого 2020 року Справа № 915/121/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С. ,

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявник: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

боржник: Фізична особа-підприємець Кузнецов Сергій Володимирович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про: стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 в розмірі 16 080,15 грн. (1 756,89 грн. - заборгованість за кредитом, 6 443,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 594,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 284,58 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом), а також сплаченого заявником судового збору,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", заявник) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 06.02.2020 про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Володимировича (далі - боржник) заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 в розмірі 16 080,15 грн. (1 756,89 грн. - заборгованість за кредитом, 6 443,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 594,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 284,58 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом), а також сплаченого заявником судового збору (210,00 грн.).

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу та з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

В обґрунтування поданої заяви АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що 03.03.2011 боржником було підписано заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 (далі - Заява). Згідно Заяви боржник приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

На підтвердження зазначених вище обставин, заявник надав копію відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Однак заявником не надано підтверджень, що підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг боржник розумів, ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана заявником, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Враховуючі правові висновки Великої Палати Верховного Суду України та відсутність в матеріалах заяви підписаних боржником Умов та правил надання банківських послуг безспірність вимог заявника є сумнівною.

До того ж, підписана боржником заява умов щодо процентів, пені та комісії не містить.

Таким чином, заявником не доведено, що вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії ґрунтуються на договорі, укладеному у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Крім того, як вбачається з наданого заявником розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитом у розмірі 1 756,89 грн. виникла 30.06.2011. Заява про видачу судового наказу надійшла до суду 12.02.2020.

Згідно з п. 3.18.5.7. Витягу з Умов та правил, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків, за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З підстав викладених вище (відсутність підтвердження погодження боржником саме з тією редакцією Умов, яка надана заявником, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови щодо збільшення позовної давності), є не доведеним той факт, що сторони у передбаченому законодавством порядку, погодили іншу позовну давність, ніж передбачена законодавством (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа № 342/180/17).

Отже, суд дійшов висновку, що з моменту виникнення грошової вимоги заявника пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд з такими вимогами.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. п. 3, 5 ч. 1 ст.152 ГПК України.

За розгляд заяви про видачу судового наказу заявник сплатив судовий збір у розмірі 210,20 грн. Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 148, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" у видачі судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Володимировича заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 в розмірі 16 080,15 грн. (1 756,89 грн. - заборгованість за кредитом, 6 443,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 594,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 284,58 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом), судових витрат у розмірі 210,20 грн.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя В.С. Адаховська