Рішення

від 14.02.2020 по справі 200/4808/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/4808/18

Провадження № 2/202/96/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

позивача - Мочаліної І .О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити право власності в порядку приватизації,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_3 , звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити право власності в порядку приватизації, відповідно до якої просила визнати неправомірними дії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, щодо відмови від 30 листопада 2017 року № 3/4-2704 та зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради підготувати проект рішення міськвиконкому Дніпровської міської ради про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кімнату АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 послалася на те, що вона мешкає в кімнаті № 431 гуртожитку комунальної власності територіальної громади м.Дніпро по АДРЕСА_1 на підставі ордеру від 26.11.2016 серія УП №194 разом з дочкою ОСОБА_2 . В жовтні 2017 року з метою приватизації вказаної кімнати, ОСОБА_3 та її дочка оформили заяву і довідку на приватизацію в КП Жилсервіс-5 ДМР, передали документи до органу приватизації - Департаменту житлового господарства, на що отримали відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації кімн. АДРЕСА_1 від 30.11.2017 № 3/4-2704. В обґрунтуванні своєї відмови Департамент житлового господарства посилався на те, що право на безоплатну приватизацію житла заявниками вже було використано при приватизації іншої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/3 частини, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1994 року, виданого Дніпропетровським домобудівельним комбінатом № 1, згідно з розпорядженням за № П96, зареєстрованого в КП ДМБТІ ДОР в реєстровій книзі № 37п за № 103. Також було вказано на відсутність відомостей про реєстрацію місця проживання та не використання свого права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01.01.1993 року по 26.02.1996 року для ОСОБА_3 . Щодо ОСОБА_2 було вказано на відсутність відомостей про реєстрацію її місця проживання та не використання свого права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01.01.1993 року по 18.05.1995 року та про невикористання свого права на приватизацію за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 з вказаною відмовою незгодна та вважає її незаконною, оскільки вона та її дочка ОСОБА_2 частково скористались правом на приватизацію та на даний час мають право скористатися залишком номінальної вартості житлового чеку для приватизації кімн. АДРЕСА_1 , в межах санітарних норм, яка підлягає безкоштовній приватизації, і ця приватизація не є повторною, що і зумовило її звернення до суду з відповідною позовної заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2018 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Шевцову Т.В., ухвалою якої від 21 березня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_3 передано за підсудністю до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.

Матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 надійшли на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська 23 травня 2018 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2018 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 24 травня 2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

21 червня 2018 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшли пояснення ОСОБА_2 , як третьої особи у справі, відповідно до яких вона просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вона разом із нею мешкають в кімнаті № 431 гуртожитку комунальної гласності територіальної громади АДРЕСА_1 , на підставі ордеру від 26.11.2016 серія УП №194 який був наданий Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради замість старого, виданого ДБК. В приватизації кімн. АДРЕСА_1 їй та її матері було відмовлено відповідачем, про що зазначено в листі від 30.11.2017 № 3/4-2704 та Департамент житлового господарства ДМР посилався на використане право на приватизацію при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/3 частини, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1994 року, виданого Дніпропетровським домобудівельним комбінатом № 1, згідно з розпорядженням за № П96, зареєстрованого в КП ДМБТІ ДОР в реєстровій книзі № 37п за № 103. Також було вказано на відсутність відомостей про реєстрацію її місця проживання та не використання свого права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01.01.1993 року по 18.05.1995 року, а саме коли вона проживала за адресою: АДРЕСА_3 та про невикористання свого права на приватизацію за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 пояснила, що вказаний будинок був на балансі Дніпропетровського домобудівельного комбінату. За відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб ця юридична особа (ЄДРПОУ 01238011) була припинена з 20.10.2016 року, тому відомості про місце її проживання вона не може отримати. А центр надання адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради листом від 26.02.2017 року № 10/5-686 повідомив що архівні картотеки відсутні. Щодо адреси АДРЕСА_1 , пояснила, що вона була зареєстрована в індивідуальному житловому будинку її родича (дядька), але факт реєстрації в приватному житловому будинку не переконав орган приватизації, в тому що вона не може його приватизувати. З означеного питання ОСОБА_2 повторно звернулася до Любимівської сільської ради, яка надала довідку від 23.01.2018 року про відсутність відомостей про її використане право на приватизацію. ОСОБА_2 вважає відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в задоволенні їх з матір`ю заяви щодо приватизації кімн. АДРЕСА_1 незаконною, оскільки передача у власність громадян житлових приміщень (кімнат) у гуртожитках, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Дніпро, здійснюється на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 08.06.2016 № 32/9, яким було затверджено Положення про порядок передачі у власність громадян жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках та цим Положенням визначено, що жилі приміщення не передаються (не приватизуються) у власність громадян, які повністю використали своє право на приватизацію житла відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду . У своєму поясненні ОСОБА_2 зазначила, що дійсно, з листопада 1989 року вона проживала в кв. АДРЕСА_3 , приватизувала її разом з матір`ю та братом та після її відчуження ні за якою адресою право на приватизацію не використала, іншого житла на праві власності не має. ОСОБА_2 зазначила, що вона в свою чергу частково скористалась своїм правом на приватизацію державного житлового фонду при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 38,1 кв.м., що складає 12,7 кв.м. на кожного учасника приватизації. З метою з`ясування суми невикористаних чеків, яка залишилася від приватизації вказаної квартири, ОСОБА_3 звернулась до органу приватизації Дніпровської міської ради. За відповіддю від 05.03.2018 року № П-139/1 було з`ясовано, що залишок житлових чеків після приватизації кв. АДРЕСА_3 складає по 2 грн. 04 коп. кожному з учасників приватизації, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На думку ОСОБА_2 , вона має право скористатися залишком номінальної вартості житлового чеку для приватизації кімн. АДРЕСА_1 , в межах санітарних норм, яка підлягає безкоштовній приватизації, і ця приватизація не є повторною.

23 липня 2018 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з Державної міграційної служби Індустріального району м. Дніпро та КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради.

25 липня 2018 року на адресу суду надійшов відзив представника Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем використано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом приватизації частини квартири АДРЕСА_3 . Крім того, при передачі у власність громадян жилих приміщень (кімнат) гуртожитків відповідач, як виконавчий орган, наділений відповідними повноваженнями, керується Положенням про порядок передачі у власність громадян жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Дніпропетровська , затвердженим рішенням міської ради від 08.06.2016 № 32/9, п. 2.2 якого передбачено, зокрема, довідки з попередніх місць реєстрації (після 1992 року) та невикористання наймачем та членами його сім`ї права на приватизацію державного житлового фонду , а тому вимоги відповідача з приводу надання довідки з попередніх місць реєстрації.

26 жовтня 2018 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

27 грудня 2018 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 долучила до матеріалів справи додаткові пояснення, в яких зазначила, що відповідачем було вказано на відсутність відомостей про реєстрацію місця проживання позивача та не використання свого права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01.01.1993 року по 26.02.1996 року, а ОСОБА_2 в період з 01.01.1993 року по 18.05.1995 року. Матеріали справи підтверджують обмін та заселення позивача та третьої особи в квартиру за адресою: АДРЕСА_3 в 1989 році. Після приватизації вказаної квартири на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1994 року, на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.1994 року квартира була продана. За отримані від продажу гроші ОСОБА_3 11.11.1994 року був придбаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_3 була зареєстрована з 23.11.1994 року разом з ОСОБА_7 , 1980 року народження. В цей саме період ОСОБА_3 змінювала паспорт старого зразка НОМЕР_2 , виданий Індустріальним РВВС 04.05.1979 року, однак відмітку в паспорті громадянина України здійснили не датою первісної прописки у вказаному будинку, а датою отримання паспорта НОМЕР_5, а саме 26.02.1996 року. Таким чином вказаний період позивач не може підтвердити документально органу приватизації, як такий що не отримувала в порядку приватизації інше державне житло.

26 лютого 2019 року в судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 долучили до матеріалів справи за позовною заявою ОСОБА_3 заяву про залучення її в якості позивача у зв`язку зі смертю її матері ОСОБА_3 та здійснювати подальший розгляд справи з приводу відмови органу приватизації особисто ОСОБА_2 , на підставі чого ухвалою суду від 26 лютого 2019 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити право власності в порядку приватизації зупинено до визначення правонаступників.

18 вересня 2019 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська на підставі клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі правонаступника та поновлення провадженні у справі, яка надійшла на адресу суду 09 вересня 2019 року, провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити право власності в порядку приватизації - поновлено та залучити в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити право власності в порядку приватизації.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на доводи, наведені в позовній заяві.

Представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Як вбачається з матеріалі справи, представником відповідача неодноразово надсилались на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, що суд розцінює як зловживання правом, а тому вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідка ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

В судовому засідання встановлено, що згідно з корінцем ордеру Дніпропетровського домобудівельного комбінату № 170 від 03 липня 2002 року ОСОБА_3 надана у користування кімната в гуртожитку АДРЕСА_1 (а .с.10 ).

на підставі ордеру на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська серії УП № 194 від 29 листопада 2016 року, який виданий на підставі розпорядження управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 23 листопада 2016 року № 752, ОСОБА_3 надано право на постійне зайняття житлової площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 зі складом родини 2 (дві) особи, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Відповідно до довідки № 3726 від 23 жовтня 2017 року, виданої Комунальним підприємством Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради, в кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 постійно мешкають та мають право на приватизацію житла на момент набрання чинності Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ОСОБА_3 як відповідальний квартиронаймач зареєстрована в кімнаті з 09 липня 2002 року, її донька ОСОБА_2 зареєстрована з 15 листопада 2013 року. Кімната № 431 жилою площею 12,8 кв.м., обладнана кладовою, хол 7,3 кв.м., санвузлом 2,0 кв.м. та загальна площа кімнати становить 22,1 кв.м. (а.с.8).

З метою приватизації вказаної кімнати, ОСОБА_3 та її дочка 23 жовтня 2017 року звернулись до Департаменту житлового господарства із заявою на приватизації житлового приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.7), на що отримала лист директора департаменту № 3/4 27.04 від 30 листопада 2017 року про розгляд звернення, відповідно до якого уповноваженою особою Департаменту було повідомлено по неможливість розгляду поданої заяви про приватизацію, оскільки згідно з довідкою КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ДОР від 03.01.2017 № 21 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 використано право на оплатну приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_3 - реєстрація права власності на квартиру, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1994 року, виданого Дніпропетровським домобудівельним комбінатом № 1, згідно з розпорядженням № П96, зареєстрованого КП ДМБТІ ДОР зареєстроване за реєстровим 103 та у зв`язку із недоліками наданого пакету документів (а.с.27).

Відповідно до листа Комунального підприємства Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості Дніпровської міської ради № 2366 від 28 серпня 2018 року, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23 липня 2018 року, відповідно до переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, із змінами і доповненнями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 р. за № 571/20884, протоколи засідань житлових комісій зберігаються 5 років, а документи (заяви, доповідні записки, звіти, довідки, листи) про надання, розподіл і обмін житлової площі - 10 років, тому документи за 1989 рік не збереглися. Але збережені списки громадян які здійснювали обмін квартир в 1989 році. Згідно яких 18.10.1989 року дійсно був обмін житлових приміщень між ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с.134).

У відповідності до довідки Комунального підприємства Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації № 87 від 10 грудня 2018 року, згідно архівних даних за ОСОБА_3 був зареєстрований житловий будинок в АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11 листопада 1994 року Покровською держнотконторою, реєстр № 2891 та житловий будинок продано 23 жовтня 2001 року (а.с.161).

Відповідно до довідки Комунального підприємства Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації № 6 від 21 травня 2013 року та № 41 від 19 грудня 2016 року, по обліку Синельниківського БТІ в селищі Чаплине Васильківського району по приватизації житло за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не зареєстровано (а.с. 18-19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, про що 02 лютого 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 306, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.168).

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 була допущена до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 , судом розглядаються вимоги в межах заявлених вимог про визнання протиправної відмови в приватизації саме відносно ОСОБА_2 .

Так, з листа директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/4 27.04 від 30 листопада 2017 року про розгляд звернення, відповідно до якого уповноваженою особою Департаменту було повідомлено відповідального про наявність недоліків поданого разом із завою на приватизацію пакету документів, зокрема: відсутні відомості про реєстрацію місця проживання та не використання свого права на приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_2 в період з 01 січня 1993 року по 18 травня 1995 року та про невикористання права на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 та таким чином Департамент житлового господарства не мав законних підстав для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо передачі у власність ОСОБА_2 житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).

У відповідності до листа сільського голови Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 62 від 23 січня 2018 року, та довідки № 118 від 23 січня 2018 року, що додана до цього листа, в результаті упорядкування поштових адрес, змінено поштову адресу житлового будинку, що належить ОСОБА_12 з адреси: АДРЕСА_8 на АДРЕСА_9 та згідно довідки № 117 від 23 січня 2018 року, ОСОБА_2 була зареєстрована на території Любимівської сільської ради в АДРЕСА_8 з 18 травня 1995 року по 14 травня 1998 року та інформація щодо використання права на приватизацію житла на території Любимівської сільської ради Дніпровського району - відсутня (а.с.38-39).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25 квітня 1994 року ОСОБА_2 приймала участь в приватизації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по 1/3 частини. Загальна площа квартири становила 38,1 кв.м. (а.с.44).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом. При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Законом України Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Згідно з п. 5 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло в межах номінальної вартості житлового чеку (21 кв.м. загальної площі на кожного мешканця та 10 кв.м. додатково на сім`ю) один раз.

Отже, на кожного учасника приватизації по 12,7 кв.м. при нормі загальної площі 21,0 кв.м.

Відповідно до ст. 8 ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян , громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до п. 18 вказаного Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Обов`язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України проголошений ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Рішенням Конституційного суду України від 10 червня 2010 року №15-уп/2010 дано тлумачення розуміння ч. 5 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та зазначено, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано (в одній чи кількох квартирах, будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатковою квадратних метрів на сім`ю.

Згідно діючого законодавства безоплатна приватизація державного житлового фонду вважається реалізованим при приватизації 21 кв.м. загальної площі на кожного мешканця та 10 кв.м. додатково на сім`ю.

Враховуючи наведене, логічним є висновок, що якщо площа займаної квартири, кімнати менше санітарної норми, то громадянин має використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) кімнати державного житлового фонду, наймачем, якої він є.

При цьому одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленим санітарним нормам.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 використала своє право на безоплатну приватизацію в обсязі 12,7 кв.м. при нормі 21 кв.м., в той час як загальний розмір кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 становить 22,1 кв.м.

Згідно діючого законодавства, безоплатна приватизація державного житлового фонду вважається реалізованою при приватизації 21 кв.м. загальної площі на кожного мешканця та 10 кв.м. додатково на сім`ю.

Однак при приватизації ОСОБА_2 кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа становитиме 34,8 кв.м. та таким чином буде перевищувати встановлену норму 31 кв.м.

Згідно з п. 10 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі і визнання права.

Як вбачається із матеріалів справи, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/4-27.04 від 30 листопада 2017 року як орган приватизації державного житлового фонду не відмовив в безоплатній передачі у власність ОСОБА_2 в порядку приватизації житлового приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_1 , оскільки позивач самостійно із заявою про приватизацію не зверталась та не усунула недоліки заяви, що були подані її матір`ю, саме тому виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, зокрема відсутність в матеріалах справи відомостей про реєстрацію місця проживання та не використання ОСОБА_2 свого права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01 січня 1993 року по 18 травня 1995 року, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того суд звертаючи увагу на заявлені позивачем вимоги в частині зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду, вважає що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не передбачено ч. 2 ст. 16 ЦК України та в порядку цивільного судочинства не передбачено можливості зобов`язання органів державної влади та місцевого самоврядування до вчинення певних дій. До того ж, суд, захищаючи порушені права громадян, не може підміняти функції окремих органів, в тому числі і органів приватизації. Так, порядок приватизації майна встановлений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись: ст.47 Конституцій України, Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку , ст. 345 ЦК України, ст.ст.1,2,5,9,58 ЖК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.16, ЄДРПОУ 38114671) про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити право власності в порядку приватизації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 24 лютого 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар