Рішення

від 19.02.2020 по справі 920/1241/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2020 Справа № 920/1241/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Укрсиббанк

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-М ,

третя особа - ОСОБА_1 ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Гриценко Б.М.,

від відповідача - адвокат Буланов О.М.,

від третьої особи - не прибув.

Стислий виклад позицій сторін по справі.

Позивач 18.12.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд з метою погашення заборгованості на користь позивача, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов договору про надання споживчого кредиту № 11236045000 від 17.11.2006 року (надалі - Договір), стягнути з відповідача (майнового поручителя) 40564,11 дол. США заборгованості по кредиту, 8794,53 дол. США заборгованості по відсотках, 37655,68 дол. США заборгованості по відсотках (ст. 625 ЦК України), 72279 грн 26 коп. пені, звернувши стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № 11931 від 17.10.2007.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту. Позивач зазначений Договір виконав - надав кошти, однак позичальник не виконав умов Договору у строки, які встановлені у ньому. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами було укладено договір іпотеки № 11931 від 17.10.2007. Тому у позивача, оскільки позичальник не виконав зобов`язання по Договору, виникло право звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

20.01.2020 відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог.

Відповідач обгрунтовує заперечення тим, що з 09.08.2014 право позивача нараховувати передбачені Договором проценти за кредитом припинилося у зв`язку з пред`явленням до позичальника та майнового поручителя у 2014 році вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України та умов Договору про дострокове повернення кредиту. Строк позовної давності щодо вимоги до майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився 09.08.2017.

20.01.2020 третя особа надала пояснення по справі, в яких проти позовних вимог заперечує.

Третя особа зазначила про те, що позивач пред`явив позов у даній справі до майнового поручителя з пропуском трирічного строку, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

17.02.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною статтею 33 Закону України Про іпотеку .

Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою суду від 20.12.2019 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 10.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.02.2020 позивачем до суду була надана заява про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущенного строку (згідно ст. 119 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що просить залишити зазначену заяву без розгляду. Оскільки сторонни розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, а позивач просить суд залишити заяву без розгляду, то суд задовольняє зазначене клопотання представника позивача.

18.02.2020 третя особа надала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи. Суд визнав клопотання таким, що підлягає задоволенню.

18.02.2020 третя особа надала до суду клопотання, в якому просить суд врахувати при розгляді даної справи постанову Верховного Суду від 21.08.2020 по справі № 759/972/15-ц.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог та вказав, що строк позовної давності було перервано зверненням до суду із позовом до третьої особи у 2015 році. Після переривання строк позовної давності розпочався спочатку з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між позивачем та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11236045000 від 17.11.2006 (а.с.28-31).

Відповідно до умов Договору позивач надав позичальнику кредит в сумі 70000 дол. США шляхом зарахування коштів на рахунок позивальника, а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 985 дол. США, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 16.10.2017.

Вищезазначений факт позивач підтверджує випискою з рахунку позичальника (а.с.31-33).

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі та у порядку, встановленому п.1.3 Договору. Процентна ставка встановлюється в розмірі 11,5%.

Відповідно до п. 1.2. Договору, листом № 101235 від 19.02.2008, позивач повідомив позичальника про запровадження нової схеми нарахування відсотків (а.с.35).

Між сторонами 17.10.2007 була укладена додаткова угода № 1 до Договору (а.с.34). Пунктом 1.5 додаткової угоби № 1 було передбачено, що процентна ставка при простроченні зобов`язання встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 Договору.

Також, п. 8.1 Договору передбачено, що у разі прострочення строку виконання зобов`язання позичальнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченного платежу, розрахована за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав умови Договору у строк, передбачений Договором, а саме не повернув кредит та проценти у повному обсязі до 16.10.2017. Станом на 13.12.2019 заборгованість за Договором залишається не погашеною та становить по кредиту та процентам 87014,32 дол. США (2050342 грн 44 коп.) та 72279 грн 26 коп. пені.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунки зазначених сум (а.с.41-55).

Крім того, в забезпечення виконання Договору між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № 11931 від 17.10.2007 (надалі - Договір іпотеки).

Відповідно до Договору іпотеки в іпотеку прийнято нерухоме майно: нежитлові приміщення магазин № 134 під літ. А, котельня під літ. Б, вбиральня під літ. В, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею 238 кв.м., що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2005 (а.с.37-40).

Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за Договором.

Оскільки третя особа не виконала зобов`язання за Договором, то позивач звернувся до відповідача (іпотекодавця) з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач застосував право на дострокове повернення кредиту та відповідно до п. 12.1 Договору направив третій особі відповідне повідомлення-вимогу від 25.06.2014 про дострокове повернення кредиту у випадку непогашення кредитної заборгованості. Третя особа отримала вказану вимогу 07.07.2014 (а.с.75-76).

25.06.2014 позивач направив відповідачу відповідне повідомлення-вимогу від 25.06.2014 про дострокове повернення кредиту у випадку непогашення кредитної заборгованості. Відповідач отримав вказану вимогу 07.07.2014 (а.с.77-78).

З 09.08.2014, тобто з 32 дня з дня отримання вказаної вимоги, термін повернення кредиту є таким, що настав і позичальник (третя особа) та відповідач (майновий поручитель) повинні достроково повернути кредит в повному обсязі.

13.05.2015 позивач звернувся до третьої особи з позовом до суду про стягнення заборгованості за Договором.

27.06.2017 Ковпаківським районним судом м. Суми було ухвалено рішення у справі № 592/4422/15-ц за позовом позивача до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в солідарному порядку за договором про надання споживчого кредиту № 11236045000 від 17.10.2007, яким позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 в іншій частині позову відмовлено (а.с.79-81).

Отже, зазначеним рішенням було стягнуто з позичальника заборгованість за Договором, а у даній справі предметом розгляду є звернення стягнення на предмет іпотеки з майнового поручителя з метою погашення заборгованості за Договором.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказана норма кореспондується, також зі ст. 193 ГК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 1046, 1054 ЦК України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).

Згідно з ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалось судом, між позивачем та третьою особою склались правовідносини, які, за своєю правовою природою, є кредитними. Позивачем надано відповідачу кошти у передбаченому Договором розмірі. Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив обставини невиконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту, які виникли на підставі Договору. Отже, суд дійшов висновку, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач набув права вимагати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

В той же час, у письмовій вимозі позивача від 25.06.2014 було зазначено, що у випадку не усунення та не погашення простроченої заборгованості протягом 31 дня з дня отримання цієї вимоги позивач вимагає дострокового виконання зобов`язань в повному обсязі та змінює термін повернення кредиту, визнавши його таким, що настав з 32 дня з дня отримання вказаної письмової вимоги та несплати заборгованості. Вказане письмове повідомлення від позивача позичальником отримано 07.07.2014. Прострочена заборгованість сплачена не була.

Суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що з 09.08.2014 виник обов`язок третьої особи та відповідача повернути достроково в повному обсязі грошові кошти.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог у даному спорі, оскільки 09.08.2017 закінчився строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 257-258 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлюється строком в один рік.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже зазначалось, представник позивача усно зазначив, що строк позовної давності було перервано зверненням до суду із позовом до третьої особи у 2015 році. Після переривання строк позовної давності розпочався спочатку з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 2017 року.

На думку суду, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять один день з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

У даній справі позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Позивач, пред`явивши 25.06.2014 боржнику і поручителю досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за Договором вимагавши достроково, через 31 день із моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі, змінив строк виконання основного зобов`язання.

Тому, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання 09.08.2014 протягом трьох років - до 09.08.2017, проте до суду звернувся з позовом у грудні 2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Вищезазначена правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі № 357/9126/17-ц від 10.10.2019.

Крім того, на думку суду, строки давності перериваються лише на ту частину вимоги, право на яку має позивач. Тобто, необхідно розмежовувати вимогу про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, які на думку суду не є взаємопов`язаними. Суд дійшов висновку, що подача позову про стягнення боргу не перериває строки давності на подачу позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вищезазначена правова позиція міститься також у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.04.2019 по справі № 523/10225/15-ц.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач пред`явив позов у даній справі до майнового поручителя з пропуском трирічного строку, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Тому суд дійшов висновку, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено повністю, то на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства Укрсиббанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-М , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8632 грн 20 коп. покласти на позивача - Акціонерне товариство Укрсиббанк .

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 25.02.2020.

Суддя О.Ю. Резніченко