Рішення

від 24.02.2020 по справі 924/1155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2020 р. Справа № 924/1155/19

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Мазій І.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, порушеної

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", Хмельницька область, м.Красилів

до Приватної фірми "П.В.М.", м. Хмельницький

про - визнання незаконним рішення приватної фірми "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м.Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1) про припинення, яке зареєстроване у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.06.2019р.,

- скасування запису у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення приватної фірми "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1)

за участю представників:

від позивача: Гавриленко Р.В. - згідно ордера

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" м.Красилів звернулось до суду з позовом до Приватної фірми "П.В.М.", в якому просить - визнати незаконним рішення приватної фірми "П.В.М." код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м.Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1) про припинення, зареєстроване у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та підприємців 18.06.2019р., а також скасувати запис у державному реєстрі юридичних осіб про припинення приватної фірми "П.В.М." код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1).

Повноважний представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, у відзиві на позов (вх. № 05-22/10287/19 від 28.11.2019р.) просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, посилаючись на їх невідповідність вимогам чинного закондаства і фактичним обставинам справи.

Звертає увагу на те, що загальний порядок ліквідації юридичної особи за рішенням власника встановлено ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України. Стверджує, що зазначені норми права відповідачем не порушено, а тому рішення про ліквідацію в добровільному порядку станом на 18.06.2019р. прийнято власником приватної фірми ПВМ є правомірним. Вважає, що законним є запис у державному реєстрі юридичних осіб про припинення приватної фірми П.В.М. м. Хмельницикий від 18.06.2019р. № 16731100012001560. Додатково посилається на дотримання ним в установленому порядку вимог ст.105, п.1 ч.1 ст.110, ст.111 ЦК України.

Акцентує увагу суду на тому, що у рішенні від 18.06.2019р. ОСОБА_1 , як власником приватної фірми П.В.М. , визначено припинити приватне підприємство - Приватну фірму П.В.М. , код ЄДРПОУ 31359505, місцезнаходження: 29016, м.Хмельницький, вул.Львівське шосе, буд.14/1, шляхом його ліквідації за рішенням засновника в добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України; призначено ліквідатором директора підприємства; наділено ліквідатора повноваженнями щодо управління справами підприємства відповідно до статуту підприємства та чинного законодавства України; визначено, що ліквідатор представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає у суді від його імені; визначено, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань та затверджено строки і порядок проведення ліквідаційної процедури підприємства.

На виконання вимог законодавства після прийняття рішення від 18.06.2019р. ліквідатор подав необхідні документи для внесення запису про припинення приватної фірми П.В.М. до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а 20.06.2019р. звернувся із відповідними листами-повідомленнями про припинення приватної фірми П.В.М. до Хмельницького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області та Управління Пенсійного Фонду України у м.Хмельницькому.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у сраві № 924/1100/18 від 31.01.2019р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", м. Красилів Хмельницької області до приватної фірми "П.В.М", м. Хмельницький про розірвання договору від 03.08.2015 р., стягнення 112800 грн., 11227,46 грн. відсотків річних, 44826,72 грн. інфляційних нарахувань задоволено частково.

Розірвано договір № 128 від 03.08.2015 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 4А (код 31369733) та приватною фірмою "П.В.М", м. Хмельницький, Львівське шосе, буд. 14/1 (код 31359505).

Стягнуто з приватної фірми "П.В.М", м. Хмельницький, Львівське шосе, буд. 14/1 (код 31359505) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 4А (код 31369733) 112800 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот гривень), 4774,68 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 68 коп.) відсотків річних, 12637,63 грн. (дванадцять тисяч шістсот тридцять сім гривень 63 коп.) інфляційних нарахувань, 3715,18 грн. (три тисячі сімсот п`ятнадцять гривень 18 коп.) витрат зі сплати судового збору та 8000 грн. (вісім тисяч гривень) витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Видано наказ.

У решті позовних вимог відмовлено.

Згідно наказу № 924/1100/18 про примусове виконання згаданого рішення господарського суду Хмельницької області від 31.01.2019р. з боржника - приватної фірми П.В.М. на користь ТОВ Агропартнер-1 підлягає стягненню загалом 141 927 грн.

26.09.2019р. державним виконавцем 2-го відділу ДВС м.Хмельницького винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та встановлено: за період перебування виконавчого документа на виконанні у відділі, державним виконавцем перевірено майновий стан боржника та встановлено відсутність коштів на рахунку, нерухомого майна та транспортних засобів, які належать боржнику не виявлено, сума статутного капіталу 0,00 грн.

25.10.2019р. стягувач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження та оригінал наказу.

Згідно відмітки на звороті виконавчого листа, виконавче провадження завершене на підставі п.2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , стягнення за виконавчим листом не проводилось.

У відповідності до позовної заяви, 25.10.2019р. позивачу з інформації, яка міститься на сайті Міністерства юстиції України, стало відомо про перебування боржника у стані припинення з 18.06.2019р. та строк заявлення вимог кредиторів до 18.08.2019р. Керівником та головою комісії з припинення є Пасічник Віктор Миколайович.

Разом з тим 05.11.2019р. другим відділом ДВС м.Хмельницький винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60484554 згідно наказу № 924/1100/18 та проводиться примусове стягнення на позивача з відповідача 112800 грн. боргу, 4778,68 грн. відсотків річних, 12637,63 грн. інфляційних нарахувань, 3715,18 грн. судового збору, 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

На час вирішення спору по суті вимог, вищезгадане виконавче провадження в установленому порядку не завершено та докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач, вважаючи неправомірним прийняття рішення відповідачем та стверджуючи про порушення його прав, звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення приватної фірми "П.В.М." код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1) про припинення, зареєстроване 18.06.2019р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також скасування запису у державному реєстрі юридичних осіб про припинення приватної фірми "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні приписи містить також і стаття 20 Господарського кодексу України.

Окрім того відносини, що виникають у сфері прийняття рішення про припинення регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Зокрема, п.7 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Спір у даній справі виник щодо визнання незаконним рішення приватного підприємства П.В.М. , код ЄДРПОУ 313359505 (29000, м.Хмельницький, вул.Львівське шоссе,14/1) про припинення, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.06.2019р., а також скасування відповідного запису у державному реєстрі юридичних осіб про припинення приватного підприємства "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1).

Статтею 59 Господарського кодексу України закріплено, що припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Як убачається з матеріалів справи, власником приватної фірми "П.В.М.", м. Хмельницький Шевчук Л.В. прийнято рішення № 3 про ліквідацію в добровільному порядку станом на 18.06.2019р. приватної фірми "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505, місцезнаходження: 29019, м.Хмельницький, вул.Львівське шосе, буд.,14/1, шляхом його ліквідації за рішенням засновника в добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України, призначено ліквідатором директора підприємства, наділено ліквідатора повноваженнями щодо управління справами підприємства відповідно до Статуту підприємства та чинного законодавства України, визначено, що ліквідатор представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає у суді від його імені, визначено, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань та затверджено строки і порядок проведення ліквідаційної процедури підприємства. Дану інформацію розміщено на сайті Міністерства юстиції України.

Частиною 5 ст. 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Наразі строк заявлення вимог кредиторів приватної фірми "П.В.М." м. Хмельницький встановлено до 18.08.2019р.

Слід зазначити, що оголошення про припинення юридичної особи здійснюється з метою інформування кредиторів про терміни пред`явлення своїх вимог у разі наявності незакритих рахунків у ліквідованого підприємства. Вживаються всі заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, яка ліквідується, про що письмово повідомляється кожний з боржників в установлені строки.

У відповідності до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

До завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунку, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Листом № 1 від 19.06.2019р. повідомлено Головне управління ДФС у Хмельницькій області про рішення № 3 власника про припинення приватного підприємства „Приватна фірма „П.В.М." шляхом його ліквідації за рішенням засновника в добровільному порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг, що підтверджується накладною, описом та фіскальним чеком від 20.06.2019р.

Листом № 2 від 19.06.2019р. повідомлено Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про рішення № 3 власника про припинення приватного підприємства „Приватна фірма „П.В.М." шляхом його ліквідації за рішенням засновника в добровільному порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг, що підтверджується накладною, описом та фіскальним чеком від 20.06.2019р.

Додатково судом враховано, що у відповідності до вимог чинного законодавства, слідуючим етапом на шляху припинення юридичної особи є інвентаризація та оцінка наявного майна підприємства. Інвентаризація здійснюється для всього наявного майна особи, що припиняється, в тому числі майна філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, і майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, вживаються заходи щодо повернення майна, яке перебуває в третіх осіб. Проведення інвентаризації в разі ліквідації підприємства є обов`язковим. У випадках, встановлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється. Для оцінки майна комісія може скористатися послугами суб`єкта оціночної діяльності, який здійснить незалежну оцінку відповідно до вимог Закону Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 16.01.2016 року № 2658. При цьому в разі банкрутства, ліквідації державного, комунального підприємства та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна) проведення оцінки майна є обов`язковим (ст. 7 Закону № 2658).

Наступним кроком є подання ліквідаційної звітності контролюючим органам, яка складається ліквідаційною комісією (ліквідатором) після завершення розрахунків з кредиторами, забезпечується її затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що ухвалив рішення про припинення юридичної особи. Слід звернути увагу, що статтею 166 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

При цьому згідно пояснень повноважного представника позивача, ТОВ"Агропартнер-1" до ліквідатора приватного підприємства „Приватна фірма „П.В.М." у передбаченому законом порядку не зверталось, обгрунтовуючи це наявністю відкритого виконавчого провадження ВП № 60484554 за наказом господарського суду Хмельницької області № 924/1100/18 в межах якого здійснюється примусове стягнення з відповідача 12800 грн. боргу, 4778,68 грн. відсотків річних, 12637,63 грн. інфляційних нарахувань, 3715,18 грн. судового збору, 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 ЗаконуУкраїни "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор:

1) приймає документи;

1 1 ) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

3 1 ) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

3 2 ) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

3 3 ) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

6 1 ) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У статті 25 цього Закону містяться вимоги щодо порядку проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій, згідно з якими державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та включать: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів юридичної особи.

Таким чином з аналізу вищевикладених вимог чинного законодавства суд дійшов висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує, з-поміж іншого, факт створення чи припинення юридичної особи , тобто виконує функцію легалізації події припинення юридичної особи, саме внаслідок припинення. Водночас рішення про припинення приватного підприємства приватної фірми „П.В.М." здійснюється шляхом прийняття рішення засновником.

Разом з тим суд критично оцінює посилання позивача на ч. 6 ст. 35 Кодексу з процедур банкрутства, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження загрози неплатоспроможності відповідача, що не позбавляє позивача реалізувати свої права та охоронювані законом інтереси у межах виконавчого провадження ВП № 60484554 за наказом господарського суду Хмельницької області № 924/1100/18 з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Будь-яких інших обґрунтувань та відповідних доказів, які би спростовували підтвердження долученими відповідачем документами правомірності та законності прийняття рішення приватної фірми „П.В.М." про припинення не подано.

З огляду на наведене, недоведеними є твердження позивача про прийняття рішення приватної фірми П.В.М." про припинення з порушенням законодавства, оскільки на підставі поданих відповідачем документів державним реєстратором прийнято відповідне рішення, що узгоджується з передбаченими ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" повноваженнями.

Як убачається з матеріалів справи, 05.11.2019р. другим відділом ДВС м.Хмельницький винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60484554 згідно наказу № 924/1100/18 та проводиться примусове стягнення на позивача з відповідача 112800,00 грн. боргу, 4778,68 грн. відсотків річних, 12637,63 грн. інфляційних нарахувань, 3715,18 грн. судового збору, 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Також судом враховується, що застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності в сукупності наступних умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права/інтересу; порушення цього права/інтересу з боку відповідача; адекватність обраного способу судового захисту.

Особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання та відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Однак позивачем в порушення вищенаведених положень не доведено порушення його прав та інтересів оспореним рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищенаведені законодавчі положення та обставини справи, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорених рішень незаконними та їх скасування, а саме: не надано доказів у підтвердження невідповідності рішень вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції власника приватної фірми "П.В.М." і порушення у зв`язку з прийняттям спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Крім того, не доведено й порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких звернувся позивач у визначений ним спосіб, саме відповідачем.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання незаконним рішення приватної фірми "П.В.М." код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м.Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1) про припинення, зареєстроване у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських фрормувань 18.06.2019р., а також скасування запису у державному реєстрі юридичних осіб про припинення приватного підприємства "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м.Хмельницький, вул.Львівське шосе, 14/1) заявлені необгрунтовано та задоволенню не підлягають.

При цьому судом зважається на те, що у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому витрат на професійну правову допомогу в сумі 6200 грн. суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься витяг з реєстру адвокатів України, згідно якого Гавриленко Р.В. видано 13.07.2016р. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 260.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 126 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 цієї статті зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги № 102 від 25.10.2019р., укладений між адвокатом Гавриленко Р.В. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" (клієнт, відповідач).

Також, 11.02.2020 між адвокатом Гавриленко Р.В. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" підписано акт виконаних робіт№11 до договору про надання професійної правничої допомоги №102 від 25.10.2019р. (розрахунок суми витрат на надання юридичних послуг, що надаються згідно договору).

Адвокат згідно з договором про надання правової допомоги від 25.10.2019 року та розрахунку суми витрат на надання юридичних послуг визначив свої витрати в обсязі 6200,00 грн., а саме: підготовка позовної заяви - 2000,00 грн., подання позовної заяви до суду - 200,00 грн., участь у підготовчому засіданні - 1000,00 грн., участь у підготовчому засіданні - 1000,00 грн., участь у підготовчому засіданні - 1000,00 грн., участь у судовому засіданні - 1000,00 грн.

Наразі відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у позові витрати зі сплати судових витрат покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", Хмельницька область, м.Красилів до Приватної фірми "П.В.М.", м. Хмельницький про визнання незаконним рішення приватної фірми "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м.Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1) про припинення, яке зареєстроване у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.06.2019р., а також скасування запису у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення приватної фірми "П.В.М.", код ЄДРПОУ 31359505 (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14/1) - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2020 р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу ( 31000 , Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 4 А); 3 - представнику позивача Гавриленко Р.В. ( 29000 , м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 49); 4 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, буд. 14/1). Всім рек. з пов. про вруч.