Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/7825/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7825/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північтранс"

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 (колегія суддів: Богатир К.В. - головуючий, Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 (суддя Рога Н.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Північтранс"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північтранс" (далі - відповідач) страхове відшкодування у розмірі 83 022,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, в даному випадку до страхувальника цивільної відповідальності - власника транспортного засобу, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а також положеннями ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, позов задоволено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що на відповідача покладено обов`язок повідомити про дорожньо-транспортну пригоду за участю його автомобіля, який він не виконав, що є підставою для стягнення з нього фактичних витрат страхової компанії - позивача, здійснених у зв`язку з відшкодуванням збитків, завданих водієм забезпеченого автомобіля іншому транспортному засобу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

3.2. Так відповідач зазначає, що обов`язок повідомляти про страховий випадок покладено лише на водія. В договорі не вказано обов`язки та строки повідомлення страхувальником або водієм страховика у разі настання страхового випадку. Відповідно до вимог законодавства підставою для пред`явлення зворотної вимоги до відповідальної за шкоду особи є також не вжиття водієм заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди. Оскільки факт настання страхового випадку ніким не оспорювався і позивач самостійно здійснив страхову виплату, перешкод для встановлення позивачем дійсного розміру завданої шкоди не встановлено, не доведено, що відсутність письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду призвела до необґрунтованих виплат, що є підставою для відмови у позові і така правова позиція викладені в постановах Верховного Суду. Судами проігноровано, що страховою компанією, якій здійснив виплату позивач, на підтвердження своїх виплат надано платіжне доручення, на якому відсутні відмітки банку про отримання такого доручення і відмітки про сплату.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, 21.07.2017 між позивачем (Страховик) та відповідачем (Страхувальник) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/647675, яким було забезпечено автомобіль "Volkswagen LT 35 ПЕ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . За цим Договором (поліс ЦВ) позивач взяв на себе обов`язок, в разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування. Страхувальник, в свою чергу зобов`язався, дотримуватись умов договору страхування, передбачених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

01.10.2017 у м. Дніпро по вул. Корольової Гулі, 14-В трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "BMW ХЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 ( Потерпілий ), під керуванням ОСОБА_4 , та забезпеченого автомобіля "Volkswagen LT 35 ПЕ ", державний реєстраційний номери НОМЕР_1 , що належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_1 (Винуватець).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро від 08.11.2017 Винуватця було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Транспортний засіб Потерпілого "BMW ХЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано у ПрАТ "СК "АХА Страхування" згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 144829Га/05АВ від 20.04.2017. Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) згідно договору добровільного страхування №144829Га/05АВ від 20.04.2017 складає 1 333 900 грн.

24.01.2018 до позивача звернулося ПрАТ "СК "АХА Страхування" із заявою про пошкодження транспортного засобу у зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору.

Позивач на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та акту виконаних робіт № 26084 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 83 022,75 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12879 від 02.03.2018.

4.2. Суди приймаючи рішення посилались на п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також п. 38.1.1 п. 38.1 та п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 зазначеного Закону.

4.3. Згідно положень статті 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (підпункт 38.1.1 "ґ" пункту 38.1).

Відповідно до положень п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 наведеного Закону у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином обов`язок з повідомлення у триденний строк страховика про ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Отже сам по собі факт неповідомлення в даному випадку відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і обставин останнього за допомогою інших джерел, якими він скористався (як встановлено місцевим господарським судом), не свідчить про недосягнення такої мети у вигляді неможливості перевірки обставин ДТП власними силами, та про те, що відсутність повідомлення відповідача призвела до необґрунтованих виплат.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 зі справи № 6-284цс15 і суд касаційної інстанції у даній справі не вбачає підстав відступати від неї.

4.4. До того ж судами обох інстанцій не встановлено обставин, що відсутність відповідного повідомлення призвела до необґрунтованих виплат позивача.

При цьому слід зазначити, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 зі справи № 755/18006/15-ц і суд касаційної інстанції у даній справі не вбачає підстав відступати від неї.

4.5. З огляду на викладене у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст.33 та ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що призвело до неправильного вирішення спору.

4.6. Отже виходячи із наведеного доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності судових рішень, знайшли своє підтвердження.

4.7. Відповідно до ч.1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином неправильне застосування судами норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення про відмову у позові, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

4.8. Згідно п.п. б п.4 ч.1 ст.315 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційного суду має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.9. З врахуванням вищевикладеного з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору за подання апеляційної (2881,50 грн) та касаційної (3842,00 грн) скарг.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північтранс" задовольнити частково.

Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 у справі №910/7825/19 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 20782312) на користь Публічного акціонерного товариства "Північтранс" (вул.21-й км Старокиївської дороги, м. Одеса, 65025; код ЄДРПОУ 05523553) 6 723 (шість тисяч сімсот двадцять три) грн 50 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов