Рішення

від 24.02.2020 по справі 183/4999/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4999/19

№ 2/183/1073/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

13.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської, в якому просила суд скасувати наказ № 28-к/тр від 09.04.2019 року про звільнення її з посади помічника вихователя на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, поновити її на роботі на зазначеній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до наказу № 105-к/тр від 13.07.2017 року вона була прийнята на роботу на посаду прибиральника службових приміщень Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради, в подальшому 31.05.2018 року переведена на посаду помічника вихователя.

01.04.2019 року наказом № 28-к/тр від 09.04.2019 року її було звільнено з посади, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, про що вчинено відповідний запис у трудовій книжці.

Своє звільнення позивач вважає не законним, оскільки не мало місця дисциплінарного проступку з її сторони, а саме.

25.02.2019 року вона отримала відношення про призов до військової частини НОМЕР_1 на посаду сестри-анастезиста, на підставі якого її було направлено до сел..Десна для проходження відбору на придатність до військової служби.

29.03.2019 року позивачеві було видано припис № 647 від 28.03.2019 року, в якому було зазначено,ь що вона повинна 02.04.2019 року прибути до сел..Десна.

В день отримання припису, а саме 29.03.2019 року вона повідомила завідувача дошкільного закладу про отриманий припис та призов її на військову службу, а також про обов`язок прибуття до сел..Десна 02.04.2019 року, внаслідок чого вона 01.04.2019 року не зможе прибути на роботу та виконувати обов`язки помічника вихователя. В свою чергу, завідувач дошкільного закладу почала вимагати звільнення за власним бажанням, однак вона відмовилася та пояснил, що буде виконувати свій військовий обов`язок.

По прибуттю в сел..Десна з позивачем був укладений контракт про проходження військової служби, а 03.04.2019 року наказом командира військової частини від 03.04.2019 року № 68 вона зарахована до списків особового складу частини, і всі ці документи вона направила за місцем своєї роботи в Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради, однак зі слів завідувача та юрисконсульта управління освіти таких документів вони не отримували.

Позивач посилається, що у такому випадку, відповідно до вимог ст. 119 КЗпП України за нею гарантовано зберігається місце роботи та середній заробіток на підприємстві, однак в середині квітня 2019 року за місцем її проживання було отримано лист відповідача з проханням надати пояснення та документи щодо причин відсутності на робочому місці з 01.04.2019 року. Такий лист було отримано 09.04.2019 року, однак звільнення з роботи відбулося 01.04.2019 року.

Позивач не була ознайомлена з наказом про своє звільнення, його копію отримала лише 26.07.2019 року, а 02.08.2019 року нею отримано трудову книжку, вважає, що не могла бути звільнена за прогул без поважних причин, оскільки її відсутність на робочому місці з 01.04.2019 року є поважною причиною, з підстав наведених вище.

Таким чином, позивач просить скасувати оскаржуваний наказ, поновити її на роботі на посаді помічника вихователя, стягнути з відповідача, відповідно до вимог ст.. 235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яку обґрунтовує тим, що внаслідок незаконного звільнення вона пережила душевні хвилювання, порушився звичайний спосіб її життя, її трудова книжка містить лише заохочувальні записи, така причина звільнення викликає природну насторогу у потенційного роботодавця, після звільнення зі служби вона не матиме можливості забезпечувати себе та свою сім`ю. Крім того, виконуючи свій громадянський обов`язок, позивач сподівалася на те, що роботодавець також дотримається вимог діючого законодавства, однак замість цього, брутально порушив трудове та військове законодавство.

Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року відкрите спрощене позовне провадження (а.с. 29-30).

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що 01.04.2019 року позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин, про що було складено відповідний акт. При цьому відповідач посилається на те, що в день звільнення, а саме 09.04.2019 року телефонним дзвінком позивача було повідомлено про її звільнення, однак ОСОБА_1 відповіла, що у неї відсутня можливість прибути для ознайомлення з наказом і проти звільнення не заперечувала, однак повідомила, що подасть позов до суду, про що також було складено відповідний акт. Крім того, відповідач вважає повинна була подати на підтвердження обставин її направлення до сел.Десна квиток проїзний документ, який би підтверджував обставини необхідності її перебування саме в цьому населеному пункті. Оскільки припис № 467 не являється проїзним документом, він не може бути належним доказом, що ОСОБА_1 в цей день прямувала в цьому напрямку, тому вважає, що відсутність позивача на робочому місці 01.04.2019 року з поважних причин нічним не підтверджена (а.с. 37-39).

У відповіді на відзив позивач звернула увагу на порушення відповідачем вимог ст. 47 КЗпП України щодо обов`язку вручення наказу про звільнення, а не повідомлення по телефону. Крім того, надала детальні пояснення щодо завданої моральної шкоди, яку відповідач продовжує наносити, перекручуючи факти, та надаючи підмінені докази (а.с. 50-51-51)

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини своєї неявки.

Суд, дослідивши подані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суду подано копію трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 , у відповідності до якої, на підставі наказу № 105-к/тр від 13.07.2017 року вона була прийнята на роботу на посаду прибиральника службових приміщень Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради, в подальшому 31.05.2018 року переведена на посаду помічника вихователя, 01.04.2019 року звільнена з займаної посади, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, в трудовій книжці міститься запис про прийнятий наказ 09.04.2019 року № 28-к/2р (а.с. 6-7).

У відповідності до наказу № 28-к/тр від 09.04.2019 року ОСОБА_1 звільнена з посади помічника вихователя з 01.04.2019 року за прогул без поважних причин6, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 ознайомлена з наказом 26 липня 2019 року (а.с. 28).

На підтвердження причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці відповідачем подано акт від 01.04.2019 року, який містить дані про те, що ОСОБА_1 не з`явилася 01.04.2019 року на робочому місці після чергової відпустки, на телефонний дзвінок не відповідала (а.с. 40), про прийнятий н6аказ 09.04.2019 року позивача було повідомлено в телефонному режимі, про що також складено акт (а.с. 41)

Отже між сторонами виник спір з приводу правомірності звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України та наявності прогулу її на робочому місці без поважних причин.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Відповідно дост.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений уст. 5-1 КЗпП Україниправовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.

Згідност. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

На підставі п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України, власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. З урахуванням цього визначення в п. 4ст. 40 КЗпП Українитого, що до поняття прогулу належить і відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, не містить будь-яких дефектів юридичного характеру. Для звільнення працівника за п. 4ст. 40 КЗпП Україниважливо, щоб були докази, які з вірогідністю підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (зміни).

Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин, як поважних, здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними причинами варто визнати такі причини, що виключають вину працівника. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком, відмови працівника від переміщення, якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров`я. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.

У пункті 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин, безперервно, або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідност. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, для правильного вирішення спору про звільнення суду необхідно надати оцінку причинам поважності відсутності на роботі працівника.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Надаючи оцінку поважності причин відсутності позивача на робочому місці 01.04.2019 року суд бере до уваги подані позивачем докази про те, що Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки міністерства Оборони України своїм приписом від 28.03.2019 року запропонував ОСОБА_1 29.03.2019 року вибути у розпорядження в/ч НОМЕР_2 для прийняття на військову службу за контрактом в строк до 02.04.2019 року (а.с. 8).

02.04.2019 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (а.с. 9-10).

03.04.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 03.04.2019 року № 68, прийнятого в м.Десна, ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу частини (а.с. 11).

Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу»здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.Ст. 1 цього Законупередбачено, що змістом військового обов`язку є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.Ст. 2 цього Законувизначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюєтьсягромадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

В свою чергу, відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП УкраїниЗа працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"..

Заст. 149 КЗпПдо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, при звільненні працівника з підстав, передбачених ч. 4ст. 40 КЗпП України, роботодавець має навести конкретні факти, які б свідчили про прогул без поважних причин.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що приймаючи 09.04.2019 року наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул, роботодавець мав можливість пересвідчитися у поважності причин відсутності робітника на робочому місці 01.04.2019 року.

Так складаючи акт 09.04.2019 року комісія вже повідомила про прийнятий наказ, однак не зажадала жодного пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення, не надала суду достатніх доказів про свою необізнаність щодо укладення контракту про проходження військової служби, а також щодо наявності припису від 28.03.2014 року, яким пропонувалося вибуття у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 ще 29.03.2019 року.

Посилання відповідача на те, що позивач повинна була надати проїзний квиток на підтвердження відсутності на робочому місці, не спростовує тієї обставини, що ОСОБА_1 01.04.2019 року з поважних причин не прибула на своє робоче місце в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської, оскільки вже 28.03.2019 року була направлена в сел.. Десна, куди повинна була прибути до 02.04.2019 року.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування наказу відповідача № 28-к/тр року та поновлення позивача на роботі на посаді помічника вихователя Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської.

У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який судом обчислюється, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про доходи заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням складає: лютий 2019 року 4173 грн., березень 2019 року 4263,36 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає (4173+4263,36):40 = 210,91 грн., а позивачеві, в даному випадку, належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 квітня 2019 року по 25 лютого 2020 року у розмірі 47876,57 грн. (227 робочих днів х 210,91 грн. = 47665,43 грн.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Надбала проти Польщі» (2000) зазначається, що визнаючи звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованогоконституцієюправа на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірного звільнення з роботи позивачеві завдано моральних страждань, які виразились у втраті нормальних життєвих стосунків, оскільки позивач залишилася без роботи, на якій працювала без стягнень. У зв`язку зі звільненням позивач змушена звертатися до суду та вживати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає за необхідне стягнути з Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 (тисячі грн.), що є достатнім у дані спірній ситуації.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд керується наступними нормами процесуального закону.

Так,статтею 133ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно до положень ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

В матеріалах справи міститься квитанція про оплату позивачем гонорару адвокату Скочко О.О. у розмірі 5000 грн., акт виконаних робіт адвокатом, договір про надання правової допомоги, відповідний ордер.

Таким чином, до матеріалів справи позивачем подано документального підтвердженні витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правову допомогу у зазначеному розмірі.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені ним судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1940 грн. (а.с.1) за моральну шкоду, а також з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на роботі на посаді помічника вихователя Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради (код ЄДРПОУ 34675991).

Стягнути з Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради (код ЄДРПОУ 34675991) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2019 року по 24 лютого 2020 року у розмірі 47876 гривень 57 копійок (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень, 57 коп.).

Стягнути з Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради (код ЄДРПОУ 34675991) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча грн.).

Стягнути з Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради (код ЄДРПОУ 34675991) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1940 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Калинка» Новомосковської міської ради (код ЄДРПОУ 34675991), на користь держави 2102 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 25 лютого 2020 року.

Суддя Сорока О.В.