Рішення

від 24.02.2020 по справі 933/1081/19

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 933/1081/19

Провадження № 2/933/25/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шинкаренко А.І.,

за участі:

секретаря судового засідання - Пліскачової Н.В.,

представника позивача - Печерського А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Печерський Антон Тимофійович, до Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року позивач - ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_2 , яка залишила спадкове майно у виді житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області від 18.04.1979 року, зареєстрований в реєстрі за номером № 9, яким заповіла своїм онукам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях все її майно, де б воно не знаходилось, і у чому б воно не полягало, що буде їй належати на день її смерті.

01 березня 2019 року позивач звернулась до Олександрівської державної нотаріальної контори із заявою, про прийняття спадщини за заповітом, проте, постановою про відмову у вчинення нотаріальних дій їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не надано нотаріусу належних правовстановлюючих документів на спадкове майно. Тому, просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 29 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 23 грудня 2019 року.

23.12.2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 09 год. 00 хв. 09 січня 2020 року, у зв`язку з клопотанням представника позивача.

09.01.2020 року за клопотанням представника позивача, підготовче судове засідання було відкладено на 09 год. 00 хв. 27 січня 2020 року.

27.01.2020 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області було продовжено строк проведення підготовчого провадження, та відкладено підготовче судове засідання на 13 год. 00 хв. 13 лютого 2020 року.

13.02.2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду по суті на 10 годину 00 хвилин 24 лютого 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву,в якій просить розглянути справу без його участі, та проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до таких висновків

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача (по лінії матері) - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04 лютого 1991 року, виданого виконавчим комітетом Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області, актовий запис № 2.

Родинні зв`язки між позивачем - ОСОБА_1 , та померлою - ОСОБА_2 підтверджуються: свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 31.08.1985 року, відповідно до якого ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис № 15, та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 ; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17.03.1966 року, відповідно до якого матір`ю ОСОБА_5 значиться ОСОБА_8 ; Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00022117755 від 14.02.2019 року, з якого вбачається, що дошлюбне прізвище матері позивача - ОСОБА_9 , що співпадає з прізвищем померлої - ОСОБА_2 .

Також, факт родинних відносин підтверджується показаннями свідка - ОСОБА_10 , який доводиться рідним братом позивача. В судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 є їх рідною бабусею по материнській лінії. Будинок будувався бабусею, та його батьками в 1967 році. Власником домогосподарства по АДРЕСА_1 є бабуся - ОСОБА_2 . Ще за життя бабуся написала заповіт на молодшого брата ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 . Проти заповіту не заперечує. Крім того, брат також відмовився від своєї частки у спадщині на користь своєї сестри ОСОБА_1 .

Враховуючи надані позивачем документи, суд вважає за можливе, відповідно до ст.ст. 315-316 , 318-319 ЦПК України , встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводиться онукою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті бабусі - ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, у т.ч. на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом, що прийняла спадщину, оскільки її брат- ОСОБА_4 , відмовилися від прийняття спадщини на її користь, після смерті бабусі - ОСОБА_2 .

Згідно з копіями погосподарських книг за періоди: 1980 - 1982 роки (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), та за 1991-1996 роки (особовий рахунок 441), власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , значиться саме спадкодавець - ОСОБА_2 (а.с. 42-45).

01 березня 2019 року була заведена спадкова справа за №24/2019 за заявою ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

12 березня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Олександрівської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини, після смерті бабусі - ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 ( а.с. 34).

Постановою державного нотаріуса Олександрівської державної нотаріальної контори від 01.03.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , через відсутність у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом оригіналів правовстановлюючих документів, на вказане спадкове майно (а.с. 33).

Згідно технічного паспорта, виготовленого 17.03.2014 року, за замовленням ОСОБА_1 , домоволодіння АДРЕСА_1 , складається із: житлового будинку літ. А-І (1967 року побудови), загальною площею 60,1 кв.м, житловою площею 43,7 кв.м; сіней літ. а (1967 року побудови), тамбура літ. а1 (1967 року побудови), сараю літ. Б (1991 року побудови), гаража літ. В (1991 року побудови), душової літ. І (1984 року побудови), убиральні літ. Д (1967 року побудови), літньої кухні літ Е (1964 року побудови), сараю літ. Ж (1949 року побудови), колодязя літ. К , воріт №1, паркана №2, п.г. - погріба (1949 року побудови) ( а.с. 18-21).

Згідно ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно ст. 392 ЦК України , може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на не рухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції Закону № 834-VIII від 26 листопада 2015 року ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до абз. 60 п. 3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05 серпня 1992 року.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 , Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 . Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення від 05 серпня 1992 року №449 (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Тому, за наявності на збудоване до 5 серпня 1992 року домоволодіння, виготовленого 17 березня 2014 року технічного паспорту, та відповідних записів у погосподарських книгах, суд приходить до висновку, що наявних у справі доказів достатньо для висновку, про належність померлій бабусі позивачки - ОСОБА_2 , житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно положень ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом мало місце, коли і оскільки воно не було змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

За змістом ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин міг залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів домашнього вжитку) одній або кільком особам як тим, що входили, так і тим, що не входили до кола спадкоємців за законом.

Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

За таких обставин, зважаючи на наявність в матеріалах справи необхідних доказів, які підтверджують факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 , доказів належності померлій житлового будинку (з надвірними побудовами та господарськими спорудами), розташованого в АДРЕСА_1 , а також те, що позивач є спадкоємицею за заповітом після смерті бабусі - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину, оскільки фактично проживала зі спадкодавцем та звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою, відсутність у позивача можливості у нотаріальному порядку оформити спадщину після смерті своєї бабусі, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, суд вважає за необхідне встановити факт того, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний житловий будинок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Печерський Антон Тимофійович, до Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити повністю.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онукою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті її бабусі - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач - Іверська сільська рада Олександрівського району Донецької області, юридична адреса: вулиця Центральна, 8, с. Іверське, Олександрівського району Донецької області , код ЄДРПОУ 04341301.

Суддя А.І. Шинкаренко