Ухвала

від 21.02.2020 по справі 496/767/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/767/20

провадження №2-з/496/1/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2020 р. суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ляшан Сергія Анатолійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви в суд, -

В С Т А Н О В И В :

До Біляївського районного суду Одеської області звернувся представник заявника з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви в суд, в якій просить накласти арешт на автомобілі: марки TOYOTA модель CARINA 1.6 , 1994 року виробництва, об`ємом двигуна (1600.куб.), яке на підставі довідки-рахунку серії ВІА №529309 від 22.11.2014 року, зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за номером НОМЕР_2 ;марки TOYOTA модель RAV4 , 2006 року виробництва, з об`ємом двигуна 2231(см.куб.), яке на підставі договору купівлі-продажу у ТСЦ №7142/2019/1330638 від 26.02.2019 року, було зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а на даний час, на підставі договору купівлі продажу в TCЦ №5152/2019/1797177 від 28.11.2019 року, зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) за номером НОМЕР_3 .

Також накласти арешт на плавзасоби: риболовне судно Прогрес-4 1979 р.в., із бортовим номером ЯОД 2655 із підвісним двигуном на 30 к.с., яке, відповідно до суднового білета НОМЕР_4 від 19.06.20Н року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно Прогрес-4 1977 р.в., із бортовим номером ЯОД 2656 із підвісним двигуном на 30 к.с., яке, відповідно до суднового білета НОМЕР_5 від 19.06.20Н року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно Прогрес-4 1974 р.в., із бортовим номером ЯОД 2654 із підвісним двигуном на 30 к.с., яке, відповідно до суднового білета НОМЕР_6 від 19.06.20Н року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно Прогрес-4 1979 р.в., із бортовим номером ЯОД 2657 із підвісним двигуном на 25 к.с., яке відповідно до суднового білета НОМЕР_7 від 19.06.20 року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно Прогрес-4 1979 р.в., із бортовим номером ЯОД 2658 із підвісним двигуном на 30 к.с., яке, відповідно до суднового білета НОМЕР_8 від 19.06.20Н року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно БМК-130 1971 р.в., із бортовим номером ЯОД 2659 з стаціонарним двигуном ЯАЗ-204 на 70 к.с., яке, відповідно до суднового білета Д1 № НОМЕР_9 від 19.06.2019 року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно БМК-130 1971 р.в., із бортовим номером ЯОД 2660 з стаціонарним двигуном ЯАЗ-204 на 70 к.с., яке, відповідно до суднового білета НОМЕР_10 від 19.06.2019 року, належить ОСОБА_2 ; риболовне судно Баркас 2006 р.в., із бортовим номером НОМЕР_11 2668 на веслах, яке відповідно до суднового білета НОМЕР_12 від 19.06.2019 року, належить ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову представник заявника посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі від 28.04.1992 року який зареєстрований виконавчим комітетом Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області . Проживали однією сім`єю, народили доньку ОСОБА_4 1995 року народження, яка на даний момент є повнолітньою і в подружжі змінила прізвище на ОСОБА_5 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03.10.2019 року по справі №496/2421/19 шлюб між сторонами було розірвано. За період шлюбу (від 28.04.1992 року по 03.10.2019 року) , подружжям було набуте наступне майно: на підставі договору купівлі-продажу у ТСЦ №7142/2019/1330638 від 26.02.2019 року авто марки TOYOTA RAV4 2006 року виготовлення, з об`ємом двигуна 2231 (см.куб.), зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 ; на підставі довідки-рахунку серії ВІА № НОМЕР_13 від 22.11.2014 року, авто марки TOYOTA CARINA 1.6 1994 року виробництва, об`ємом двигуна 1600 (см.куб.), зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 ; частку (20%) в статутному капіталі ТОВ "АКВАФАРМІНГ" (код ЄДРПОУ 41954483), яке зареєстроване 21.02.2018 року, місцезнаходження якого АДРЕСА_2 ; відповідно до суднового білета НОМЕР_4 від 19.06.2019 року, риболовне судно Прогрес-4 1979 р.в., із бортовим номером ЯОД 2655 із підвісним двигуном на 30 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_5 від 19.06.2019 року, риболовне судно Прогрес-4 1977 р.в., із бортовим номером ЯОД 2656 із підвісним двигуном на 30 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_6 від 19.06.2019 року, риболовне судно Прогрес-4 1974 р.в., із бортовим номером ЯОД 2654 із підвісним двигуном на 30 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_7 від 19.06.2019 року, риболовне судно Прогрес-4 1979 р.в., із бортовим номером ЯОД 2657 із підвісним двигуном на 25 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_8 від 19.06.2019 року, риболовне судно Прогрес-4 1979 р.в., із бортовим номером ЯОД 2658 із підвісним двигуном на 30 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_14 від 19.06.2019 року, риболовне судно БМК-130 1971 р.в., із бортовим номером ЯОД 2659 зі стаціонарним двигуном ЯАЗ-204 на 70 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_10 від 19.06.2019 року, риболовне судно БМК-130 1971 р.в., із бортовим номером ЯОД 2660 зі стаціонарним двигуном ЯАЗ-204 на 70 к.с.; відповідно до суднового білета НОМЕР_12 від 19.06.2019 року, риболовне судно Баркас 2006 р.в., із бортовим номером ЯОД 2668 на веслах. На даний час відповідач ОСОБА_2 здійснив відчуження спільного майна, а саме: авто марки TOYOTA RAV4 2006 року виготовленняу власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу в ТСЦ №5152/2019/1797177 від 28.11.2019 року.Відповідач відчужив авто без повідомлення та без згоди позивача. На укладення договору купівлі-продажу в ТСЦ №5152/2019/1797177 від 28.11.2019 року, за яким відчужено авто спільної власності ОСОБА_2 не отримував згоду співвласника - ОСОБА_1 , і уклав такий договір без відома такого співвласника. Між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, які ведуть до судового спору, і позасудовий спосіб вирішення спору зустрічає з боку ОСОБА_2 суперечки. Відповідачем вже вчинено дії по відчуженню спільного майна, що може продовжитись щодо іншого майна і ускладнить ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 . Існує необхідність накласти арешт на авто та на плавзасоби оскільки, відповідач здійснив відчуження спільного майна (авто марки ТОУОТА RAV4 ) без згоди і без відома позивача, що є ознакою ризику відчуження іншого спірного майна. Невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до відчуження відповідачем спірного майна чи вчиненням дій по їх знеціненню, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і захисту прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Крім того, заявник щодо зустрічного забезпечення вказує, що відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.Обов`язкове зустрічне забезпечення не потребується, оскільки відсутні обставини, передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

В заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що відповідач здійснив відчуження спільного майна, а саме автомобілю марки Toyota Rav 4 у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 року.

Тобто вказаний автомобіль перейшов у власність третьої особи.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження їх доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

В описовій частині заяви представник заявника вказує, що за період шлюбу подружжям було набуте майно - частка (20%) у статному капіталі ТОВ Аквафармінг , яке зареєстроване 21.02.2018 року, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , при цьому в прохальній частині заяви відсутня вказана вимога щодо накладення арешту на вказане майно.

Згідно наданих суднових білетів власником риболовних суден ІНФОРМАЦІЯ_1 -4 вказано ОСОБА_2 .

Разом з тим, згідно відповіді з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області №31/15-321аз від 18.10.2019 року, зазначено, що після реєстрації риболовних суден ЯОД 2655, ЯОД 2656, ЯОД 2654, ЯОД 2657, ЯОД 2658, ЯОД 2659, ЯОД2660, ЯОД 2668 в Судновій книзі України власником ОСОБА_2 плавзасоби були передані згідно з договором бербоут-чартеру (фрахтування) ТОВ Аквафармінг Одеса (провулок Топольського, буд.4 А., м.Одеса).

У зв`язку з викладеним, суду не зрозуміло де на даний час знаходяться вказані риболовні судна та не відомо коли саме укладений вказаний договір бербоут-чартеру та умови його укладення. Тобто існують певні обставини, які заявником не викладені та не обґрунтовані.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Представник заявника зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання такого майна за час спільного проживання, його вартості та існування на теперішній час. У матеріалах справи також відсутні документи, підтверджуючі джерело та час придбання вказаного майна.

Суд вважає, що доводи представника заявника ґрунтуються виключно на припущенні, при цьому ризик невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову недоведений.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зазначаючи у заяві про забезпечення позову про ймовірність виключення ОСОБА_2 зі складу спільно набутого майна та відчуження відповідачем спірного майна третім особам, представник заявника не надав суду жодного доказу на підтвердження реального існування цього ризику (наприклад, оголошення чи рекламні відомості з інтернет-сайтів, попередній договір, тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку, що представник заявника належним чином не обґрунтував підстави забезпечення позову, не надав суду жодного доказу того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вище вказане майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що відповідач після того, як дізнається про подачу позовної заяви буде мати намір виключити відчужити вказане майно. З метою недопущення порушення прав інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, роз`яснивши представнику заявника, що вона не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь який час протягом розгляду справи в суді.

Керуючись ст. ст.150-153, 187, 274, ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника заявника - адвоката Ляшан Сергія Анатолійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви в суд - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Повний текст ухвали складено 21 лютого 2020 року.

Суддя О.П. Галич