Рішення

від 18.02.2020 по справі 646/7553/18

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/7553/18

№ провадження 2/646/275/2020

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.20 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі: головуючого: судді Шелест І.М., за участю секретаря: Волошко К.І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства Технокрон про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова із позовною заявою про захист прав споживачів посилаючись на те, що 12 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем ПП Технокрон , було укладено договір доручення № Т-0104, предметом якого є послуга, направлена на пошук, інформування, консультування, пропонування, супроводження послуг та проведення робіт, пов`язаних із сприянням довірителю в укладанні ним та/або від його імені, договорів поставки, купівлі-продажу або будь-який інший договір за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для довірителя. За змістом п.п. 1.2, 1.3 договору повірений, діючи від імені або за участю та за рахунок довірителя, зобов`язаний укласти договір поставки або будь-який інший договір за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб Lada Гранта. Вартість якого визначається довірителем на рівні 244 905,00 гривень. Відповідно до умов п.2.1.1 Договору повірений зобов`язаний добросовісно вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення згідно п.1.1 даного Договору у строк протягом не більше 90 робочих днів з моменту укладення даного Договору, зокрема: надавати довірителю інформацію про потенційних продавців/постачальників транспортних засобів, та/або умови придбання, набуття права власності на транспортний засіб (п.2.1.2); перевіряти правомочність продавця, постачальника, фінансової установи на укладення договорів купівлі-продажу, поставки транспортного засобу, договорів кредитування та договорів страхування (п.2.1.3); діяти від імені та за рахунок довірителя, та його інтересах, укладати договори поставки або будь-який інший договір, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, в тому числі кредитні договори та договори страхування (п.2.1.4); повідомити довірителя на його вимогу про хід виконання договору (п.2.1.5); передати довірителю визначений транспортний засіб на умовах викладених у договорі поставки або будь-якому іншому договорі за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб (п.2.1.6). Згідно п.п 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору довіритель зобов`язаний, зокрема: видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у п.1.1 цього Договору, забезпечити Повіреного іншими засобами, необхідними для виконання Повіреним доручення довірителя за цим Договором; компенсувати витрати Повіреного, які були пов`язані з виконанням даного Договору; перерахувати на рахунок Повіреного кошти в розмірі визначеному п. 1.3 даного Договору вартості транспортного засобу протягом строку, що становить не більше 60 робочих днів з дати укладення даного Договору; прийняти транспортний засіб, який придбаний за договором поставки, купівлі-продажу або будь-яким іншим договором. Відповідно до п.2.3 Договору після виконання даного договору сторони зобов`язані підписати відповідний акт, щодо повного виконання сторонами Договору. Водночас умовами договору встановлено (п.3.1.) за надання послуг згідно з договором, довіритель зобов`язаний сплатити на рахунок Повіреного винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.3 даного Договору та становить 24490, 50 гривень. Винагорода, вказана у п.3.1 сплачується довірителем до або після укладання договору, але не пізніше поточного дня в який було укладено Договір (п.3.2). Відповідно до п. 4.2.1. Договору у випадку відмови довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладання даного Договору, Повірений повертає 50 відсотків від сплаченої винагороди Повіреного протягом тридцяти банківських днів з дня отримання від довірителя заяви про відмову від Договору. У випадку коли Заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням строку вказаного у даному пункті, Винагорода, яка вказана у п. 3.1. даного Договору поверненню не підлягає. Поверненню підлягають всі сплачені на виконання п. 1.3. Договору кошти протягом 30 банківських днів. Згідно квитанції АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 12.10.2018 року позивачем на рахунок відповідача сплачено винагороду повіреного за договором доручення № Т-0104 від 12.10.2018 в сумі 26 000 грн. Позивач вважає, що умови договору Доручення № Т-0104 від 12.10.2018 року, що стосуються нагороди повіреного є несправедливими, зокрема ті, які стосуються порядку і наслідків строкового припинення договору та відповідальності сторін. Умови укладеного сторонами Договору доручення є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вимогам ст.ст. 1008, 1009 ЦС України. В укладеному сторонами договорі жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного в розмірі 10% від вартості транспортного засобу, зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутня обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

У зв`язку з чим, позивач просив визнати недійсним п. 3.1 та п. 4.2.1. договору доручення в частині неповернення винагороди, зазначеної у п. 3.1 у випадку подання Довірителем заяви про відмову від договору з порушенням строку, вказаного у п. 4.2.1, договору доручення № Д-0104 від 12.10.2018, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством ТЕХНОКРОН , та позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 26000,00 грн.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікової І.І. від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та визначено вказану справу розглядати у загальному позовному провадженні.

29.11.2018 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

14.12.2018 було закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, дана справа надійшла у провадження судді Шелест І.М. та 27.03.2019 ухвалою судді призначено до судового розгляду.

Відповідачу ПП ТЕХНОКРОН направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, відповідно до ст. ст. 223 ч.4, 280-281 ЦПК України , вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і позивач по справі.

Суд, перевіривши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

12 жовтня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП Технокрон , було укладено договір доручення № Т-0104 простій письмовій формі, предметом якого є послуга, направлена на підбір та подальшу купівлю транспортного засобу, із заданими параметрами (а. с. 6-8).

Відповідно до п. 3.1. за надання послуг згідно з цим договором, довіритель зобов`язаний сплатити на рахунок Повіреного винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.3 даного Договору та становить 24490, 50 гривень (а. с. 6).

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами робіт і послуг та виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП Технокрон займається торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11).

На виконання договору доручення позивачем ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у сумі 26 000,00 грн. на рахунок ПП Технокрон , що підтверджується квитанцією № 0.0.1156770049.1 від 12.10.2018 року (а. с. 9).

Проте, відповідач ПП Технокрон свої зобов`язання за договором доручення Т-0104 від 12.10.2018 на момент поданння позову не виконав.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. У зв`язку з вищевикладеним правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики є недійсним.

Таким чином, значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів , оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

З частини 2 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів вбачається, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, за змістом ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Аналізуючи норми статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге: умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє: умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця ( виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункт 2, 3 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Згідно ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

На виконання договору доручення № Т-0104 від 12.10.2018 позивач ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у сумі 26000,00 грн. на рахунок ПП Технокрон , що підтверджується квитанцією № 0.0.1156770049.1 від 12.10.2018 року, проте, відповідач ПП Технокрон після внесення позивачем на його рахунок грошових коштів, ухиляється від виконання договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів , оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним п. 3.1 та п. 4.2.1. договору доручення № Т-0104 від 12 жовтня 2018 року та стягнення з відповідача ПП Технокрон на користь позивача ОСОБА_1 грошових кошти у сумі 26 000,00 грн., які були сплачені позивачем за договором.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому в порядку ст. 141 ч. 1 ЦПК України має підстави покласти судовий збір на іншу сторону та стягнути з відповідача ПП Технокрон в дохід держави судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 509, 626, 635, ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства Технокрон про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 3.1 та п. 4.2.1. договору доручення № Т-0104 від 12.10.2018 в частині неповернення винагороди, зазначеної у п. 3.1 у випадку подання Довірителем заяви про відмову від договору з порушенням строку, вказаного у п. 4.2.1 договору доручення, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством Технокрон .

Стягнути з Приватного підприємства Технокрон на користь ОСОБА_1 винагороду за договором доручення на суму 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства Технокрон на користь держави судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , (Харківська область, с АДРЕСА_1 Комуніст АДРЕСА_2 , учбове АДРЕСА_3 ХНАУ, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приватне підприємство Технокрон , (місцезнаходження: 61001, м. Харків, пров. Плетнівський, 9-а, код ЄДРПОУ 42490869).

Повний текст рішення складено 25.02.2020.

Суддя - І.М. Шелест