Рішення

від 24.02.2020 по справі 453/89/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/89/20

№ провадження 2/453/134/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судових засідань - Бендеш А.І.,

за участю: позивачки ОСОБА_1

та представника відповідача Довгенько В.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок (літера А-1), загальною площею 73,6 кв. м., з господарськими будівлями: сарай (літера Б) - площею 54 кв. м., сарай (літера В) - площею 15,8 кв. м. та убиральню (літера Г), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що її батьку - ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , належав на праві власності спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги № 2,100 за 1980-1982 роки та рішенням виконавчого комітету Сколівської ради депутатів трудящих про відведення земельної ділянки та надання права на проведення житлового будівництва, свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, планом земельної ділянки, затвердженої районним архітектором від 07.07.1970 року, проте свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за життя не одержав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка, як зазначає позивач, прийняла спадщину після смерті чоловіка, а саме зазначений вище спірний будинок, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, однак юридично не оформила свої спадкові права.

Позивач зазначає, що вона, як спадкоємиця першої черги за законом після смерті матері, прийняла спадщину шляхом фактичного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

05.12.2019 року позивачем було подано у Сколівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області Довгенько В.І. в підготовчому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував, щодо їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 09.12.1981 року, видане Лавочненською сільською радою Сколівського райбюро ЗАГС Львівської області у відповідності до актового запису № 19.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 09.01.2015 року, видане виконавчим комітетом Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області відповідно до актового запису № 3.

Про родинні відносини позивача з матір`ю та батьком свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , видане 28.09.1961 року згідно актового запису № 49, свідоцтво про укладення шлюбу ОСОБА_5 (після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_6 ) з ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 , видане Лавочненською сільською Радою райбюро Львівської області від 14.07.1984 року згідно актового запису № 11.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 25 від 14.01.2020 року, виданої виконкомом Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і проживає за даною адресою з дня свого народження.

З довідки № 26 від 14.01.2020 року, виданої виконкомом Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно проживали до дня своєї смерті разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по АДРЕСА_1 .

З довідки № 27 від 14.01.2020 року, виданої виконкомом Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а у склад її сім`ї входять: син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочка- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та внук - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

05.12.2019 року ОСОБА_1 було подано у Сколівську державну нотаріальну контору Львівської області заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_2 (яка прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , спільно з ним проживаючи, але юридично не оформила свої спадкові права).

Згідно листа Сколівської ДНК Львівської області № 1089/01-19 від 05.12.2019 року державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на житловий будинок та господарські споруди, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Із довідки ФОП ОСОБА_12 від 19.12.2019 року № 255 вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку, збудованого у 1970 році та позначеного у технічному паспорті літерою А-1 , становить 73,6 кв. м., з яких житлова площа - 40,5 кв. м., з господарськими будівлями: сараєм - літера Б , сараєм - літера В та убиральнею - літера Г . Інвентаризаційна вартість даного нерухомого майна становить 150 070 грн.

Крім цього, із довідки вбачається, що інформація про право власності відсутня. План земельної ділянки на підставі рішення Сколівської райради від 21.05.1970 року №149 виданий гр. ОСОБА_3 .

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Сколівської районної Ради депутатів трудящих від 21.05.1970 року № 149, ОСОБА_3 відведено земельну ділянку та надано право на проведення житлового будівництва в с. Лавочне, Сколівського району Львівської області в розмірі 0,08 га за рахунок земель вільного присадибного фонду.

Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР ОСОБА_3 було надано право проводити будівництво за затвердженим проектом на ділянці в с. Лавочне Сколівського району Львівської області.

Як вбачається з виписки з погосподарської книги № 2, 100, виданої Лавочненською сільською радою Сколівського району Львівської області, ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , являвся власником житлового будинку АДРЕСА_2 , який згідно з погосподарської книги за 1980-1982 роки побудований у 1970 році та розташований на земельній ділянці площею 0,08 га (для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), яка не приватизована і знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Оскільки заповіту ОСОБА_3 не складав, то спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ) були дружина померлого - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_1 , які, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР фактично вступили в володіння та управління спадковим майном, а відтак вважались такими, що прийняли спадщину.

ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту також не складала, а відтак єдиною спадкоємицею першої черги за законом є її донька - ОСОБА_1 , яка на момент смерті постійно проживала з нею та про свою відмову від спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не заявила.

В розумінні частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 3 даної статті передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійний ОСОБА_3 набув за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , а відтак дане право власності після його смерті було фактично успадковано дружиною - ОСОБА_2 .

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті, а з огляду на відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , позовні вимоги про визнання права власності на таке майно є обгрунтованими.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спірний будинок, оскільки іншим чином, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 392, 1218, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258, 259, 264-265, 268, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок (літера А-1), загальною площею 73,6 кв. м., з господарськими будівлями: сарай (літера Б) - площею 54 кв. м., сарай (літера В) - площею 15,8 кв. м. та убиральню (літера Г), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Лавочненська сільська рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: с. Лавочне, Сколівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04370521.

Суддя

Повний текст рішення складений 25.02.2020 року