Рішення

від 25.02.2020 по справі 479/1558/19

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №479/1558/19

Провадження №2/479/63/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2020 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.;

за участі секретаря судового засідання Штуфри А.В.;

розглянувши у підготовчому засіданні в смтКриве Озеро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №479/1558/19 за позовом ОСОБА_1 до Ониськівської сільської рада Кривоозерського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

у ч а с н и к и с п р а в и:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Ониськівська сільська рада,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Ониськівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона являється спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В склад спадщини після смерті ОСОБА_2 входить 1/2 частка земельної ділянки, загальною площею 2.2272 га, кадастровий номер:4823983100:02:000:0050, розташованої в межах території Ониськівської сільської ради Кривоозерського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Кривоозерською держнотконторою 11 травня 2010 року, яку вона успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ -МК в„–013453 , виданого Ониськівською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 27 квітня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №338.

Посилаючись, що ОСОБА_2 за життя не встигла виконати вимоги щодо оформлення речових прав на земельну ділянку, що діяли на момент одержання ним свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто на 11 травня 2010 року - не провела державної реєстрації та не отримала правовстановлюючого документа на земельну ділянку, що стало перешкодою в оформленні позивачем спадкових прав в органах нотаріату, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

В підготовче засідання сторони не з`явились.

Позивач згідно письмової заяви просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Ониськівської сільської ради в надісланому на адресу суду листі просив розглянути справу без участі їх представників, не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Ониськівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області 08 квітня 2015 року.

Спадкоємцем всього майна за законом після смерті ОСОБА_2 є позивач, що підтверджується даними спадкової справи №166/2015.

Після смерті ОСОБА_2 також відкрилася спадщина на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 2.2272 га, кадастровий номер:4823983100:02:000:0050, розташованої в межах території Ониськівської сільської ради Кривоозерського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Кривоозерською держнотконторою 11 травня 2010 року, яку вона успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ -МК в„–013453 , виданого Ониськівською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 27 квітня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №338 .

Відповідно до положень ст.126 Земельного кодексу України (у редакції , що діяла на момент прийняття спадщини) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки чи свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Положеннями ст.1299 ЦК України (у редакції, що діяла на момент прийняття спадщини) передбачено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст.182 цього Кодексу); а право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до положень п.1 ч.1, ч.3 ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції від 29 січня 2006 року):

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб;

- заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.

Спадкодавець ОСОБА_2 за життя у встановленому законом порядку не отримала Державний акт на право власності на успадковану земельну ділянку та не зареєструвала право власності на неї.

Неотримання правовстановлюючого документа та нездійснення спадкодавцем державної реєстрації права власності на успадковане ним майно стало підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із положеннями ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Положеннями ст.1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За приписами ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до нормативних положень статей 1216, 1218, 1222, 1268 Цивільного кодексу України право власності спадкодавця на нерухоме майно переходить до його спадкоємців, яким є позивач.

Положення ст.1 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст.1 Протоколу до Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, держава, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Виходячи із положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач є спадкоємцем за законом, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких він є.

Враховуючи досліджені обставини справи, з урахуванням норм європейського законодавства, суд приходить до висновку у необхідності задоволення позову в повному обсязі, оскільки таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 258-259, 200, 206, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ониськівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 2.2272 га, кадастровий номер:4823983100:02:000:0050, розташованої в межах території Ониськівської сільської ради Кривоозерського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Кривоозерською держнотконторою 11 травня 2010 року, яку вона успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ -МК в„–013453 , виданого Ониськівською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 27 квітня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №338.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Суддя :