Рішення

від 25.02.2020 по справі 486/1684/19

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1684/19

Провадження № 2/486/103/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2020 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 72 від 19 липня 2001 року, зареєстрованого Універсальною товарною біржею «Нерухомість» в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю 19.07.2001 року за № 72, відповідно до якого ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 19 липня 2001 року між ним та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 72. Вказаний договір був зареєстрований в Універсальною товарною біржею «Нерухомість» . Згідно умов договору він набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . Всі умови договору сторонами були виконані. Однак, оскільки зазначений договір не був посвідчений нотаріально, чого на той період часу не вимагалось, на даний час він позбавлений можливістю розпорядитись своєю власністю.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились. Представник позивача надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через оголошення на сайті «Судова влада України» .

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 233 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідачів на підставі наявних у ній даних і доказів та постановити заочне рішення, про що в судовому засіданні суд постановив відповідну ухвалу.

Дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 19 липня 2001 року члени Універсальної товарної біржі «Нерухомість» Опанасенко Н.Ф., яка також представляла на Біржі інтереси члена своєї сім`ї неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір № 72 купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . Право власності на відчужувану квартиру переходить від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до покупця, тобто до ОСОБА_1 з моменту реєстрації Договору на Біржі. Зазначений договір зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Нерухомість» у «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за № 72 від 19 липня 2001 року. Згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі квартира АДРЕСА_1 зареєстрована Южноукраїнським бюро технічної інвентаризації на праві власності за ОСОБА_1 , записана у реєстрову книгу № 19 стор. 363 за реєстровим № 5, 25 липня 2001 року /а.с. 11/.

Як вбачається з довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) ОСОБА_1 10 серпня 2001 року зареєструвався в квартирі АДРЕСА_1 /а.с. 7/.

Пунктом 1 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, передбачено, що він набирає чинності з 1 січня 2004 року.

До цивільних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми ЦК застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосувати норми ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки договір купівлі-продажу квартири був укладений до 01 січня 2004 року.

Статтею 227 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), що був чинним на час укладення вказаного спірного договору, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається в письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

Недотримання даної вимоги тягне за собою до недійсності договору (ч. 1 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року).

Незважаючи на обов`язковість нотаріальної форми договору купівлі-продажу житла, в якому хоча б однією з сторін є громадянин, законодавство допускає можливість визнання угоди, яка хоча й укладена з порушенням нотаріальної форми, але вважається дійсною. Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право на вимогу сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. У цьому випадку подальше нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Частиною 2 статті 12 Закону України Про власність , який діяв станом на 2001 рік, визначено, що громадянин набуває право власності на майно одержане, в тому числі внаслідок укладення угод не заборонених законом.

Відповідно до ст. 149 ЦК України (в редакції 1963 року) власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.

Судом встановлено, що сторони договору обумовили всі його суттєві умови та повністю виконали взяті на себе зобов`язання, придбане майно під арештом не перебуває, заборон на його відчуження немає, можливість належного посвідчення договору купівлі-продажу на час розгляду справи втрачена, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним , задовольнити.

Визнати дійсним договор купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладений між членами Біржі ОСОБА_2 , яка також представляла на Біржі інтереси члена своєї сім`ї неповнолітньої ОСОБА_3 та членом Біржі Гальченком Віктором Івановичем,зареєстрований Універсальною товарною біржею «Нерухомість» в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю 19 липня 2001року за № 72 та в реєстровій книзі №19 стор. 363 за реєстровим №5, 25 липня 2001 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова