Рішення

від 09.07.2007 по справі 4/827-26/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/827-26/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.07.07                                                                                           Справа№ 4/827-26/156

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Вік”, м. Сколе  Сколівського району Львівської області   

до відповідача: Приватного підприємства „СЦ-Сервіс-Центр Стрий”, м. Стрий Львівської області   

Про стягнення 69 231,32 грн.

                                                                                                    Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі М. Фарина

Представники:

від позивача: Крупник Р.В.- представник

від відповідача: Огородник І.І.- представник

      Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2007 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Вік”, м. Сколе  Сколівського району Львівської області звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „СЦ-Сервіс-Центр Стрий”, м. Стрий Львівської області про стягнення  69 231,32 грн.

   Ухвалою суду від 23.04.2007 р. порушено провадження у справі і справу призначено до розгляду в засіданні  на 22.05.2007 р. Ухвалою суду від 22.05.07 р. розгляд справи відкладено на 12.06.07 р. 12.06.07 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.07 р. 18.06.07 р. для надання можливості позивачеві надати суду оригінал Договору поставки від 02.01.2006 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.07 р., яку продовжено до 09.07.07 р.

12.06.07 р. та 09.07.07.р. представником позивача подавалися заяви про уточнення позовних вимог. Так, станом на 09.07.07 р. позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 61 236,39 грн., пеню в розмірі 5 039 ,56 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі 2 227,13 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі  765,45 грн. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, що включають в себе: 795,00 грн. державне мито, 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7 328,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката.

       09.07.2007 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.

        Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 18.06.07 р.

        09.07.07 р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за позовом ПП „СЦ-Сервіс-Центр Стрий” до ТзОВ „Євро Вік” про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування у межах довготривалих господарських зв'язків від 02.01.2007 р.   

         Розглянувши матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності,  суд встановив наступне.

02.01.06 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки продуктів харчування в межах довготривалих господарських зв'язків (надалі –Договір), згідно п. 1.1 якого позивач (по Договору –Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти відповідачу (по Договору –покупець) продукцію, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором приймати і оплачувати таку продукцію.

В п. 1.2 Договору сторони погодили, що кількість, асортимент і ціна продукції визначаються в замовленнях. Кількість продукції в поставці окремої автотранспортної партії не може відрізнятися від кількості вказаної в замовленні на постачання продукції (п. 3.1 Договору).

Перевезення продукції здійснюється автомобільним транспортом позивача або за його рахунок найнятим ним перевізником. Вартість перевезення вважається включеною у вартість продукції. Місцем поставки продукції вважається рампа приміщення кухні орендованої відповідачем на території виробництва „ЛЕОНІ Ваерінг Системс УА ГмбХ” за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, с. Нежухів, вул. Леоні,1 (п. 3.2 та п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача продукції від позивача відповідачу здійснюється у місці поставки уповноваженими представниками сторін за накладними або за товарно-транспортними накладними або за актами приймання-передачі та або за іншими передавальними документами, завчасно погодженими сторонами.

Відповідач повинен оплачувати поставлену позивачем продукцію, що є предметом Договору, згідно рахунків, оформлених і переданих відповідачеві в день поставки. Розрахунок за продукцію провадиться не пізніше 15 календарного дня місяця з моменту отримання покупцем рахунку (п.4.1 та п.4.3 Договору).

За результатами дослідження наявних у справі матеріалів, вбачається, що позивачем протягом 2006 року систематично поставлялася відповідачу м'ясна продукція і ковбасні вироби, про що свідчать належним чином оформлені накладні на відвантаження готової продукції, долучені позивачем до позовної заяви. Дослідивши та проаналізувавши зазначені накладні, суд приходить до висновку, що продукція одержувалася безпосередньо відповідачем, про що свідчать штампи відповідача та/або печатки бухгалтерії відповідача з підписами відповідних осіб на накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з бухгалтерських карток рахунків, відповідач частково оплачував поставлену позивачем продукцію.  Вказане не заперечується і самим позивачем, однак, як наголосив представник позивача, оплата проводилася нерегулярно і не в строки, передбачені п.4.3 Договору, про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення.

Таким чином, станом на момент звернення позивача за захистом своїх прав до суду відповідачем не було оплачено позивачу поставлену продукцію у розмірі 61 236,39 гривень. Як вбачається з заяви про уточнення позовної заяви і збільшення розміру позовних вимог              № 176/2 від 12.06.2007р., неоплаченою залишилася продукція, яка одержувалася відповідачем за накладними №1205 від 13.06.06р., №1206 від 13.06.06р., №1248 від 16.06.06р., №1258 від 16.06.06р., №2546 від 18.10.06р., №2440 від 10.10.06р., №2454 від 10.10.06р., №2477 від 11.10.06р., №2684 від 31.10.06р., №2943 від 28.11.06р., №2961 від 28.11.06р., №3036 від 06.12.06р. Відповідачем жодних належних доказів, котрі б підтверджували оплату продукції за вказаними накладними суду надано не було.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). З зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст. 193 ГК України.

Таким чином, враховуючи наведене, а також беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 61 236,39 гривень. Доводи відповідача стосовно неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.06 р., позивачем останній раз було відвантажено продукцію відповідачу, що підтверджується накладними №3076 та №3094 від 12.12.06р., а також на виконання умов п. 4.1 Договору було оформлено і передано відповідачу рахунок від 12.12.06 р. на загальну суму заборгованості, яка становила на цей час, у розмірі 154 924,33 гривень. Суд приходить до висновку, що відповідач одержував зазначений рахунок, який позивачем також було долучено до матеріалів справи, оскільки згідно платіжного доручення №230 від 27.12.06 р. відповідач проводив оплату по цьому рахунку. Більше того, під час розгляду справи в суді, відповідачем не було надано жодних належних доказів, котрі б доводили протилежне.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач повинен був оплатити суму основного боргу у розмірі 61 236,39 гривень не пізніше 27.12.06 р., то починаючи з 28.12.06 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України). Також, згідно              ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як передбачено в Договорі від 02.01.2006р., укладеному між позивачем та відповідачем, зокрема в п. 6.3, за прострочення в оплаті продукції відповідач виплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Також, відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, відповідачу нараховано пеню в розмірі 5 039,56 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі 2 227,13 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі  765,45 грн.

Крім цього, позивач крім державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить стягнути з відповідача витрати за оплату послуг адвоката в сумі 7 328,00 грн.

Вказана вимога є правомірною і підтверджується матеріалами справи, зокрема реєстраційною карткою від 31.03.07 р., яка засвідчує звернення ТзОВ „Євро-Вік” в особі генерального директора Лозинського Р.І. за правовою допомогою до Кавуна В.Ф.- адвоката-керівника АБ „Правовий радник”; актом здачі-приймання робіт (правової допомоги) на суму 7 328,00 грн. між замовником (ТзОВ „Євро-Вік”) і виконавцем (АБ Правовий радник); квитанцією про сплату замовником 7 328,00 грн. за виконані роботи.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України  „Про адвокатуру” адвокат має право займатися діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Правова допомога позивачу надавалась юристом адвокатського бюро „Правовий радник” Крупником Р.В.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи і такою, що підлягає до задоволення.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за позовом ПП „СЦ-Сервіс-Центр Стрий” до ТзОВ „Євро Вік” про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування у межах довготривалих господарських зв'язків від 02.01.2007 р., суд його відхиляє,  так як відповідач у разі визнання вказаного договору недійсним може звернутися до суду із заявою про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.   

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

           Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем представлено достатньо доказів щодо належного виконання своїх обов'язків за Договором поставки продуктів харчування в межах довготривалих господарських зв'язків, а також достатньо доказів того, що відповідачем не здійснено повністю оплати за поставлену продукцію, а всі доводи і заперечення відповідача спростовуються наявними у справі доказами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати покладаються нього в повному обсязі.

    Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 612, 625, 29, 712 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115,116 ГПК України, суд –    

                                                          В И Р І Ш И В:

             1.Позов задоволити повністю.

           2. Стягнути з Приватного підприємства „СЦ-Сервіс-Центр Стрий”, вул. Шашкевича,21, м. Стрий, Львівської області (р/р 26008202301903 в філії ЗАТ „ОТП Банк”, м. Львів, МФО 385402, код ЄДРПОУ 32053949)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Вік”, вул. Лісна, 3б, м. Сколе Сколівського Району Львівської області  ( р/р 26002038027001 в ЛРУ АТ „Індекс Банк”, МФО 325279, код ЄДРПОУ 31362366) 61 236 грн. 39 коп. основного боргу, 5 039 грн. 56 коп. пені, 2 227 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 765 грн. 45 коп. 3% річних, 7 328 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката,  692 грн. 69 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.         

             3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя