Рішення

від 17.02.2020 по справі 580/3738/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 580/3738/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просить зобов`язати видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність позивачу земельної ділянки в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0197 для ведення особистого селянського господарства.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач наказом №23-2604/14-18-СГ від 27.06.2018 надав йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, розташованої в адмінмежах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу був розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки вказаної земельної ділянки. Позивач подав відповідачу вказаний проект землеустрою для прийняття рішення про його затвердження та передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124682200:01:002:0197. Відповідач листом №648/0/95-19 від 26.02.2019 відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його право на отримання у власність земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив. 09.01.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 22.08.2018 надіслав до Зорянської сільської ради лист про висловлення позиції щодо можливості надання (передачі) позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого господарства в адмінмежах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області. Оскільки Зорянська сільська рада не надала відповіді на вказаний лист, неможливо вирішити порушене позивачем питання. Крім цього зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії є порушенням його дискреційних повноважень, наданих йому як органу виконавчої влади. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи по суті розпочато 17.01.2020 без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідач у справі) №23-2604/14-18-СГ від 27.06.2018 надано ОСОБА_1 (позивач у справі) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до наказу відповідача №23-2604/14-18-СГ від 27.06.2018 згідно договору №71246Хри00071 від 06.07.2018 державним підприємством Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою був розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою Черкаська область, Христинівський район, в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер 7124682200:01:002:0197.

12.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою Черкаська область, Христинівський район, в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту).

Відповідач листом №648/0/95-19 від 26.02.2019 відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з тих підстав, що 22.06.2018 направив лист Зорянській сільській раді про висловлення позиції щодо можливості надання (передачі) позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області. Оскільки Зорянська сільська рада не надала відповіді на вказаний лист, вирішення порушеного позивачем питання не є можливим.

Вважаючи відмову у затвердженні проекту землеустрою протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справ, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таке право реалізується громадянами, юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Згідно пункту а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із п. п. 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Таким чином, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 6 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 19 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Згідно частини 1 статті 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України ;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186 1 Земельного кодексу України , а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186 1 Земельного кодексу України , норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 та від 24.01.2020 у справі №316/979/18.

Судом встановлено, що відповідач при відмові у затвердженні позивачу проекту землеустрою не послався на ту обставину, що наданий позивачем проект землеустрою не є погодженим відповідно до статей 186, 186 1 Земельного кодексу України, Отже, відмова у затвердженні проекту землеустрою і наданні у власність земельної ділянки здійснена без законних підстав і є протиправною.

Щодо посилань відповідача на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними в частині обов`язкового отримання згоди Зорянської сільської ради в процесу отримання земельної ділянки у приватну власність, суд зазначає таке.

Відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 (далі - Стратегія), Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність у межах норм безоплатної приватизації повинні враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19, 20 частини 1 статті 6, пунктів 11-14 частини 2 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасникам антитерористичної операції).

Разом з цим, частина 7 статті 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави для відмови у передачі у власність громадян земельної ділянки як відсутність згоди органу місцевого самоврядування щодо відведення у приватну власність такої земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах такого органу місцевого самоврядування.

Також у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 Стратегії, зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у передачі земельної ділянки у приватну власність на підставі розробленого проекту землеустрою не змінювався.

Крім цього, суд зазначає, що на час розгляду справи рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 у справі №1-76/2018(4090/17) визнано неконституційною постанову Кабінету Міністрів України Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними №413 від 07.06.2017.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України Стратегією, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017, було запроваджено додаткові, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законами України, механізми передачі земельних ділянок громадянам у приватну власність в порядку приватизації. Тобто, на підзаконному рівні врегульовано умови та порядок набуття права власності на землю, що має визначатися виключно законами України.

З огляду на зазначене, порядок та умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України.

Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019, відповідач під час вирішення питання про передачу позивачу земельної ділянки з державної власності у порядку безоплатної приватизації зобов`язаний керуватись виключно положеннями Земельного кодексу України, а саме частиною 9 статті 118 вказаного Кодексу.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Суд бере до уваги, що відповідач не перевірив відповідність проекту землеустрою вимогам статей 186 та 186 1 Земельного кодексу України, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву №М-920/0/94-19 від 12.02.2019.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 (вхідний №М-920/0/94-19 від 12.02.2019) про затвердження проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний №М-920/0/94-19 від 12.02.2019) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко