Рішення

від 25.02.2020 по справі 640/420/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Київ №640/420/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) розгляд адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проекційні системи" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2018, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Проекційні системи" (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, приміщення 1, код ЄДРПОУ 37498722) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 4802615147 та № 4812615147 від 20 вересня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки ним як директором ТОВ "Проекційні системи" у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано податковий кредит. Позивач стверджує, що здійснював придбання у своїх контрагентів послуг правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, додатками до договорів, актами дачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, видаткові накладні, податкові накладні, а отримані послуги були використані в господарській діяльності ТОВ "Проекційні системи" , а саме перепродавались іншим контрагентам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував,з тих підстав, що Головне управління ДФС у місті Києві при проведенні перевірки ТОВ "Проекційні системи" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції ТОВ "Проекційні системи" з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань

Також, відповідач зазначив, що в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, якою було надано дозвіл на проведення перевірки ТОВ "Проекційні системи" , зазначено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 за №12015000000000630 встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014 - 2016 років зареєстровано або перереєстровано на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі і контрагентів ТОВ "Проекційні системи" з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, що ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з його контрагентами за відповідний період.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проекційні системи" зареєстроване в якості юридичної особи 12.01.2011 №10721020000025911, як платник податків взято на облік з 13.01.2011 №11545 та є платником податку на додану вартість з 01.04.2014, станом на момент проведення перевірки перебуває на податковому обліку в ДПІ Святошинсьокму районі ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі направлення від 13.07.2018 №711/26-15-14-07-01, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12.07.2018 №10993, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Проекційні системи (код 37498722) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус - Систем" (код 39474962), ТОВ "Арнад плюс" (код 39759943), ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент" (код 32852075), ТОВ "ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ" (код 35997875), ТОВ "ТІК "ЕНЕРГІЯ" (код 36424719), ТОВ "Біо Плюс" (код 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна" (код 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код 39161539), ТОВ "СТ Мідл" (код 39165685), ТОВ "ГРАН БУТІК" (код 39721811), ТОВ "Арабікус" (код 39795071), ТОВ БАРБАДОС ЛТД (код 39861332), ТОВ Бром форс (код 39879596), ТОВ ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ (код 39931839), ТОВ Елітстар Компані (код 39931996), ТОВ Марино Торг (код 39882792), ТОВ Домініка Трейд (код 39883204), ТОВ Бурж Ком (код 39936470),ТОВ Бурбон Трейд (код 39941606), ТОВ Бендер Проджект (код 39401391), ТОВ Коралсіті (код 39472352), ТОВ ВТК Сіріус (код 39707891), ТОВ Молгрант (код 39832034), ТОВ Мідленд Інвест (код 39852129), ТОВ Гард Комьюніті (код 39873662), ТОВ Білд Комьюніті (код 39873730), ТОВ Бест Комьюніті (код 39873877), ТОВ КОНСАЛТКОМ (код 39932853), ТОВ Ленсі Груп (код 39932921), ТОВ Макао Союз (код 39938750), ТОВ Ареал Софт Груп (код 39954814), ТОВ Компанія Інвест Гарант (код 40136254), ТОВ Кортес-плюс (код 39710362), ТОВ Форест-таун 2015 (код 39882090), ТОВ Олмофо (код 39930086), ТОВ Профбудкомплекс (код 40028021), ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія (код 36850050), ТОВ ЕНКОД іКОНСТРАКШН (код 39237361), ТОВ ТК Спектр (код 39730370), ТОВ Фреш продакшн (код 38799709), ТОВ Маджестик Лайн (код 38952491), ТОВ Анадора (код 39937233), ТОВ Сафарс (код 39937516), ТОВ Альтерсвіфт (код 39832055), ТОВ Врожай 2015 (код 39983410), ТОВ Стандарт промбуд (код 40047395), ТОВ РЗХ ЛІМІТЕД (код 39526198), ТОВ Малаві (код 39861589), ТОВ Наполі Груп (код 39865997), ТОВ Багіра Фінанс (код 38750731), ТОВ ІК Дельта (код 39623466), ТОВ Голд Трейд (код 39279857), ТОВ Шериф комфорт (код 39735866), ТОВ Сурінам плюс (код 39861463), ТОВ Промомаркетгруп (код 39276264), ТОВ БК Нові Горизонти (код 39387168), ТОВ НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015 (код 39816164), ТОВ Інгер буд (код 39452095), ТОВ Будівельні технології Кразбуд (код 39323036), ТОВ Інтербілд Комьюніті (код 39932429), ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567), ТОВ Підлога - Бетон (код 37909981), ТОВ Біз-лайн (код 39621563), ТОВ ТД Метрокепітал Груп (код 37354392), ТОВ Сільник (код 37692894), ТОВ Фоса - Інтернейшнл (код 38380067), ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ (код 39343141), ТОВ Омелюх груп (код 39343995), ТОВ БК Профбуд-2015 (код 39669448), ТОВ Гранді плюс (код 39962762), ПП БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ (код 37858019), ТОВ САЛЕС ЛТД (код 39420964), ТОВ АРГЕНТО КРАЇНА (код 39621144), ТОВ АЛТІМА ТРЕЙД (код 39870310), ТОВ КОНТИНЕНТ ДК (код 38387020), ТОВ НУБІРОМ (код 39267705), ТОВ АСТОР АГРОТРЕЙД (код 39590404), ТОВ Ковад Проммонтаж (код 34688267), за період з 01.01.2014р. по 29.07.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 26.07.2018 №188/26-15-14-07-01-10/37498722(надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ Проекційні системи вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44,п.п.134.1.11 п. 134.1, п. 135.1 ст. 135, п.138.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в період що перевірвся, на загальну суму 91500 грн., в тому числі по періодах: за 2014 на суму 15000 грн., за 2015 на суму 76500 грн.;

- п. 44.1, ст..44., п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 101667 грн., в тому числі : в вересні 2014 на суму 16667 грн., в червня 2016 на суму 85 000 грн.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018:

- №4812615147, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 106250 грн., з яких 85000 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 21250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №4802615147, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 95625 грн., з яких 76500 грн. - за податковим зобов`язанням та 19125 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ Проекційні системи подано до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги, ДФС України від 30.11.2018 №38821/6199-99-11-01-02-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 4802615147 та № 4812615147 від 20 вересня 2018 року, а скаргу без задоволення

Однак, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

З дослідженого змісту акту перевірки від 26.07.2018 №188/26-15-14-07-01-10/37498722 вбачається, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення операцій з ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн (код 38799709) у зв`язку з чим зроблено висновок про завищення податкового кредиту з даним контрагентом.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн (код 38799709) , податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Проекційні системи та ТОВ Фреш продакшн укладеного договір № 05/09-14 про надання послуг від 05.09.2014, відповідно до умов якого виконавець на замовлення замовника надає технічні послуги по обслуговуванню міроприємства замовника в порядку та на умовах , передбачених цим договором протягом всього поточного періоду дії Договору. Загальний перелік послуг, термін та вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, узгоджуюється сторонами окремими додатками до даного договору, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду копію договору №05/09-14 від 05.09.2014 та додатки до договору №1, 2 та 3, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення.

У подальшому, придбані у ТОВ Фреш продакшн послуги були використані позивачем у його господарській діяльності шляхом перепродавання наступним контрагентам: ТОВ ТА Пальміра Тревел Інсентів , ТОВ 8 Березня Продакшн , ТОВ А-Груп , на підтвердження чого надано договори про надання послуг з додатками, акти здачі-прийняття робіт.

Між ТОВ Проекційні системи та ТОВ Форест-Тайн 2015 укладено договір про надання послуг №10/06-1 від 06.06.2016 , відповідно до умов якого виконавець на замовлення замовника надає послуги з технічного обслуговування (звукового, сценічного обладнання, технічний персонал) заходів замовника у червні 2016 року, в порядку та на умовах, передбачених цим договором протягом всього періоду дії договору. Загальний перелік послуг, термін та вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, узгоджуюється сторонами окремими додатками до даного договору, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду копію договору №10/06-1 від 06.06.2016 та додатки до договору №1, 2, платіжні доручення, картки розрахунку.

В подальшому товариством дані послуги перепродавались ТОВ НСТ Конференц , що підтверджується договорами та актами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згіднорозділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду надано копії: договорів, актів задачі-прийняття робіт, платіжні доручення, та докази реалізації отриманих послуг в господарській діяльності товариства.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн (код 38799709) був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо обсягів основних засобів та трудових ресурсів контрагента.

Акцентуючи в Акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру: субпідряду, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в Акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн (код 38799709) персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором з позивачем є припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачу) судом до уваги не приймаються.

Аргументи податкового органу в Акті перевірки про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання (його обрив) є таким, що не відповідають правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо перевиставити .

Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн (код 38799709) не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн (код 38799709).

Водночас, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

В ході аналізу податкової інформації відповідач посилається на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, постановленої в рамках кримінального провадження № 12015000000000630 від 08.12.2015, відкритого за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

При цьому суд зазначає, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, первинні документи, які виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.

Водночас, під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред`явлено вироків суду щодо керівників ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) та ТОВ Фреш продакшн .

Таким чином, факт проведення досудового розслідування №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України, не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки.

Крім того, протокол допиту свідка в даному випадку також не може бути належним доказом неправомірності формування ТОВ "Проекційні системи" податкового кредиту з тих підстав, що перевіркою не надана оцінка первинним документам, складеним за результатами спірних господарських операцій та не встановлено, що первинні документи від імені ТОВ Фреш продакшн підписані іншою особою, первинні документи перевіряючими досліджені не були, доказів скасування реєстрації податкових накладних за операціями ТОВ Проекційні системи та ТОВ Форест-Таун 2015 (код 39882090) , ТОВ Фреш продакшн суду також не пред`явлено.

Суд також зауважує, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача як директора ТОВ "Проекційні системи" про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушень податкового законодавства..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені вказаних контрагентів, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу як директору ТОВ "Проекційні системи", податковим органом не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів ТОВ "Проекційні системи" скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вказана ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 №760/6919/16-к скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 19.12.2018.

Враховуючи наведені встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №810/1438/17.

Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності реалізації принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає прогнозованості діяльності суб`єкта владних повноважень. Рішення та дії контролюючого органу мають відповідати вимогам закону, й цілком закономірним та очікуваним є сподівання особи на дотримання контролюючим органом цієї вимоги. У разі, якщо особа постраждала від неправомірного рішення та дій контролюючого органу, особа має бути поновлена в своїх порушених правах судом відповідно до положень ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України Зазначене є правомірним очікуванням в світлі практики Європейського суду з прав людини.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі Полторацький проти України від 29.04.2003 (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону , що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі Крюслін проти Франції від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ювіг проти Франції .

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 4802615147 та № 4812615147 від 20 вересня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Проекційні системи" (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, приміщення 1, код ЄДРПОУ 37498722) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 4802615147 та № 4812615147 від 20 вересня 2018 року.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проекційні системи" (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, приміщення 1, код ЄДРПОУ 37498722) сплачений ним судовий збір у розмірі 3028,14 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа