Постанова

від 26.02.2020 по справі 420/2954/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/2954/19

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 10 жовтня 2019 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Віпастех" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Віпастех" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеській митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000034/2 від 26 березня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог, так як подані товариством документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товару не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

В свою чергу, позивачем подано відзив на вказану апеляційну скаргу з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як позивачем надано достатню кількість документів для розмитнення його товару за ціною укладеного договору.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 січня 2019 року між Pamir Group OU та ТОВ TD VIPASTEKH укладено контракт № Rn-О, згідно п.1, 2 якого продавець продає, а покупець придбає товар, зазначений в Специфікації до вказаного договору.

Пунктами 3, 5 зазначеного контракту № встановлено, що оплата товару повина бути здійснена після реалізації в Україні доставленного покупцю кожної партії товару, але не пізніше ніж 365 календарних дні з моменту доставки товару. Фактом доставки є оформлена грузова митна декларація в Україні. Відправник відвантажує товар по вказаному контракту на умовах СPT-Одеса, Україна, відповідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки фіксуються в інвойсі, переданному продавцем покупцю.

В даному випадку, ТОВ Торговий дім Віпастех подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UА500060/2019/008393 від 25 березня 2019 року.

При цьому, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ТОВ Торговий дім Віпастех надано до Одеської митниці ДФС: контракт № Rn-0 від 08 січня 2019 року (а.с.113-115); митну декларацію № UА500060/2019/008393 від 25 березня 2019 року (а.с.102-108); специфікацію №2 від 25 січня 2019 року (а.с.116-117); пакувальний лист №Rn-4 від 25 січня 2019 року (а.с.112); комерційний інвойс Rn-3 від 25 січня 2019 року (а.с.111); міжнародну товарно-транспортну накладну № 29546Ч/1 (а.с.109); коносамент WMS19014020 (а.с. 110);

В свою чергу, 26 березня 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000034/2 (а.с.125-126).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія, про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 МК України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Згідно ст. 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених товариством товарів.

В даному випадку, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала наявність розбіжностей у поданих товариством документах, а також їхня недостатність для здійснення митного оформлення товару за першим методом, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження митної вартості товарів товариством надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, пакувальний лист, рахунок-фактура, коносамент, автотранспортні накладні, декларація про походження товару, договір про надання митного брокера, інші некласифіковані документи.

При цьому, митним органом встановлено, що у наданих до митного оформлення документах наявні наступні розбіжності, а саме:

1) у копії інвойсу наданого до митного оформлення товарів зазначено умови поставки СРТ Київ, тоді як у наданому коносаменті зазначено FREIGH COLLECT , що передбачає оплату за доставку у порту призначення.

2) з наданих документів неможливо встановити понесені затрати на пакування поставленого товару;

Між тим, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять суттєвих розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатню кількість документації для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.

В свою чергу, щодо встановленої митним органом невідповідності умов поставки у наданих товариством документах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, основним джерелом інформації про товар при здійсненні митного оформлення останнього є комерційний інвойс.

В свою чергу, у копіях інвойсів наданих до митного оформлення товарів зазначено умови поставки СРТ Одесса на підставі яких і вираховувалась митна вартість останніх.

При цьому, посилання митного органу на те, що в коносаменті зазначено "freight collect", а тому фрахт підлягає оплаті вантажоодержувачем, на думку колегії суддів є хибними, оскільки слова в коносаменті "Prepaid" і "Collect" означають у першому випадку, що фрахт оплачений у порту відправлення, а в другому - у порту призначення.

В свою чергу, вказані обставини не можуть впливати на митну вартість товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки СРТ Одесса, а тому витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та вже включені у ціну товару.

В частині висновків митного органу щодо неможливості встановлення понесених витрат на пакування поставленого товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

В даному випадку, згідно умов укладеного Контракту вартість пакування включено у вартість товару, а тому колегія суддів вважає достатніми наданні товариством документи у цій частині.

Між тим, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.

В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі № 814/283/14.

Крім того, з аналогічних підстав колегія суддів вважає помилковими висновки митного органу про неприйняття додатково поданих товариством документів, так як останнє не мало обов`язку подавати відповідні документи у межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю Державної фіскальної служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.