Постанова

від 25.12.2008 по справі 2а-2591/08

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-2591/08

Категорія №68

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІ НІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2008 року.

Луганський окружний адмін істративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Лемба А.В.,

в присутності сторін:

від позивача: Свиридов М. В., довіреність №8/9/10 від 08.01.08;

від відповідачів: Стор оженко М. В., довіреність №63 в ід 15.05.08; довіреність від

26.11.08.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адмініст ративну справу за адміністра тивним позовом Державної под аткової інспекції у Артемівс ькому районі у м. Луганську д о Товариства з обмеженою від повідальністю «Віннер-Луган ськ», фізичної особи ОСОБА _3 про визнання недійсним до говору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2007 року до Луганськ ого окружного адміністратив ного суду звернулася Державн а податкова інспекція у Арте мівському районі у м. Лугансь ку з адміністративним позово м до Товариства з обмеженою в ідповідальністю «Віннер-Луг анськ», фізичної особи ОСО БА_3 про визнання недійсним договору оренди.

У позовній заяві позивач пр осив суд визнати недійсним д оговір оренді б/н від 20.04.2004 року , укладений між громадянкою ОСОБА_3 та Товариством з об меженою відповідальністю «В іннер-Луганськ» ідентифікац ійний код 32899904 у зв'язку з недоде ржанням в момент укладення ч . 1 ст. 203 ЦК України та на підста ві ч. 1 ст. 207 ГК України як такий , що вчинено з метою, завідомо противною інтересам держави та суспільства.

Позивач у судовому засідан ні свої позовні вимоги підтр имав та пояснив, що у листопа ді 2003 року громадянкою ОСОБА _3 було придбане незакінчен е будівництво будівлі за адр есою: АДРЕСА_2.

20 квітня 2004 року ОСОБА_3 за значене недобудоване приміщ ення передала в оренду ТОВ «В іннер-Луганськ» в особі дире ктора ОСОБА_3, яке відпові дно до п. 5.9 договору оренди доб удовано.

26 квітня 2005 року у зв'язку з до будовою приміщення та прийня ттям його в експлуатацію згі дно з актом від 25.04.2005 року, між ф ізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ «Віннер-Луганськ» було у кладено додаткову угоду №1 до договору оренди від 20.04.2004 року, якою був змінений предмет до говору, а саме: з оренди недоб удованого приміщення на орен ду нежитлового приміщення.

10 червня 2005 року громадянка ОСОБА_3 отримала в Управлін ні комунального майна Луганс ької міської ради свідоцтво на право власності на зазнач ений об'єкт. За договором орен ди ТОВ «Віннер-Луганськ» пов инно сплачувати орендну плат у за ставкою 50, 00 грн. за Ім. кв., щ о дорівнює на місяць 94559, 00 грн. Т ермін оренди складає з 20 квітн я 2004 року по 31 січня 2007 року.

ДТП у Артемівському районі у м. Луганську проведена пла нова документальна перевірк а ТОВ «Віннер-Луганськ» за пе ріод з 01.04.2004 року по 30.06.2006 року, за р езультатами якої складено ак т №614/23-00/32899904 від 01.09.2006 року, згідно я кого у громадянки ОСОБА_3 за отриманими безоплатними п ослугами з добудови споруди, у розмірі 300 тис. грн., що оклад аються податком з доходів фі зичних осіб.

На підставі проведеної пер евірки позивач дійшов виснов ку, що договір оренді від 20.04.2004 р оку, укладений між громадянк ою ОСОБА_3 з однієї сторон и та ТОВ «Віннер-Луганськ» в о собі директора та співзаснов ника вказаного суб'єкта госп одарювання ОСОБА_3 не відп овідає вимогам ст. 238 Цивільн ого кодексу України, оскільк и цей договір спрямований на приховування доходів від оп одаткування, а тому, підляга є визнанню недійсним на підс таві ст. 207 Господарського ко дексу України так як укладен ий з метою, що суперечить інт ересам держави та суспільств а.

Тому, позивач вважає, що не виконання ОСОБА_3 вимог но рм цивільного та господарськ ого законодавства України у сфері підприємництва є причи нним зв'язком між діями ОСО БА_3 у вигляді укладання нед ійсного правочину та наслідк ами, що настали у вигляді не н арахування та несплати у бюд жети податку з доходів фізич них осіб.

Відповідач у судовому засі данні проти адміністративно го позову заперечував та про сив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимо г у повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачем не наведено доказів, які б підтверджувал и те, що саме в момент укладан ня, тобто 20.04.2004 року сторонами д оговору було укладено догові р, який завідомо суперечить і нтересам держави та суспільс тва, тобто відповідач вважає , що вже в момент укладання сп ірний договір повинен містит и ознаки, які б свідчили про т е, що цей договір суперечить інтересам держави та суспіль ства.

Зі змісту позову відповіда ч робить висновок, що в якост і доказів суперечності догов ору інтересам та суспільства наведено те, що в подальшому , у 2005 році недобудоване примі щення було добудоване оренда рем, в результаті чого у гром адянки ОСОБА_3 виникла нов а річ - будівля автосалону.

Тобто, на момент укладання договору зазначених фактів не існувало, і таким чином 20.04.20 04 року сторонами договору нія ким чином не було порушено ви моги ст. 203 ЦК України, відпов ідно докази, які б свідчили п ро те, що спірний договір суп еречить інтересам держави та суспільства у момент уклада ння - відсутні, і посилання на порушення відповідачами вим ог норми ст. 203 ЦК України безп ідставне.

Обґрунтовуючи свою позиці ю відповідач вказує, що позив ачем вважається, що угоди, сп рямовані на приховування фіз ичними і юридичними особами доходів від оподаткування, п ідлягають визнанню недійсни ми на підставі ст. 207 ГК Україн и, але, вважає відповідач, за значена стаття не містить та кого висновку. У статті 207 ГК Ук раїни зазначено лише те, що г осподарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закон у, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або у кладена учасниками господар ських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь кої компетенції, може бути ви знано судом недійсним.

Висновки щодо того, які уго ди можливо віднести до таких , що вчинені з метою, яка Заві домо суперечить інтересам де ржави і суспільства, містять ся у п. 11 Роз'яснення Вищого арб ітражного суду України №02-5/111 в ід 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, п ов'язаних з визнанням угод не дійсними». Зокрема, там зазна чено, що необхідними умовами для визнання угоди недійсно ю відповідно статті 49 Цивільн ого кодексу є її укладення з м етою, завідомо суперечною ін тересам держави і суспільств а та наявності умислу хоча б у однієї зі сторін щодо настан ня відповідних наслідків. До угод, що підпадають під озна ки ст. 49 ЦК України, належать, зокрема, угоди спрямовані н а незаконне відчуження або незаконне користування, ро зпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею, як основним націо нальним багатством, що переб уває перед особливою охороно ю держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статт і 14, 15 Конституції України, роз діл II Закону України «Про влас ність»), на придбання в супер еч встановленим правилам пре дметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на прихо вування підприємствам и, уст ановами організаціями чи гро мадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької ді яльності, від оподаткування доходів або використання ма йна, що знаходиться у їх влас ності (користуванні), на шкод у інтересам суспільства, пра вам, свободи і гідності грома дян. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлюва ти, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтереса м держави і суспільства мета укладення угоди, якої із сто рін і в якій мірі виконано уго ду, а також вину сторін у форм і умислу.

Згідно листа №89 від 17.10.2007 року ТОВ «Віннер-Луганськ» повідо мляло податкові органи про т е, що витрати, понесені у зв'я зку з реконструкцією будівлі , не були віднесено до складу валових витрат, а друга стор она угоди - фізична особа, яка не набула статусу підприємн ицької діяльності, і таким чи ном, неможливо в даному випад ку стверджувати, що зазначен ий пункт 11 Роз'яснення ВАСУ №02-5 /111 від 12.03.1999 року розповсюджуєть ся на спірні правовідносини, оскільки в ньому встановлен о перелік осіб та перелік уго д - це угоди, направлені на при ховування від оподаткування доходів підприємствами, уст ановами, організаціями чи гр омадянами, які набули статус у суб'єкта підприємницької д іяльності, тобто речі про фіз ичних осіб, які не набули ста тусу суб'єкта підприємницько ї діяльності, не ведеться.

Доказів донарахування сто ронам угоди податкових зобов 'язань також не надано, ніяко го податкового повідомлення -рішення податковою інспекці єю не винесено.

До того ж, вказує відповіда ч, відповідно до п. 1.1 Оглядово го листа Вищого арбітражного суду України №01-1/481 від 20.04.2002 року невиконання стороною угоди обов'язків щодо подання звіт ності і сплати податків не є п ідставою для визнання угоди недійсною.

Заслухавши пояснення стор ін, вивчивши матеріали справ и, дослідивши надані сторона ми докази, суд вважає, що позо в підлягає задоволенню з нас тупних підстав.

У судовому засіданні встан овлено, що відповідач №1 - Това риство з обмеженою відповіда льністю «Віненр-Луганськ» (н адалі - ТОВ «Віннер-Лунаськ») з ареєстровано Управлінням де ржавної реєстрації та місько го реєстру Луганської місько ї ради за номером 25370169ю0054243 від 17.03.2 004 року за адресою: 91029, Луганськ а область, м. Луганськ, вул. Н ечуй-Левицького, буд. 39, ідент ифікаційний код за ЄДРПОУ 32899904 , знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Артемівському р айоні м. Луганська.

ТОВ «Віннер-Луганськ» здій снює продаж нових автомобілі в з автосалону, який знаходит ься за адресою: АДРЕСА_2, з а договором оренди б/н від 20.04.2004 року, що укладений з фізично ю особою ОСОБА_3, яка волод іє нежилим приміщенням на пр аві приватної власності.

Відповідач №2 - громадянка У країни ОСОБА_3, ІНФОРМА ЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_4, ви даний Артемівським РВ ЛМУ УМ ВС України в Луганській обла сті 28.02.2001 року, зареєстрована з а адресою: АДРЕСА_3.

Згідно п.1 розділу 3 Статуту ТОВ «Вінер-Луганськ» учасни ками товариства є:

• - громадянка Украї ни ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР _4, виданий 28.02.2001р. Артемівськи м РВ ЛМУ УМВС України в Луганс ькій області, місце проживан ня: АДРЕСА_3, ідентифікаці йний номер НОМЕР_2);

• - громадянин Російсь кої Федерації ОСОБА_7 (па спорт НОМЕР_5, виданий 28.02.2003 року першим паспортним відд іленням ПВС УВС м. Петропавло вськ-Камчатський, місце прож ивання: РФ, АДРЕСА_1, ідент ифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Згідно п. 1 Розділу 4 Стату ту ТОВ «Віннер-Луганськ» ста тутний капітал товариства ст ановить 2 020 500 грн. Частки в стату тному капіталі розподіляють ся наступним чином:

• - ОСОБА_7 - вклад на суму 1414350 грн., що складає 70%;

• - ОСОБА_3 - вклад на с уму 606150 грн., що складає 30%.

Причому, до моменту дер жавної реєстрації Статуту в новій редакції, тобто до 25.01.2006 р оку, статутний капітал Товар иства був сформований у розм ірі 1020500 грн. у таких же пропорці ях між тими самими учасникам и Товариства.

Суд установив, що у листопа ді 2003 року громадянка ОСОБА_ 3 придбала у власність неза кінчене будівництво будівлі за адресою: АДРЕСА_2.

20 квітня 2004 року орендодавец ь громадянка України ОСОБА _3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, з одного боку і оре ндатор ТОВ «Віннер-Луганськ» в особі директора ОСОБА_3 з іншого боку, уклали догові р оренди без номеру.

Згідно п.1 цього договору ор енди орендодавець - ОСОБА_3 передала, а орендатор ТОВ «В іннер-Луганськ» в особі дире ктора ОСОБА_3 прийняла у т имчасове платне користуванн я недобудоване нежиле приміщ ення, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на земельній діля нці загальною площею, 0, 03га дл я розміщення автосалону з пр одажу автомобілів, належній орендодавцю на праві власно сті згідно договору купівлі- продажу незакінчене будівни цтво ВАР №917782 від

14.11.2003 року, зареєстрованог о в реєстрі №1838 і засвідченого приватним нотаріусом

Лещ енко О.Ю. Разом з приміщення м до орендодавця перейшло пр аво користування

земельн ою ділянкою площею 0, 03га.

З матеріалів справи вбачає ться, що з 20.04.2004 року по 26.04.2005 року Т ОВ «Віннер-Луганськ» за згод ою з наймодавцем здійснювало добудування нежилого приміщ ення та реконструкцію деяких його частин, у зв'язку з чим за гальна вартість проведених Т ОВ «Віннер-Луганськ» будівел ьних робіт склала понад 300 тис . грн.

Згідно п. 4.1 договору оренди п ісля закінчення терміну дії договору орендатор повертає нежиле приміщення у не гіршо му стані у порівнянні з тим, в якому його отримав.

Згідно п. 4.2. договору неузгод жені письмовою угодою з орен додавцем поліпшення нежилог о приміщення не відшкодовуют ься орендатору.

До 25 квітня 2005 року будівлю за адресою: АДРЕСА_2, ТОВ «Ві ннер-Луганськ» було добудова но.

10 червня 2005 року громадянка ОСОБА_3 отримала в Управлін ні комунального майна Луганс ької міської ради свідоцтво Серії ЯЯЯ №397274 про її право вла сності на зазначений об'єкт н ерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2. В цілому цей об'єкт складається з: будівлі торго во-сервісного центру літ.А-1, А -2, А-3, Б-1 з напівпідвалом літ. пп д, підвалом літ. пд., вхідними ганками літ.а, а-1 загальною пл ощею 2159, 2 кв.м, огорожі №1.

Згідно додаткової угоди № 1 від 26 квітня 2005 року до договор у оренди від

20.04.2004 року орендодавець гр омадянка України ОСОБА_3, з одного боку

та орендар Т ОВ «Віннер-Луганськ» в особі директора ОСОБА_3 з друго го

боку домовилися:

доповнити пункт 1 договору « Предмет договору» наступним и словами: «Згідно акту Держа вної приймальної комісії про ввід до експлуатації закінч еного будівництва об'єкту ві д 25.04.2005 року загальна площа скла дає 1891, 18 кв.м, торгова площа скл адає 390, 23 кв.м. Орендодавець пер едає, а орендатор приймає у т имчасове платне користуванн я нежилі приміщення для розм іщення автосалону з продажу автомобілів, розміщений за а дресою: м. Луганськ, вул. Нечу й-Левичького, буд. 39, на земел ьній ділянці загальною площе ю 0, 2524га згідно договору оренди землі від 28.01.2005 року;

змінити пункт 2 «Строк дії д оговору» наступним чином: пр одовжити строк дії договору оренди на 11 місяців, тобто з 01.04 .2005 року по 01.03.2006 року».

Згідно додаткової угоди №1 « а» від 01 жовтня 2005 року до догов ору оренди від 20.04.2004 року орендо давець громадянка України ОСОБА_3, з одного боку та оре ндар ТОВ «Віннер-Луганськ» в особі директора ОСОБА_3, з другого боку, домовилися змі нити пункт 3 договору «Орендн а плата» такими словами: «Оре ндна плата складає 50, 00 грн. за І м. кв. щомісячно. Загальна площ а 1891, 18 кв.м. , сума орендної плати складає 94559, 00 грн. у тому числі П ДВ».

Згідно додаткової угоди №2 в ід 01 березня 2006 року до договор у оренди від 20.04.2004 року орендода вець громадянка України ОС ОБА_3, з одного боку та оренд ар ТОВ «Віннер-Луганськ» в ос обі директора ОСОБА_3, з др угого боку, домовилися зміни ти пункт 2 договору «Строк дії договору» наступними словам и: «Термін оренди складає з 01 б ерезня 2006 року по 31 січня 2007 року на тих же умовах».

Таким чином, за думкою пози вача, ОСОБА_3 згідно зазна ченого договору оренди від 20.0 4.2004 року та додаткових угод до нього, уклала правочини від в ласної особи та в інтересах Т ОВ «Віннер-Луганськ», предст авником якого вона є одночас но, що не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Позивач вказує, що частино ю 3 ст. 238 Цивільного кодексу Ук раїни передбачено, що предст авник не може вчиняти правоч ин від імені особи, яку він пр едставляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одноч асно є: тобто, договір оренди від 20.04.2004 року, укладений між гр омадянкою ОСОБА_3 та ТОВ « Віннер-Луганськ», одночасно представником якого є дирек тор ОСОБА_3 та до 19.09.2007 року ї й належала частка у розмірі 30% статутного капіталу товарис тва, у зв'язку з чим правочин в чинений директором ОСОБА_3 у своїх інтересах не відпов ідає вимогам ст. 238 Цивільног о кодексу України.

Проте, відповідач не надав у судовому засіданні доказі в у підтвердження обставин, я кими обґрунтовував свої запе речення.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна с торона повинна довести ті об ставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, кр ім випадків, встановлених с т. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністра тивного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за сво їм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічном у і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупно сті.

У зв'язку з цим, завданням су ду, як одного з різновидів де ржавної влади в системі розп оділу влад є вирішення спору про право, поновлення поруше них суб'єктивних прав громад ян і організацій, зміцнення з аконності в державі.

Вирішуючи дану справу суд в иходить з того, що відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного к одексу України цивільні прав а та обов'язки виникають із ді й осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не перед бачені цими актами, але за ан алогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж ст атті підставами виникнення ц ивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші п равочини.

Відповідно до статті 12 Циві льного кодексу України визна чено, що:

Особа здійснює свої цивіль ні права вільно, на власний р озсуд.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставо ю для їх припинення, крім вип адків, встановлених законом .

Особа може відмовитися ві д свого майнового права.

Відмова від права власнос ті на транспортні засоби, тва рин, нерухомі речі здійснюєт ься у порядку, встановленому актами цивільного законодав ства.

Особа може за відплатним аб о безвідплатним договором пе редати своє майнове право ін шій особі, крім випадків, вст ановлених законом.

Якщо законом встановлені п равові наслідки недобросові сного або нерозумного здійсн ення особою свого права, вваж ається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, я кщо інше не встановлено судо м.

Відповідно до ст. 13 Цивільн ого кодексу України, зокрема визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, нада них їй договором або актами ц ивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав о соба зобов'язана утримуватис я від дій, які могли б порушит и права інших осіб, завдати ш коди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завд ати шкоди іншій особі, а тако ж зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних п рав особа повинна додержуват ися моральних засад суспільс тва.

Як вбачається, з аналізу за значених норм Цивільного код ексу України можна зробити в исновок, що особа при здійсне нні своїх прав повинна утрим уватися від здійснення забор онених дій під страхом засто сування до неї правових санк цій.

Причому, зазначений виснов ок суду грунтується на тому, що цим Кодексом та іншим зако нодавством України передбач ається обовязок особи не пор ушувати встановлених правов ідносин та не завдати шкоди і ншій особі.

У звязку з цим, суд не погодж ується з позицією відповідач а в тому, що на час укзарання ОСОБА_3 договору оренди від 20.04.2004 року не існувало фактів й ого суперечності закону і О СОБА_3 цього не усвідомлюва ла.

Згідно абзацу 4 п. 11 Роз'яснен ня Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики виріш ення спорів, пов'язаних з виз нанням угод недійсними» наяв ність умислу у сторін (сторон и) угоди означає, що вони (вона ), виходячи з обставин справи , усвідомлювали або повинні б ули усвідомлювати протиправ ність укладуваної угоди і су перечність її мети інтересам держави та суспільства і пра гнули або свідомо допускали настання протиправних наслі дків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізично ї особи, що підписала договір від імені юридичної особи, м аючи на це належні повноваже ння. За відсутності таких пов новажень наявність умислу у юридичної особи не може вваж атися встановленою.

Статтею 237 Цивільного кодек су України визначено, що пред ставництвом є правовідношен ня, в якому одна сторона (пред ставник) зобов'язана або має п раво вчинити правочин від ім ені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, я ка хоч і діє в чужих інтересах , але від власного імені, а та кож особа, уповноважена на ве дення переговорів щодо можли вих у майбутньому правочинів .

Представництво виникає на підставі договору, закону, а кта органу юридичної особи т а з інших підстав, встановлен их актами цивільного законод авства.

Суд установив, що 20 квітня 2004 року орендодавець громадянк а України ОСОБА_3 з одного боку і орендатор ТОВ «Віннер -Луганськ», в особі директора ОСОБА_3 з іншого боку, укл ала договір оренди. Згідно п.1 цього договору орендодавець ОСОБА_3 передала, а оренда тор ТОВ «Віннер-Луганськ» в о собі директора ОСОБА_3, то бто та й сама особа, прийняла у тимчасове платне користув ання недобудоване нежиле при міщення, розміщене за адресо ю: АДРЕСА_2, на земельній д ілянці загальною площею, 0, 03га для розміщення автосалону з продажу автомобілів, належн ій орендодавцю на праві влас ності згідно договору купівл і-продажу незакінчене будівн ицтво ВАР №917782 від 14.11.2003 року, зар еєстрованого в реєстрі №1838 і з асвідченого приватним нотар іусом Лещенко О.Ю. Разом з приміщенням до орендодавця перейшло право користування земельною ділянкою площею 0, 0 3га.

Із аналізу ст. частини 2 ст. 238 Цивільного кодексу Україн и випливає, що представник не може вчиняти правочини, які за своїм змістом можуть бути вчинені тільки особисто осо бою, яку представляє.

Відповідно до частини 2 ст. 237 Цивільного кодексу України не вважається представником особа, яка хоч і діє в чужих ін тересах, але виступає від вла сного імені. Цей висновок суд у логічно випливає з частини 1 ст. 238 Цивільного кодексу Укр аїни,

відповідно до якої предста вник може діяти від імені осо би, яку представляє, та ст. 239 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої прав очин, вчинений представнико м, утворює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки д ля особи, яку він представляє .

Тобто, господарське зобов' язання, що виникло у наслідок укладання договору оренди в ід 20.04.2004 року не відповідає вимо гам зазначених норм статей Ц ивільного кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України 1. Зміст правочину не може суп еречити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавс тва, а також моральним засада м суспільства.

Таким чином, суд дійшов вис новку, що умислом ОСОБА_3 н а укладення договору оренди від 20.04.2004 року з метою, яка завід омо суперечить цьому Кодексу є свідоме невиконання нею ви мог норм цивільного та госпо дарського законодавства Укр аїни у сфері підприємництва, а саме вимог ч.2 ст. 237, ч. 1 та 2 ст . 238, ст. 239 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а також норм інших законів, що є причинни м зв'язком між діями ОСОБА_3 та наслідками, що наступили .

Згідно до частини 1 ст. 207 Гос подарського кодексу України господарське зобов'язання, щ о не відповідає вимогам зако ну, або вчинено з метою, яка з авідомо суперечить інтереса м держави і суспільства, або укладено учасниками господа рських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь кої компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бут и на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу держ авної влади визнано судом не дійсним повністю або в части ні.

У звязку з цим, невідповідн ість зобовязання саме вимога м закону є підставою для ріше ння суду про визнання господ арського зобовязаня недійсн им.

Виходячи з обставин справи суд установив, що метою укла дання такого договору оренди ОСОБА_3 була мета уникнут и оподаткування.

На наявність у ОСОБА_3 з азначеної мети вказує наступ не.

Згідно п. 4.1 договору оренди після закінчення терміну ді ї договору орендатор поверта є нежиле приміщення у не гірш ому стані у порівнянні з тим, в якому його отримав.

Згідно п. 4.2. договору неузгод жені письмовою угодою з орен додавцем поліпшення нежилог о приміщення не відшкодовуют ься орендатору.

Згідно п. 5.13 договору поліпше ння, перебудову, перепланув ання, добудову зроблені орен дарем без погодження з оренд одавцем, якщо їх можливо відд ілити від об'єкту без нанесен ня збитків, орендар повинен в ивезти та виділити до момент у передачі об'єкту. Невід'ємні поліпшення переходять на ко ристь орендодавця без відшко дування з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1 Закону Укр аїни «Про оподаткування приб утку підприємств» від 28.12.1994 рок у №334 валові витрати виробницт ва та обігу - це витрати платни ка податків в грошовій, матер іальній або нематеріальній ф ормах, які здійснені у вигляд і компенсації вартості (посл уг, робіт), які придбаваються таким платником податків дл я подальшого використання у власній господарській діяль ності.

Пунктом 1.32 цього ж Закону виз начено, що господарська діял ьність - це будь-яка діяльніст ь особи, направлена на отрима ння доходу в грошовій, матері альній або нематеріальній фо рмах, у разі коли безпосередн я участь такої особи в органі зації такої діяльності є рег улярною, постійною та суттєв ою.

Як вбачається, ТОВ «Віннер -Луганськ» отримало в оренду незакінчене будівництвом не житлове приміщення. Товарист во здійснило добудову нежило го приміщення та реконструкц ію його частин за власний рах унок, відносило зазначені ви трати до складу загальних ва лових витрат у декларації з п одаток на прибуток та податк ового кредиту у декларації з податку на додану вартість н а об'єкт нерухомого майна, на який згідно права власності серії ЯЯЯ №397274 набула громадян ка ОСОБА_3

За результатами проведено ї добудови у громадянки ОСО БА_3 виникла нова річ - будівл я автосалону. Таким чином, у ф ізичної особи ОСОБА_3 вини кає доход за отриманими безо платними послугами з добудов и споруди, у розміри 300 тис. грн ., що обкладається податком з доходів фізичних осіб.

26 квітня 2005 року підписано До повнення №1 до договору від 20.04. 2004 року б/н, за яким згідно акту Державної приймальної коміс ії про введення в експлуатац ію закінченого будівельного обєкту від 25.04.2005 року, загальна площа якого складає 1891, 18 кв.м, у тому числі торговельна площ а - 390, 23 кв.м. Фактично, без попер еднього отримання ОСОБА_3 від ТОВ «Віннер-Луганськ» до будованої споруди, не вступи ла би в дію додаткова угода №1, яка фіксує юридичний факт пе реведення в оренду новозбудо ваної будвілі.

В той же час, згідно ст. 760 Ци вільного кодексу України пре дметом договору найму може б ути річ, яка визначена індиві дуальними ознаками і яка збе рігає свій первинний вигляд при неодноразовому користув анні.

Згідно ст. 761 Цивільного код ексу України право передачі майна у найм має власник речі або соба, якій належить майн ові права.

Також, частиною 3 ст. 331 Цивіл ьного кодексу України визнач ено, що до завершення будівни цтва (створення майна) особа в важається власником матеріа лів, обладнання тощо, які бул и використані в процесі цьог о будівництва (створення май на).

До того ж, відповідно до ст . 182 Цивільного кодексу Україн и право власності на нерухом і речі обмеження цих прав, іх виникнення, перехід і припин ення підлягають державній ре єстрації.

Враховуючи викладене, свід оме порушення ОСОБА_3 саме зазначених норм Цивільного кодексу України при укладанн і договору оренди б/н від 20.04.2004 р оку, утворюють невідповідні сть господарського зобовяза ння за цим договором вимогам закону.

Згідно п.1.6. Тимчасових полож ень про порядок реєстрації п рав власності на нерухоме ма йно, затверджених наказом Мі ністерства юстиції України в ід 07.02.2002 року №7/5, зареєстровано го в Міністерстві юстиції Ук раїни від 18.02.2002 року №157/6445 реєстра ції підлягають права власнос ті тільки на обєкти нерухомо го майна, будівництво яких за кінчено та які прийняті в екс плуатацію у встановленому по рядку, за наявності матеріал ів технічної інвентаризації , підготовлених БТІ, яке пров одить реєстрацію прав власно сті на ці об'єкти.

У звязку з цим, відповідно д о закону на момент укладення договору оренди б/н від 20.04.2004 ро ку предметом договору оренди повинні були бути тільки мат еріали, а недобудоване примі щення.

Суд не приймає твердження в ідповідача про пропущення по зивачем загального строку по зовної давності, а також неві дповідності адміністративн ого позову ДПІ у Артемівсько му районі м. Луганська вимога м ст. 99 КАС України з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адмі ністративного кодексу Украї ни визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів осо би цим кодексом та іншими зак онами можуть встановлюватис я інші строки для звернення д о адміністративного суду, як і, якщо не встановлено інше, о бчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була д ізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 257 Цивільн ого кодексу України встановл ено загальний строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист п рава і цей строк становить тр и роки.

За матеріалами справи судо м встановлено, що ДПІ у Артем івському районі м. Луганська дізналося про порушення інт ересів держави в наслідок пр оведення планової документа льної перевірки ТОВ «Віннер- Луганськ» за період з 01.04.2004 року по 30.06.2006 року, оформленої актом №614/23-00/23899904 від 01.09.2006 року.

У зв' язку з цим, ДПІ у Артем івському районі м. Луганську звертаючись 07.12.2007 року з адміні стративним позовом до Луганс ького окружного адміністрат ивного суду не порушило стро ку звернення до суду, визначе ного нормою частини 3 ст. 99 Код ексу адміністративного коде ксу України.

Статтею 19 Конституції Украї ни визначено, що правовий пор ядок в Україні ґрунтується н а засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушени й робити те, що не передбачен о законодавством.

Органи державної влади та о ргани місцевого самоврядува ння, їх посадові особи зобов' язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спо сіб, що передбачені Конститу цією та законами України.

Тому, суд при вирішенні дан ої справи керується принципо м законності, відповідно до я кого органи державної влади, органи місцевого самовряду вання, їхні посадові і службо ві особи зобов'язані діяти ли ше на підставі, в межах повно важень та у спосіб, що передб ачені Конституцією та закона ми України.

Таким чином, враховуючи ви кладене суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача щ одо визнання недійсним догов ору оренди б/н від 20.04.2004 року, ук ладеного між громадянкою О СОБА_3 та Товариством з обме женою відповідальністю «Він нер-Луганськ» ідентифікацій ний код 32899904 в особі директора ОСОБА_3 у зв'язку з недодержа нням в момент укладення ч. 1 ст . 203 ЦК України та на підставі ч . 1 ст. 207 ГК України, відповідаю ть чинному законодавству Укр аїни, підтверджені матеріал ами справи та підлягають зад оволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо су дове рішення ухвалене на кор исть сторони - суб'єкта владни х повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснен і нею документально підтверд жені судові витрати, пов'язан і із залученням свідків та пр оведенням експертиз.

Згідно ст. 160 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд спр ави, оголошено вступну та рез олютивну частини постанови т а повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготов лено протягом 5-денного строк у.

На підставі викладеного, к еруючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 16 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Д ержавної податкової інспекц ії у Артемівському районі у м . Луганську до Товариства з о бмеженою відповідальністю « Віннер-Луганськ», фізичної о соби ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди без номеру від 20 квітн я 2004 року, укладений між оренд одавцем громадянкою України ОСОБА_3, ідентифікаційни й номер НОМЕР_2, з одного б оку і орендатором ТОВ «Вінне р-Луганськ», ідентифікаційн ий код за ЄДРПОУ 32899904 в особі дир ектора ОСОБА_3, з іншого бо ку.

Постанова може бути оскарж ена в апеляційному порядку д о Донецького апеляційного ад міністративного суду через с уд першої інстанції шляхом п одачі заяви про апеляційне о скарження в 10-денний строк з д ня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно д о ст. . 160 цього Кодексу-з дня скл адення в повному обсязі. Апел яційна скарга на постанову с уду першої інстанції подаєть ся протягом 20 днів після подан ня заяви про апеляційне оска рження. Апеляційна скарга мо же бути подана без попереднь ого подання заяви про апеляц ійне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановле ний для подання заяви про апе ляційне оскарження.

Постанова суду набирає зак онної сили після закінчення строку апеляційного оскарже ння.

Постанову складено у повн ому обсязі та підписано 30 груд ня 2008 року.