Постанова

від 27.07.2007 по справі 10/226н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/226н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.07.07                                                                                 Справа № 10/226н-ад.

          Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М., при секретарі  Качановській  О.А., розглянувши матеріали  по справі № 10/226н-ад за позовом

    Товариства з обмеженою відповідальністю «Логрус –АМТ», м. Сєвєродонецьк

    до   Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку

  про визнання  нечинними податкових  повідомлень –  рішень  

Представники  сторін:

від позивача - Черповицька І.Ю. - довіреність № 1876 від 12.02.07.;

від відповідача - Водолазський Д.В.-ст.держ.под.інспектор,. довіреність № 6310/10-028 від 06.04.07., Приходько Є.В.-заст.нач.управл.оподатк.фіз.осіб, довіреність № 12226/10-028 від  16.07.07.

         Згідно з п. 2-1  Прикінцевих і перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства  України  не здійснювалась звукова фіксація судового процесу за клопотанням сторін.  

              Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання нечинними податкового  повідомлення –рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку  від 17.01.2007р. № 0004671702/1 та від 14.02.2007р. №   0004671702/2.

        Розглянувши матеріали справи,  суд

              в с т а н о в и в:

18.12.2006. ДПІ  в м. Сєвєродонецьку   (відповідачем  у  справі)   прийнято податкове повідомлення –рішення форми «Р» №   0004671702/0,   яким згідно  з  підпунктом ”б”  підпункту   4.2.2.  пункту  4.2.  статті  4  Закону  України  “Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами та державними цільовими фондами”  від 21.12.2000.  № 2181-ІІІ  (надалі –Закон 2181) на підставі  акту  перевірки  № 1932/23-31015184 від 12.12.2006.    за порушення   Закону   України «Про  податок  з доходів фізичних осіб»визначено ТОВ  «Логрус –АМТ» (позивачу  у  справі)   суму  податкового зобов'язання  з податку  з  доходів фізичних осіб  в  сумі  4160 грн., застосовано штрафну  санкцію  в сумі  8320 грн.,  всього    на суму   12480  грн.

         За  результатами  розгляду  первинної і повторної скарг  позивача  вказане  податкове повідомлення –рішення  залишено без змін,  і направлені  позивачу  податкове повідомлення –рішення  №   0004671702/1  від  17.01.2007.,  потім   податкове повідомлення –рішення  №   0004671702/2  від  14.02.2007.  на  таку  ж  суму.  

          В акті  перевірки  № 1932/23-31015184 від 12.12.2006.  з  приводу  порушення вказано:

          При перевірці  рахунку  № 301 «Каса в національній валюті»,  671 ««Розрахунки з учасниками», первинних документів до них, встановлено  факт виплати дивідендів засновнику  товариства  Аскерову А.А.  у  загальній сумі  32000 грн.(видатковий касовий  ордер від 28.09.2006р. № 299).  Сума нарахованих дивідендів  була сформована  за наслідками  діяльності  ПП  «Астон»,  правонаступником якого є    ТОВ  «Логрус –АМТ» згідно  розподільчого  балансу у загальній сумі  396396 грн.   

          Нормами  п.п. 7.8.6.,  п. 7.8.  ст. 7  Закону  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб»  передбачено порядок  оподаткування  дивідендів,  які отримуються  фізичними  особами, визначається правилами,  встановленими  законом  з питань   оподаткування  доходів фізичних осіб.   Нормами    Закону  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб» передбачено   перерахування  сум ПДФО  з  нарахованого  (виплаченого)  доходу  у  періоді  дії  цього Закону.   Отже  виплата  дивідендів,  нарахованих  станом на 01.01.2002.,  відбувається  в 2006 році.   Згідно  норм  п.п. 9.3.4.,  9.3.5. п. 9.3. ст. 9      Закону  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб»   дивіденди  кінцево  оподатковуються при їх  виплаті  за  їх  рахунок   і за  ставками,  встановленими  п. 7.1. ст. 7.  Закону  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб».     В порушення  вищевказаних норм  підприємством  не було здійснено     оподаткування  виплачених у вересні  2006 року  дивідендів,  внаслідок чого занижено  податок з доходів  фізичних осіб  на загальну  суму  4160,00 грн.  

          Позивач  звернувся  з  цим позовом  і  вважає,  що  вказані  рішення  не відповідають вимогам законодавства,  оскільки  податковим органом  не  враховані  норми  п.п. 22.6.  ст. 22  «Прикінцеві положення»  Закону  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб».    

         Відповідач  відзивом  на  позов  заперечує  проти  позовних вимог з таких підстав: позивачем  в  порушення  п.п. 9.3.4.,  9.3.5. п. 9.3. ст. 9  Закону  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб»   не було здійснено  оподаткування  суми  виплачених у  вересні  2006 року дивідендів,  внаслідок чого  занижено податок з доходів  фізичних осіб  на  загальну суму  4160 грн.   

           Оцінивши  всі  обставини  справи  в  їх  сукупності,   суд  при вирішенні даного  спору виходить із  наступного:

           Питання  оподаткування  доходів  фізичних  осіб  регулювалося  до  01.01.2004.  Декретом  Кабінету  Міністрів  України  “Про прибутковий податок з громадян”  від  26.12.1992 № 13-92   (надалі –Декрет 13-92).    

            З  01.01.2004.  набрав  чинності    Закон  України  «Про податок  з доходів  фізичних осіб»№ 889-4 від 22.05.2003.  (надалі –Закон 889).       

Даний  спір  виник  внаслідок  різного  трактування сторонами   порядку  оподаткування  сум,  що  були  нараховані  до  01.01.2004.,  а  виплачені  після   01.01.2004.  

На  момент  нарахування  дивідендів  діяла  норма  п. т)  п. 1 ст.  5  Декрету  13-92,  згідно якої  до  сукупного   оподатковуваного  доходу,  одержаного громадянами в  період,  за  який  здійснюється  оподаткування,  не включаються:

т) суми дивідендів,  що були оподатковані під час їх  виплати відповідно   до   Закону   України   "Про  оподаткування  прибутку підприємств".

А  згідно  п.п. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7    Закону   України   "Про  оподаткування  прибутку підприємств"   емітент корпоративних  прав,  який  приймає  рішення  про виплату  дивідендів  своїм  акціонерам  (власникам),  нараховує та вносить до бюджету  авансовий  внесок  з  податку  на  прибуток  у  розмірі ставки,  встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на  суму  дивідендів,  призначених  для  виплати,  без зменшення  суми  такої виплати на суму такого податку.  Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

          Закон 889  по –іншому  регулює  оподаткування  дивідендів,  а  саме:  згідно  п.п. 9.3.5.  п. 9.3. ст. 9  цього  Закону   дивіденди,  які нараховані платнику податку емітентом корпоративних  прав  -  резидентом,  що  є  фізичною або юридичною особою,  підлягають оподаткуванню за ставкою,  визначеною  пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

          Але  питання  оподаткування  дивідендів  необхідно  вирішувати  з  урахуванням  вимог   п.п. 22.6.  ст. 22  «Прикінцеві положення»  Закону  889,  згідно якої:  

     доходи  платника  податку,  нараховані  за  наслідками податкових періодів до  1  січня  2004  року,  оподатковуються  за ставками,  що  діяли  до 1 січня 2004 року,  незалежно від дати їх фактичної  виплати  (надання).  

Тобто,  дивіденди,  нараховані  засновнику  товариства  Аскерову А.А.  у  загальній сумі  32000 грн.  повинні  оподатковуються  за ставками,  що  діяли  до 1 січня 2004 року.  Оскільки  ставка  застосовується  до  об'єкту  оподаткування,  то  неможливо  відокремити  ці  два  поняття,  а  відтак    ставка  застосовується  до  об'єкту  оподаткування,  який  існував  до  01.01.2004.  

         До  01.01.2004.  не  були  об'єктом  оподаткування  суми дивідендів,  що були оподатковані під час їх  виплати відповідно   до   Закону   України   "Про  оподаткування  прибутку підприємств".   Матеріалами  справи  підтверджено,  що  позивач  під час  виплати  дивідендів  оподаткував  їх    відповідно   до   Закону   України   "Про  оподаткування  прибутку підприємств"  за  ставкою  податку  на  прибуток в розмірі  25 %,  що  підтверджується деклараціями з податку на прибуток  за півріччя  і   3   квартали 2006 року,  рядок  20 декларацій.  Нарахування   податку  на  прибуток в розмірі  25 %  від  суми  дивідендів,  призначених  для  виплати,   після  01.01.2004.  не  позбавляє   позивача  обов'язку  не  утримувати   податок  із  дивідендів,  нарахованих  до  01.01.2004.,  оскільки  це  порушувало б   права  особи,   якій  виплачуються  дивіденди, і   суперечило  б  п.п. 22.6.  ст. 22  «Прикінцеві положення»   Закону  889.  

               Згідно  п. 2  ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України   в адміністративних справах про протиправність рішень   суб'єкту владних повноважень обов'язок доказування  правомірності  свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.                        

Оцінивши  всі  вищевикладені  обставини,   суд  закінчив розгляд справи в судовому засіданні  27.07.2007р.  і  постановив   задовольнити позов повністю.        

Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України  в судовому засіданні  27.07.2007р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства  України  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені  судові витрати  з Державного бюджету України   відповідно до задоволених позовних вимог.    

          На  підставі  викладеного та, керуючись ст.ст. 94,160,163, 167,186,254  Кодексу адміністративного судочинства  України , суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов  задовольнити повністю.    

                2. Визнати нечинними  податкові  повідомлення –рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку  від 17.01.2007р. № 0004671702/1 та від 14.02.2007р. №   0004671702/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31118095700006,                МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582,  УДК у м. Луганську  ГУ ДКУ в  Луганській області, банк –ГУ ДКУ в  Луганській області,  код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі  3  грн. 40 коп. на користь  ТОВ  «Логрус –АМТ»,  м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна,5а, код ЄДРПОУ 31015184.  

           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання  апеляційної скарги постанова набирає законної сили,  якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.  

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга  подаються  до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржувану  постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.        

      Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти  днів  з дня складення  постанови в повному обсязі.   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України постанова в повному обсязі складена  01.08.2007р.

Суддя                                                                                Т.М.Мінська