Ухвала

від 30.01.2020 по справі 369/1448/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1448/20

Провадження №1-кс/369/346/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000819 від 19.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна, який мотивує тим, що СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області розслідується кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000819 від 19.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом самовільного, всупереч установленому законом порядку, використання земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486201:01:019:0014 та 3222486200:02:002:0117, розташованих на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, а також здійснення на них самочинного будівництва багатоповерхових будинків. Оскільки цільове призначення земельних ділянок під індивідуальне будівництва, але їх використовують під будівництва багатоповерхових будинків, при цьому цільове призначення земельних ділянок змінено не було.

Згідно акту обстеження земельної ділянки №108-ДК/12/АО/10/0 від 27.03.2018 виявлено порушення вимог земельного законодавства при відведенні та використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:02:002:0117, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження земельної ділянки №109-ДК/10/АО/ від 12.03.2018 виявлено порушення вимог земельного законодавства при відведенні та використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно листа з Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за результатами обстеження виявлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486201:01:019:0014 та 3222486200:02:002:0117, які розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області.

За результатами обстеження виявлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486201:01:019:0014 та 3222486200:02:002:0117 здійснюються роботи з будівництва капітальних будівель, що за візуальними ознаками містять п`ять поверхів.

Згідно інформації наданої Міськрайонним управлінням у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області листами від 23.02.2018 №452/424-18 та від 26.02.2018 №455/424-18 цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами (площею 0,1122 га) для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Пунктом 3.19 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудови міських і сільських поселень» визначено, що район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів.

Згідно поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (сс1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (сс1) від 02.10.2018 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 16.10.2018 року забудовниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486201:01:019:0014 являється індивідуальним житловим будинком.

Згідно з інформації з Державного реєстру нерухомого майна прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності 86/100 ОСОБА_5 та 14/100 ОСОБА_4 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 використовується всупереч земельного законодавства зважаючи на наступне.

На підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/12531/19 від 24.09.2019 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого виявлено будівлю, яка складається з 5 поверхів.

Підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

Відповідно до пункту першого частини першої 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно із пунктом 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), що затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за №1011/18306, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Відповідно до розділу ІІ КВЦПЗ до Секції В землі житлової та громадської забудови входять підрозділи 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та 02.03 «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», які є окремими.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», зокрема, визначено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмеження (обтяжень).

Пунктом «а» частини першої стаття 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендар, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Пунктами «б», «г», «и» частини першої статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за: самовільне зайняття земельних ділянок; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару грунту.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в будинку АДРЕСА_2 розміщено понад 20 квартир, які були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Тобто, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 умисно були подані недостовірні відомості до ДАБІ при повідомленні про початок будівництва та при поданні декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

04.10.2019 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності 86/100 ОСОБА_5 та 14/100 ОСОБА_4 визнано речовим доказом.

04.10.2019 в ході проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 виявлено багатоповерховий будинок 4-5 поверхів, хоча в декларації про готовність до експлуатації об`єкта замовниками будівництва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було вказано, що будівництво індивідуального житлового будинку, крім того, в повідомленні про початок виконання будівельних робіт, замовниками також було вказано будівництво індивідуального житлового будинку. Тотбо, останні умисно подали до Департаменту архітектурної будівельної інспекції у Київській області недостовірні відомості.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тому, слідчий просив:

1. Накласти арешт наземельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності 86/100 ОСОБА_5 та 14/100 ОСОБА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (1710352932224).

2.Заборонити державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

3.Заборонити відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 17.

4.Заборонити Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:019:0014 площею 0,1122 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 17.

В судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення представників власника майна оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом.

Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У відповідності до вимог ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а при вирішенні питання про арешт майна повинен враховуючи: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважає у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки слідчий не довів необхідність такого арешту та, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до перетворення, відчуження майна. Крім того слідчим не доведено ознаки ст.98 КПК України як речового доказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000819 від 19.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1