Постанова

від 26.02.2020 по справі 908/2851/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2851/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 (ухвалене суддею Топчій О.А., повний текст складено 07.11.2019) у справі № 908/2851/19

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш"

про стягнення 46 380,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "Фірма "Агро-Центр" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" на свою користь заборгованості за договором №043/18 від 28.02.2018 про виготовлення та поставку продукції у розмірі 46 380,00 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" в порушення умов договору №043/18 від 28.02.2018 про виготовлення та поставку продукції не оплачено отриману від позивача продукцію на суму 46 380,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 позов Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" про стягнення коштів задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю"Машинобудівний завод "Санфлормаш" на користь Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" заборгованість за договором №043/18 від 28.02.2018 про виготовлення і поставку продукції в сумі 46 380,00 грн, судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що відповідно до видаткових накладних № ХБ-00000536 від 25.05.2018 на суму 3 800, 00 грн., № ХБ-00000537 від 25.05.2019 на суму 24000, 00 грн, № ХБ-00000538 від 25.05.2018 на суму 2 800, 00 грн позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 64 880, 00 грн Продукція отримана відповідачем через уповноважену особу директора Ленського А.В. на підставі довіреності № 87 від 23.05.2018. Вартість поставленої продукції в розмірі 46 380, 00 грн відповідачем до теперішнього часу не сплачена. Місцевий господарський суд зазначив, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача 2 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що доказів оплати понесених витрат на правову допомогу позивачем не надано, у зв`язку з чим питання про їх відшкодування буде розглянуто після надання відповідних доказів.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" подало апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 просить скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" залишити без задоволення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що відповідно до п. 1.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору № 043/18 від 28.02.2018 про виготовлення та поставку продукції, в порядку та на умовах визначених цим договором постачальник бере на себе зобов`язання виготовити та здійснити поставку продукції в асортименті, кількості та у строки згідно із специфікацією, яка є додатком до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити зазначену продукцію на умовах, визачених договором. Відповідно до п. 2.1. договору виготовлення продукції відбувається з матеріалів постачальника. Підставою для запуску продукції в виробництво є перерахування покупцем авансового платежу у розмірі 20% від вартості готової продукції. Відповідно до п. 3.4. договору оплата послуг постачальника з виготовлення готової продукції здійснюється покупцем у наступному порядку: 20% від вартості готової продукції покупець сплачує постачальнику авансом протягом трьох днів з дня отримання рахунку-фактури, обумовленої п. 2.3. цього договору, інші 80% від вартості готової продукції сплачує постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту фактичного отримання ним готової продукції. Відповідно до п. 4.3.3. договору покупець протягом трьох днів від дати направлення постачальником листа про готовність продукції на електронну адресу покупця зобов`язаний остаточно розрахуватись з постачальником шляхом перерахування постачальнику 50% від вартості готової продукції та оплатити її відвантаження, узгодивши дату та час відвантаження з постачальником, направививши листа на електронну адресу постачальника. Таким чином, як стверджує апелянт, сторони договору не узгодили порядок оплати за виготовлену продукцію.

Апелянт зазначає про те, що він здійснив авансовий платіж у сумі 18 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1797 від 05.03.2018 на суму 9 500, 00 грн та платіжним дорученням № 1868 від 27.03.2018 на суму 9000, 00 грн.

Посилаючись на частину 1 ст. 268 ГК України, Апелянт зазначає, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Апелянт посилається на ті обставини, що він направляв на електронну адресу представника позивача - Михайла Лукомського (mykhaylo@agro-center.com.ua) креслення, яким повинна відповідати замовлена продукція відповідно до умов договору.

В квітні-травні 2018 року апелянт фактично отримав продукцію ЖСБ-8.1_10_804 Ступиця, ЖСБ-8.1_10_804 Ступиця, МП 01.408 Гайка, МП 01.804 Ступиця, що підтерджується Товарно-транспортними накладними (квитанціями перевізника "Нова Пошта"), але видаткові накладні №ХБ-00000536, №ХБ-00000537, №ХБ-00000538 отримав тільки 25.05.2018; доставка товару здійснювалась поштовим відправленням, а саме "Нова пошта". Позивач надав Апелянту рахунки на оплату №ХН-00000244 від 27.02.2018 на суму 47 500,00 грн, №ХН-0000505 від 14.05.2018 на суму 3600,00 грн, №ХН-00000351 від 23.03.2018 на суму 30 000,00 грн, на загальну суму - 81 100,00 грн

22.05.2018 після огляду товару інженером ТОВ "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" було зроблено висновок про недоліки якості продукції, про що було складено лист №49 від 22.05.2018 та направлено на електронну адресу позивача, проте позивач не усунув недоліки, про які йому було повідомлено.

Апелянт посилається на те, що під час телефонних перемовин представники позивача та відповідача домовились про те, що позивач зменшить ціну продукції, у зв`язку з невідповідністю виготовленої продукції кресленням, які надсилались на електронну адресу позивача, після чого позивач надав рахунки на оплату зі зменшеною ціною №ХН-00000244 від 27.02.2018 на суму 38 000,00 грн, №ХН-0000505 від 14.05.2018 на суму 2880,00 грн, №ХН-00000351 від 23.03.2018 на суму 24 000,00 грн, всього на загальну суму - 64 880 грн. В подальшому, 30.08.2018 Апелянт направив на адресу позивача лист №79 від 30.08.2018, в якому повідомив про те, що боржник спробує власними силами усунути недоліки, але у зв`язку з тим, що для цього необхідний додатковий інструмент, а станом на 30.08.2018 Апелянт його ще не отримав, то просив позивача про надання відстрочки платежу до моменту виготовлення перших зразків деталей зі зміненими розмірами для підтвердження можливості застосування відповідних деталей у продукції, що виготовляється ним. Як зазначає апелянт, після отримання цього листа сторони погодили відстрочку платежу.

13.12.2018 Апелянтом було складено та направлено позивачу Акт №1 про приймання матеріалів, в якому зазначено, що в деталях "Ступиця МП 01.804" і "Ступиця ЖСБ-8.1_10_804" є відхилення розмірів шліців D8х56х62 від креслярських. Так граничні відхилення ширини зуба в =10h7 (-0, 015) становить (+0, 15… + 0, 21 мм), що унеможливлює застосування деталей по вині відправника ПП "Фірма "Агро-Центр".

Враховуючи приписи ст. 678 ЦК України, відповідно до яких, зокрема, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову піля їх усунення) покупець має право, у тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, Апелянт зазначає, що ним на адресу позивача було направлено повідомлення № 100 від 21.01.2019 про відмову від договору № 043/18 від 28.02.2018 про виготовлення та поставку продукції та повернення сплачених коштів. Проте, позивач так і не виконав жодних вимог Апелянта, не забрав (не вивіз) товар та не повернув сплачені кошти у розмірі 18 500, 00 грн. Також, апелянт посилається на те, що він поніс витрати у зв`язку зі зберіганням товару, за які позивач не здійснив відшкодування.

За наведеного вище апелянт вважає, що позивач не виконав свої зобов`язання щодо надання продукції відповідної якості відповідно до умов договору та ст. 268 ГК України, ст. 673 ЦК України, у зв`язку з чим, Апелянт власними силами намагався виправити недоліки продукції. Тому, на думку Апелянта, він не може вважатися таким, що не виконав зобов`язання.

Апелянт посилається також на те, що у своєму рішенні суд зазначив наступне: "Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 05.11.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника у відпустці. Розглянувши клопотання суд зазначає, що його не скріплено електронно-цифровим підписом. Не зазначено також про надсилання оригіналу клопотання на поштову адресу господарського суду Запорізької області. Враховуючи наведене, клопотання, що надійшло на електронну адресу Господарського суду Запорізької області не розглядалося. Враховуючи, що відповідач був належим чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами".

Однак апелянт з вищевказаним не погоджується. При цьому він не заперечує того, що 05.11.2019 з електронної пошти помічника адвоката Пашніної А.В. (представника Апелянта) на електронну адресу суду було направлено клопотання про перенесення судового засідання, разом з додатками. В електронному листі помічник адвоката зазначив та повідомив суд про те, що вищевказане клопотання (оригінал, з підписом адвоката) буде направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку, а саме "Укрпоштою". Вищевказане підтверджується скрін-шотом поштової сторінки помічника адвоката. 06.11.2019 предcтавником відповідача на адресу суду, поштовим зв`язком було надіслано клоптання про перенесення судового засідання, разом з додатками. Отже, як зазначає Апелянт, представником апелянта було направлено клопотання про перенесення судового засідання як засобами поштового зв`язку так і додатково було направлено клопотання на електронну адресу суду, з зазначенням того, що вказане клопотання буде направлено в оригіналі поштовим зв`язком, а тому, як стверджує представник апелянта, ним було належим чином повідомлено про причини неявки представника у судове засідання. Таким чином, за доводами Апелянта, суд першої інстанції порушив Конституцію України, ГПК України, порушив основоположні принципи здійснення судочинства, а саме порушив рівність та змагальність сторін, що призвело до неможливості Апелянту надати свої заперечення та докази для винесення законного рішення. А отже, докази представник апелянта вимушений надати разом з апеляційною скаргою. Відповідно, представник апелянта вважає причину пропуску на подання доказів до суду першої інстанції поважною, тому просить суд надані Апелянтом докази дослідити та оцінити.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Приватне підприємство "Фірма "Агро-Центр" вважає, що зміст та вимоги апеляційної скарги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не базуються на матеріалах справи та досліджених доказах.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині поважності причин пропуску строку на подання доказів до суду першої інстанції та клопотання про дослідження і оцінку доказів, позивач зазначає, що клопотання про перенесення судового засідання, надіслане без використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з електронної адреси помічника адвоката, а не адвоката, який є представником у справі, яке при цьому не містить електронного цифрового підпису адвоката, було вірно розцінене судом як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а наданий відповідачем скріншот з електронної пошти помічника адвоката лише підтверджує висновок суду з цього питання.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі №908/2851/19 суд першої інстанції наголосив, що документи до суду мають подаватися завчасно і до засідання, проте надсилаючи рекомендованим листом в день проведення судового засідання на адресу суду письмове клопотання про перенесення судового засідання, відповідач мав би передбачити той факт, що воно не буде своєчасно отримане судом, у зв`язку з чим вважає, що відповідач повинен був бути готовим понести ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням відповідачем процесуальних дій, що узгоджується зі ст. 13 ГПК України.

Посилаючись на ч. 1 ст. 42 ГПК України, відповідно до якої участь у судових засіданнях є процесуальним правом, а не обов`язком учасника справи, якщо їх явка в судове засідання не визнана судом обов`язковою, позивач зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні дійшов правомірного висновку про те, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Також позивач посилається на те, що відповідач ототожнює процесуальне право учасників справи на участь в судовому засіданні із процесуальним правом на подання доказів, хоча ці два поняття мають різний зміст, оскільки право на подання доказів, так само як і право на подання заяв та клопотань, є правом, а не обов`язком учасника справи, і відповідач в даній справі цим правом не скористався без поважних причин. Позивач зазначає, що в ухвалі Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 10.10.2019 суд визначив для відповідача певні процесуальні строки для подання заяв, відзиву на позов із відповідними доказами, на яких грунтуються заперечення відповідача - 15 днів з дня вручення ухвали, у зв`язку з чим, незалежно від участі в судовому засіданні, відповідач мав право подати суду вказані вище заяви та докази, проте, відповідач у встановлені судом строки не надав ні заяви щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, ні відзиву на позов із відповідними доказами, на яких грунтуються заперечення відповідача. Враховуючи зазначене, та посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України, позивач вважає, що подане відповідачем клопотання про дослідження і оцінку доказів має бути відхилене, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, не мають бути прийнятими судом апеляційної інстанції, оскільки відсутні будь-які об`єктивні причини неподання їх відповідачем до суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині ненадання продукції відповідної якості, позивач зазначає, що відповідач як на підставу невідповідності якості продукції посилається на невідповідність продукції кресленням, проте при цьому не зазначає, які саме креслення (креслення вала, зірочки, гайки, тощо).

Крім того, позивач зазначає, що відповідач визнає та не просить спростувати факт поставки позивачем та факт прийняття відповідачем продукції в межах предмету договору №043/18 від 28.02.2018 на виготовлення та поставку продукції, факт зниження ціни на поставлену продукцію.

Позивач посилається на те, що всі основні вимоги укладеного договору були виконані позивачем в повному обсязі, що визнає і відповідач в апеляційній скарзі, а жодним пунктом договору не передбачено, що продукція, яка виготовляється та поставляється в рамках договору, має відповідати будь-яким кресленням, на що посилається відповідач у апеляційній скарзі. Крім того, позивач зазначає і про те, що будь-які креслення, на які посилається відповідач, відсутні як в матеріалах справи, так і не були додані відповідачем до апеляційної скарги, у зв`язку з чим, твердження відповідача про невідповідність поставленої продукції кресленням, не базуються ні на умовах укладеного договору, ні на наявних у справі доказах.

Позивач також зазначає, що згідно умов договору, існує особливий порядок виявлення та заявлення вимог щодо якості поставленої продукції, та посилаючись на п. 4.3.5. договору вважає, що єдиними доказами невідповідності якості виготовленої продукції є Акт з детальним описом проблеми та додатки до нього, а саме фото і відео.

Між тим, за твердженням позивача, на його адресу (як юридичну, так і електронну) від відповідача жодного разу не надходило повного пакету документів, що передбачені п. 4.3.5. договору, не були надані такі документи ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги відповідача. Таким чином, позивач вважає усі доводи відповідача про невідповідність поставленої продукції вимогам якості такими, що не відповідають вимогам договору та наявним у справі доказам, а будь-які заяви відповідача про відмову від договору, про наявність істотних недоліків, чи якихось інших недоліків, є нікчемними.

Також позивач посилається на ті обставини, що в листопаді 2018 року, після довгих перемовин із відповідачем та відмовою відповідача оплатити вартість поставленого товару, позивачем до Господарського суду Запорізької області було подано заяву про видачу судового наказу (справа №908/2605/18 від 03.12.2018), і лише після цієї події відповідачем було вигадано нічим не підтверджене "істотне порушення вимог якості товару".

Крім того, позивач зазначає, що на адресу відповідача неодноразово направлялися вимоги про оплату боргу, зокрема, остання була направлена на його електронну пошту - a.n.chylaJcov@gmail.com - 23.10.2018.

Приватне підприємство "Фірма "Агро-Центр" відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить оскаржуване судове рішення у справі № 908/2851/19 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Також, до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем додано клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке мотивоване тим, що відповідачем у справі додатково подано до апеляційної скарги ряд докуменів, які не були подані до суду першої інстанції, і хоча, у позивача відсутні будь-які поважні причини щодо неподання даних доказів в суд першої інстанції, суд може вирішити питання про їх дослідження, у зв`язку з чим, враховуючи принципи здійснення господарського судочинства, а також з метою реалізації права учасника справи на участь в судових засіданнях та участь у дослідженні доказів, просить суд розглянути апеляційну скаргу у справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

5. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі № 908/2851/19; ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, клопотань, заперечень, додаткових доказів із зазначенням причин неможливості надання їх до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 для розгляду справи № 908/2851/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Мороза В.Ф.Чередка А.Є.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 240/20 від 17.02.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Мороза В.Ф., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/2851/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 для розгляду справи № 908/2851/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

6. Встановлені судом обставини справи.

28.02.2018 між ТОВ "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" в особі директора Ленського Анатолія Володимировича, який діє на підставі статуту (покупець) та Приватним підприємством "Фірма "Агро-Центр" в особі директора Хмельницької філії Козака Костянтина Івановича, який діє на підставі довіреності № 22 від 01.09.2017 (постачальник) укладено договір №043/18 на виготовлення та поставку продукції, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник бере на себе зобов`язання виготовити та здійснити поставку продукції в асортименті, кількості та у строки, згідно зі специфікацією, яка є додатком до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити зазначену продукцію на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що виготовлення продукції відбувається з матеріалу постачальника. Підставою для запуску продукції у виробництво є перерахування покупцем авансового платежу у розмірі 20% від вартості готової продукції.

По факту виготовлення готової продукції постачальник інформує покупця шляхом направлення листа на його електронну адресу (п. 2.3. договору).

Датою виготовлення готової продукції вважається день направлення постачальником листа, передбаченого п. 2.3. цього договору (п. 2.4. договору).

Згідно п. 2.5. договору відвантаження готової продукції відбувається зі складу постачальника не пізніше 3-х днів від дати її виготовлення, після оплати покупцем вартості відвантаження та забезпечення покупцем транспорту для перевезення готової продукції.

Вартість відвантаження не входить до вартості готової продукції, узгоджується сторонами у специфікації та оплачується покупцем окремо (п. 2.6. договору).

Поставка готової продукції покупцю відбувається виключно за його рахунок та його транспортом (п. 2.7. договору).

Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з виготовлення і постачання продукції після відвантаження та передачі покупцю або за його дорученням перевізнику готової продукції за товарною накладною, яка має бути підписана покупцем та повернута постачальнику рекомендованим листом протягом трьох днів з моменту її складання та підписання постачальником (п. 2.8. договору).

При виявленні недостачі або невідповідності якості готової продукції покупцем або його представником складається акт, порядок складання якого та направлення постачальнику визначений п. 4.3.5. цього договору (п. 2.9. договору).

Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження готової продукції, а також право власності на готову продукцію переходить до покупця з моменту відвантаження та фактичної передачі постачальником покупцю або за його дорученням перевізнику готової продукції з товаросупровідними документами (п. 2.10. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість продукції і порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами і затверджуються в специфікації, на підставі якої постачальник формує та направляє на адресу покупця рахунок-фактуру.

Відповідно до пункту 4.3.2. договору покупець зобов`язаний прийняти готову продукцію у постачальника та остаточно розрахуватися з постачальником до її відвантаження ним або доручити прийняття продукції перевізнику.

В п.п. 3.3., 3.4. договору сторони узгодили, що постачальник не пізніше трьох днів, починаючи з дня підписання договору направляє на адресу покупця рахунок-фактуру щодо оплати готової продукції та її відвантаження постачальником, а покупець протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку-фактури перераховує постачальнику авансовий платіж у розмірі 20% від вартості готової продукції. Оплата послуг постачальника з виготовлення готової продукції здійснюється покупцем у наступному порядку: 20% від вартості готової продукції - покупець сплачує підряднику авансом протягом 3-х днів з дня отримання рахунку-фактури, обумовленої п. 2.3. цього договору, інші 80% від вартості готової продукції сплачує постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту фактичного отримання ним готової продукції.

Відповідно до п.п. 4.1.4. договору, у разі виявлення покупцем невідповідності якості/кількості виготовленої та поставленої постачальником готової продукції в період дії гарантійного терміну зберігання, який становить 24 календарні місяці з дати підписання товарної накладної, - постачальник зобов`язаний усунути недоліки продукції в терміни узгоджені сторонами.

Пунктом 4.3.5. договору сторони погодили, що у разі виявлення покупцем невідповідності якості/кількості виготовленої та поставленої постачальником готової продукції в період дії гарантійного терміну зберігання, - покупець зобов`язаний протягом трьох днів скласти відповідний акт, у якому детально описати проблему та разом з додатками (фото/відео) направити його постачальнику, який протягом тижня з моменту його отримання повинен направити листа на електронну адресу покупця з можливими варіантами вирішення проблеми. У разі порушення покупцем зазначеної вимоги його претензії до постачальника з приводу якості/кількості продукції задоволенню не підлягають.

Покупець має право протягом гарантійного терміну на усунення постачальником недоліків щодо якості/кількості поставленої продукції за умови виконання вимог п. 4.3.5. цього договору (п. 4.4.2. договору).

Пунктом 4.2.1. договору передбачено право постачальника на оплату виготовленої продукції та оплату її відвантаження покупцю або за його дорученням перевізнику в розмірі та в строки, передбачені цим договором.

Обов`язок покупця оплачувати продукцію в розмірі, порядку і строки погоджені в специфікації та передбачені цим договором встановлено п. 4.3.1. договору.

Відповідно до п. 6.1. договору постачальник гарантує, що виготовлена продукція буде відповідати техніко-конструкційним вимогам, що містяться в технічній документації до продукції або обумовлені специфікацією до договору. Постачальник гарантує, що в момент продажу продукція відповідає вимогам щодо якості, які встановлені нормативними документами (державними стандартами, технічними умовами, тощо). Гарантійний термін зберігання продукції становить 24 календарні місяці з дати підписання покупцем товарної накладної. Протягом гарантійного терміну зберігання, тобто терміну, протягом якого постачальник гарантує, що продукція при дотриманні умов зберігання і відсутності фактів її експлуатації, зберігає свої споживчі властивості, усі його претензії щодо якості/кількості поставленої продукції мають бути задоволені постачальником шляхом допоставки/заміни/усунення недоліків чи пошкоджень продукції у строки, узгоджені сторонами та передбачені цим договором. При цьому покупцем повинні бути дотримані вимоги п. 4.3.5 цього договору.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати готової продукції або строків її прийняття та відвантаження, передбачених в узгодженій сторонами специфікації або умовами цього договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0, 5% (пів відсотка) від вартості готової продукції за кожен день прострочення, але у будь-якому разі не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно положень пункту 10.3. договору договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу продукцію на загальну суму 64 880,00 грн та виставив рахунки на оплату продукції, що підтверджується видатковими накладними:

- №ХБ-00000536 від 25.05.2018 ( товар МП 01 408 Гайка у кількості 100 шт.) на суму 38 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 6 333,33 грн) Рахунок на оплату № ХН-00000244 від 27.02.2018;

- №ХБ-00000537 від 25.05.2018 (товар ЖСБ-8.1_ 10 804 Ступиця у кількості 50 штук) на суму 24 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 4 000,00 грн) Рахунок на оплату № ХН-00000351 від 23.03.2018;

- №ХБ-00000538 від 25.05.2018 (товар ЖСБ -8.1.- 10 804 ступиця) на суму 2 880,00 грн (у т.ч. ПДВ 480,00 грн) Рахунок на оплату № ХН-0000505 від 14.05.2018.

Продукція отримана відповідачем через уповноважену особу - директора Ленського Анатолія Володимировича на підставі довіреності №87 від 23.05.2018, довіреність дійсна до 30 травня 2018, про що свідчать підписи уповноваженої особи та печатка підприємства відповідача на зазначених видаткових накладних.

Відповідач сплатив на користь позивача 20 % від вартості готової продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1797 від 05.03.2018 на суму 9 500,00 грн (призначення платежу - "Сплата за ТМЦ згідно рах. № ХН-244 від 27.02.2018, у т.р. ПДВ - 1 583,33 грн" та №1868 від 27.03.2018 на суму 9 000,00 грн (призначення платежу - "Часткова сплата за ТМЦ згідно рах. № ХН-351 від 23.03.2018, у т.р. ПДВ - 1 500,00 грн". Всього відповідачем сплачено на користь позивача 18 500,00 грн

Позивач посилається на неоплату відповідачем решти суми вартості поставленої йому позивачем продукції, а саме 46 380,00 грн, відповідно, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної оплати поставленої продукції, що і стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості.

Відповідач заперечує обставини постачання йому позивачем продукції належної якості та вважає, що сторони договору не узгодили порядок оплати за виготовлену продукцію.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Як вбачається зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору на виготовлення та поставку продукції, цей договір є змішаним, оскільки містить елементи як договору підряду (виготовлення постачальником продукції), так і договору поставки ( оскільки передбачає обов`язок постачальника поставити відповідачу виготовлену продукцію).

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст. 843 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (ч.ч. 1-4 ст. 853 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (стаття 854 Цивільного кодексу України).

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (стаття 857 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.

Статтею 859 ЦК України встановлено, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 860 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач на стадії виготовлення позивачем продукції скористався передбаченим статтею 849 Цивільного кодексу України правом перевіряти хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника, як і не підтверджується те, що відповідач на стадії виготовлення продукції заявляв підряднику претензії щодо невідповідності виготовленої продукції умовам договору.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність), зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

До обов`язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов`язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (ст. 675 Цивільного кодексу України).

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв`язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв`язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу. Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним. У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни (ст. 676 Цивільного кодексу України).

Статтею 678 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки передання товару неналежної якості.

Відповідно до цієї правової норми, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

За приписами ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору. Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб. Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб (ст. 680 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, за умовами договору позивач зобов`язався виготовити та поставити відповідачу продукцію в асортименті, кількості та у строки згідно зі специфікацією, яка є додатком до цього договору, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити зазначену продукцію.

Отже, безпосередньо умовами договору ні асортимент, ні кількість продукції, яку позивачу належало виготовити та поставити відповідачу, не визначено; договір з цього питання відсилає до додатку до договору - специфікації. Проте, така специфікація ні позивачем, ні відповідачем до матеріалів справи не була додана.

Разом з тим, ні позивач, ні відповідач не заперечують того факту, що відповідно до наявних в матеріалах справи вище перелічених видаткових накладних позивач поставив відповідачу, а відповідач без заперечень прийняв від позивача товар, а саме: МП 01 408 Гайка (100 штук); МП 01 804 ступиця (100 штук); ЖСБ-8.1_10_804 ступиця (50 штук); ЖСБ-8.1_10_804 ступиця (6 штук) на загальну суму 64 880,00 грн

Здійснюючи оцінку аргументів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, та аргументів позивача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що постачальник гарантує, що виготовлена продукція буде відповідати техніко-конструкційним вимогам, що містяться в технічній документації до продукції або обумовлені специфікацією до Договору. Постачальник гарантує, що в момент продажу продукція відповідає вимогам щодо якості, які встановлені нормативними документами (державними стандартами, технічними умовами, тощо)

Разом з тим, матеріали справи не містять технічної документації до продукції, у якій би зазначались техніко-конструкційні вимоги до неї, як і не містять специфікації до договору, якою б визначалась якість продукції, яку зобов`язався виготовити та поставити відповідачу позивач. Також сторони договору не узгодили договором яким саме державним стандартам, технічним умовам тощо щодо якості повинна відповідати поставлена позивачем відповідачу продукція.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті обставини, що ним направлялись на електронну адресу позивача креслення, яким повинна відповідати замовлена продукція, однак умовами договору не передбачено, що виготовлена та поставлена продукція має відповідати таким кресленням, як не надані відповідачем такі креслення і до матеріалів справи. Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач і відповідач окремо, поза умовами договору, погоджували відповідність продукції щодо якості таким кресленням.

Отже, посилання апелянта на те, що позивачем поставлено товар неналежної якості не підтверджено належними доказами, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити яким саме вимогам (характеристикам) повинен відповідати поставлений товар.

Частиною 1 ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "МЗ "Санфлоромаш" прийняло товар без заперечень.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

З матеріалів справи не вбачається з якою метою (для чого саме) була замовлена та виготовлена продукція, а враховуючи те, що предметом поставки були МП 01 408 Гайка (100 штук); МП 01 804 ступиця (100 штук); ЖСБ-8.1_10_804 ступиця (50 штук); ЖСБ-8.1_10_804 ступиця (6 штук), інформації щодо того з якою метою буде використовуватися дана продукція, матеріали справи не містять.

Умови договору не визначають, яким саме державним стандартам, технічним умовам тощо повинна відповідати якість продукції, яку виготовив та поставив відповідачу позивач.

Також, матеріали справи не містять стандартів та вимог ДСТУ (ГОСТ, ТУ), технічних умов, іншої технічної документації тощо, відповідно до яких можливо було б встановити вимоги до якості поставленого позивачем товару (гайки, ступиці). Відповідно, неможливо встановити яким саме вимогам (характеристикам) повинна відповідати поставлена продукція.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача про поставку продукції неналежної якості колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства саме на відповідача покладено обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач має довести, що за видатковими накладними №ХБ-00000536 від 25.05.2018, №ХБ-00000537 від 25.05.2019, №ХБ-00000538 від 25.05.2018 позивач поставив неякісну продукцію, проте належних і допустимих доказів зазначеного відповідач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до положень якої, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

За змістом частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ст. 628 цього Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 4.3.5. договору у разі виявлення покупцем невідповідності якості/кількості виготовленої та поставленої продукції в період дії гарантійного терміну зберігання, покупець зобов`язаний протягом трьох днів скласти відповідний акт, у якому детально описати проблему та разом з додатками (фото/відео) направити його постачальнику, який протягом тижня з моменту його отримання повинен направити листа на електронну адресу покупця з можливими варіантами вирішення проблеми. У разі порушення покупцем зазначеної вимоги його претензії до постачальника з приводу якості/кількості продукції задоволенню не підлягають.

Покупець має право протягом гарантійного терміну на усунення постачальником недоліків щодо якості/кількості поставленої продукції, за умови виконання вимог п. 4.3.5 цього договору (п. 4.4.2. договору).

Між тим, матеріали справи не підтверджують виконання відповідачем умов договору у випадку виявлення ним невідповідності якості/кількості виготовленої та поставленої продукції в період дії гарантійного терміну зберігання, що передбачено п. 4.3.5. договору.

Отже, в матеріалах справи відсутній акт, який би підтверджував недоліки якості продукції, на які посилається відповідач, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невідповідності якості поставленої продукції.

Покупець зобов`язаний оплачувати продукцію в розмірі, порядку і строки, узгоджені в специфікації та передбачені цим договором (п. 4.3.1. договору).

Згідно п. 2.5. договору відвантаження готової продукції відбувається зі складу постачальника не пізніше 3-х днів від дати її виготовлення, після оплати покупцем вартості відвантаження та забезпечення покупцем транспорту для перевезення готової продукції.

Відповідно до п. 4.3.2 договору покупець зобов`язаний прийняти готову продукцію у постачальника та остаточно розрахуватися з постачальником до її відвантаження ним або доручити прийняття продукції перевізнику.

Покупець протягом трьох днів від дати направлення постачальником листа про готовність продукції на електронну адресу покупця зобов`язаний остаточно розрахуватися з постачальником шляхом перерахування постачальнику 50% від вартості готової продукції та оплатити її відвантаження, узгодивши дату та час відвантаження з постачальником, направивши листа на електронну адресу постачальника. По факту відгрузки та отримання продукції покупцем або за його дорученням перевізником покупець зобов`язаний підписати товарну накладну та повернути її постачальнику рекомендованим листом протягом трьох днів з моменту її складання та підписання постачальником (п. 4.3.3, 4.3.4. договору).

Аналізуючи зазначені умови договору, вбачається, що договором не встановлено чітких строків щодо остаточного розрахунку між сторонами, відповідно в даному випадку застосовуються положення ст. 692 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, обов`язок покупця оплатити товар, зважаючи на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України, виникає з моменту його прийняття. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 908/2258/18 та від 10.04.2018 у справі № 927/626/17.

Враховуючи, що відповідачем отримано від відповідача товар 23.05.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (підписаними сторонами без заперечень та скріплені їх печатками) та не заперечується сторонами, відповідно строк оплати поставленої продукції є таким що настав.

Доказів повної оплати поставленого позивачем відповідачу товару, ТОВ "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду не надало.

Щодо посилань апелянта на листи № 49 від 22.05.2018, № 99 від 30.08.2018, скріншоти з кресленнями як на докази поставленої позивачем неякісної продукції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 688 ЦК України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачем було виставлено рахунки на оплату № №ХН-00000244 від 27.02.2018 на суму 47 500,00 грн, №ХН-0000505 від 14.05.2018 на суму 3600,00 грн, №ХН-00000351 від 23.03.2018 на суму 30 000,00 грн, на загальну суму - 81 100,00 грн, а в подальшому сторони під час телефонних перемовин домовились про зменшення ціни продукції у зв`язку з невідповідністю виготовленої продукції кресленням, які надсилались на електронну адресу позивача. Після чого, як зазначає апелянт позивачем було надано рахунки на оплату зі зменшеною ціною: рахунок № №ХН-00000244 від 27.02.2018 на суму 38 000,00 грн, №ХН-0000505 від 14.05.2018 на суму 2880,00 грн, №ХН-00000351 від 23.03.2018 на суму 24 000,00 грн, на загальну суму - 64 880,00 грн.

В свою чергу про зменшення ціни зазначає і позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу. Так позивач посилається на те, що ціну поставленої продукції було знижено на 20% - із 81 000,00 грн до 64 880,00 грн.

Отже, відповідач скористався таким правом, передбаченим ч. 1 ст. 678 ЦК України щодо зменшення ціни, позивач зменшив йому вартість поставленої продукції.

Щодо доданих скаржником до апеляційної скарги документів, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" до апеляційної скарги додано лист № 49 від 22.05.2018 (а.с. 89 т.1), який адресовано позивачу, відповідно до якого відповідач повідомив позивача, що в результаті проведеного контролю 25% продукції він дає висновок про брак поставки.

Листом № 79 від 30.08.2018 відповідач просив позивача надати відстрочку платежу до моменту виготовлення перших зразків деталей із зміненими розмірами, для підтвердження можливості застосування деталей у продукції, що виготовлюється ним, оскільки після переговорів відповідач погодився спробувати застосувати деталі з наявним браком, а для цього він замовив спеціальний інструмент та оснащення для виготовлення деталей сполучених розмірів з урахуванням допущених ПП "Фірма "Агро-Центр" помилок, проте станом на 30.08.2018 їх ще не отримало.

Також додатки до апеляційної скарги містять скріншоти електронних листів з прикріпленими фотокресленнями, які адресовані Михайлу Лукомському - mykhaylo@agro-center.com.ua з зазначенням числа та місяця відправки цих листів, без зазначення року, та повідомлення (вих. № 100 від 21.01.2019) про відмову від договору № 043/18 від 28.02.2018 про виготовлення та поставку продукції та повернення сплачених коштів в розмірі 18 500 грн.

Зазначені вище докази відповідачем були подані вже до суду апеляційної інстанції, доказів подання їх до суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Як вбачається з ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 908/2851/19 від 10.10.2019, судом першої інстанції, зокрема, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.11.2019 о 12:30 год та встановлено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення відділення поштового зв`язку "Укрпошта" № 6903526749660 (а.с. 44 т.1), відповідно до якого вбачається, що ухвала суду від 10.10.2019 отримана представником ТОВ "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" - 22.10.2019, відповідно відповідач повинен був подати відзив із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення (якщо такі не надані позивачем) у строк встановлений судом (15 днів з дня вручення ухвали суду) - до 06.11.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, а 05.11.2019 на електронну адресу Господарського суду Запорізької області від представника ТОВ "Машинобудівний завод "Санфлоромаш"- адвоката Пашніної А.В. надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 06.11.2019 о 12:30 год., у зв`язку з тим, що адвокат Пашніна А.В. перебуває у відпустці з 06.11.2019 по 15.11.2019.

В подальшому, після ухвалення оскаржуваного рішення 07.11.2019 до суду першої інстанції від відповідача засобами поштового зв`язку "Укрпошта" надійшло клопотання про перенесення судового засідання аналогічного змісту, що й зазначене вище клопотання, яке було направлено на адресу місцевого господарського суду електронною поштою.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (ч.7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, аналізуючи зазначені норми законодавства, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Між тим, як вбачається з листів, доданих апелянтом до апеляційної скарги №49 від 22.05.2018 та № 99 від 30.08.2018, дані докази вже існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом розгляду під час постановлення оскаржуваного судового рішення, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зокрема, надіслане електронною поштою відповідачем на адресу місцевого суду клопотання про перенесення судового засідання, не перешкоджало направленню зазначених доказів, наприклад засобами поштового зв`язку (з зазначенням причин неможливості їх подання до суду першої інстанції) у строк, встановлений судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження від 10.10.2019.

Зі змісту ст. 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Системний аналіз положень ч. 8 ст. 80, ч. 2 ст. 232 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі подання учасниками справи доказів із пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про надання документів (доказів):

1) без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази відповідним учасником справи такими, що не залежали від нього; або

2) залишення такого клопотання без задоволення, - суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду, про що постановляє відповідну ухвалу.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає подані апелянтом додаткові докази такими, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права та не приймає їх до розгляду.

Щодо доводів апелянта про те, що ним було належним чином повідомлено про причини неявки представника у судове засідання, а саме - направлено клопотання про перенесення судового засідання як засобами поштового зв`язку "Укрпошта", додатково було направлено клопотання на електронну адресу суду, з зазначенням того, що вищевказане клопотання буде направлено в оригіналі поштовим зв`язком, проте судом першої інстанції не розглянуто клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (частина 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги клопотання про перенесення судового засідання, що надійшло від представника відповідача - адвоката Пашніної А.В. - 05.10.2019 електронною поштою на офіційну електронну адресу Господарського суду Запорізької області, не містить кваліфікованого електронного підпису.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 10.10.2019 судом зокрема зазначено, що відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, документи, в тому числі заяви з процесуальних питань, які подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, скріплюються електронним цифровим підписом (ЕЦП) учасника справи (його представника). Документи не скріплені ЕЦП судом не реєструються, відповідні заяви та клопотання залишаються без розгляду.

Враховуючи, що зазначене клопотання надійшло електронною поштою, однак не засвідчене електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про залишення його без розгляду, а посилання апелянта на те, що в електронному листі помічник адвоката зазначив та повідомив суд про те, що вищезазначене клопотання (оригінал з підписом адвоката) буде направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку "Укрпошта" не спростовує викладеного вище.

Щодо посилань апелянта на те, що ним було направлено на адресу позивача повідомлення № 100 від 21.01.2019 про відмову від договору № 043/18 від 28.02.2018 про виготовлення та поставку продукції та повернення сплачених коштів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до п. 4.4.4. договору покупець має право на дострокове розірвання цього договору у разі неможливості ним з об`єктивних причин виконати обов`язки за цим договором, попередньо узгодивши це питання з постачальником, а також сплативши постачальнику усі штрафні санкції за цим договором та відшкодувавши усі збитки чи понесені підрядником витрати у зв`язку з розірванням договору.

Враховуючи те, що позивачем недоведено поставку відповідачем неякісного товару, товару з істотними недоліками, колегія суддів вважає безпідставне посилання позивача на його право розірвати спірний договір в односторонньому порядку.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Також з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш", наведені в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Щодо клопотання Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 2 ст. 325 ГПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У даному випадку, позов заявлено позивачем про стягнення з відповідача 46 380,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому клопотання позивача не містить належних та достатніх доводів в обґрунтування неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Крім того, учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, викладені в письмовій формі.

У цьому зв`язку апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" про розгляд справи № 908/2851/19 в загальному позовному провадженні, відповідно, відмовляє в його задоволенні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі № 908/2851/19 відсутні.

10. Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Гоподарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі № 908/2851/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі № 908/2851/19 - залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Санфлоромаш".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко