Рішення

від 20.02.2020 по справі 909/1224/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1224/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрорайон №15"

про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 208585,48грн.

за участю:

від позивача: Мигович І.В.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрорайон №15" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 208585,48грн.

Ухвалою суду від 18.11.19 позовну заяву Івано-Франківської міської ради вх.№22373/19 залишено без руху та постановлено Івано-Франківській міській раді в десятиденний термін з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв"язку з розглядом справи; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

03.12.19 позивачем подано заяву вх.№21208/19, якою усунуто вищезазначені недоліки, відтак ухвалою суду від 09.12.19 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.12.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 09.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.20, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 20.02.20.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м.Івано-Франківська зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 01.01.17 по 31.08.19 в розмірі 208585,48грн., які позивач, посилаючись на норми статті 7 Закону України "Про оренду землі", статей 120, 206 Земельного кодексу України та статей 377, 1212-1214 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, ухвали суду від 09.12.19, 24.12.19, 09.01.20 та 30.01.20, направлені відповідачу за адресою, зазначеною у ЄДРЮОФОПГФ, повернуто суду підприємством поштового зв"язку з відмітками "за зазначеною адресою відсутні".

Адреса відповідача, зазначена в позовній заяві, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованим за електронним запитом суду №1006063850 від 09.12.19 - вул.Чорновола,155, м.Івано-Франківськ, 76018. Повідомлення про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрорайон №15" чи інші засоби зв"язку відповідача у суду відсутні.

Суд констатує, що факт неотримання ухвал, які суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та які повернулися в суд у зв`язку з їх неотриманням адресатом, свідчить про суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, відповідача повідомлено про судове засідання 20.02.20 шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці Господарського суду Івано-Франківської області на офіційному порталі "Судова влада України". Також, відповідно до ч.6ст.120 ГПК України, суд повідомляв відповідача про судове засідання 20.02.20 телефонограмою №12/2020 від 18.02.20, однак зазначену телефонограму відповідачем не прийнято - засіб зв"язку з відповідачем, зазначений у ЄДРЮОФОПГФ, не належить даному абоненту.

В силу ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов"язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв"язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру №НВ-2607961252019 від 29.08.19 Івано-Франківська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:007:0157.

09.08.19 позивачем на адресу відповідача направлено лист-повідомлення №504/34.3-02/18в щодо проведення обстеження земельної ділянки по вул. Чорновола, 155 у м. Івано-Франківськ на предмет дотримання вимог земельного законодавства (наявності правовстановлюючих документів) у період з 22.08.19 по 31.08.2019 р.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради , затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради 14.12.2018 р. № 375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 р. № 1508-47 із змінами від 07.062019 р. № 1508-47, інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27 серпня 2019 року проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Чорновола, 155 у м. Івано-Франківськ на предмет дотримання вимог земельного законодавства (наявності правовстановлюючих документів) на земельну ділянку (кадастровий номер 2610100000:20:007:0157).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №251 від 27 серпня 2019 року, у якому зазначено, що в процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки встановлено, що:

- земельна ділянка використовується ТОВ Мікрорайон №15 для будівництва та обслуговування незавершених будівництвом багктоквартирних житлових будинків;

- рішенням 5 сесії Івано-Франківської міської ради від 26.04.2016 р. № 135-5 ТОВ Мікрорайон №15 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень площею 0,5526 га за адресою вул. Чорновола, 155;

- кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:20:007:0157;

- цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код цільового використання 03.15);

- площа земельної ділянки 0,5526 га;

- рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 р. № 365-9 (пункт 41), від 24.05.2017 р. №135-12 (пункт 61.4), від 30.08.2017 р. №248-15 (пункт 42.7) ТОВ Мікрорайон №15 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду , терміном на десять років земельної ділянки площею 0,5526 га. на вул. В.Чорновола, 155 для обслуговування нежитлових приміщень (кадастровий номер 2610100000:20:007:0157);

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка №178360597 від 22.08.2019 р.) власником незавершеного будівництва, готовністю 8% за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 155 (реєстраційний номер нерухомого майна 1227674426101), дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав 19.06.2017р. та незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок готовністю 7% (реєстраційний номер нерухомого майна 1227674426101), дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав 12.04.2017р, є ТОВ Мікрорайон №15 ;

- на час обстеження здійснювалися будівельні роботи;

- земельна ділянка складної форми, частково огороджена;

- земельна ділянка межує з півночі із ділянками з кадастровими номерами 2610100000:20:007:0127, 2610100000:20:007::0160, 2610100000:20:007:0070, зі сходу та заходу - із землями Івано-Франківської міської ради, з півдня - із земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:20:007:0165;

- відповідно до даних, отриманих з Головного управління ДФС в Івано - Франківській області (лист № 2896/9/09-19-55-12-19 від 02.08.2019) ТОВ Мікрорайон № 15 не декларує та не сплачує податкові зобов`язання за користування землею (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:20:007:0157) протягом 2016-2019 років.

Згідно розрахунку Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради розмір безпідставно збережених коштів становить 208585,48 грн. Зазначений розрахунок проводився, на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5526 га (з кадастровим номером 2610100000:20:007:0157) від 28.01.2019 р. № 200/0/196-19 за 2019 р.

29.08.19 позивачем на адресу відповідача направлено претензію (з Актом обстеження земельної ділянки №251 від 27.08.2019 р. та розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська) №700/01-18/18в з пропозицією добровільно сплатити 208585,48 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Відповіді на зазначену претензію та доказів сплати відповідачем 208585,48 грн. матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Належними доказами, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач є власником незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці земельної ділянки площею 0,5526 га з кадастровим номером 2610100000:20:007:0157 за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 155. При цьому в матеріалах справи відсутній укладений договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та відповідачем, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відтак суд констатує, що відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини з приводу безпідставного отримання чи збереження майна врегулювано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5526 га. по вул. В.Чорновола, 155 ,кадастровий номер 2610100000:20:007:0157 станом на 2017 та 2018 роки (2089862,73грн.)

В контексті наведеного, в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача визнається судом арифметично правильним.

Висновок суду.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд встановив, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, право користування земельною ділянкою не оформив і здійснював користування нею, не сплачуючи орендну плату.

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 208585,48грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.17 по 31.08.19 обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3128,78грн., що підтверджується платіжним дорученням №1541 від 07.11.19.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрорайон №15" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 208585,48грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрорайон №15" (вул.Чорновола,155, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39979949) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33644700) 208585,48(двісті вісім тисяч п»ятсот вісімдесят п»ять гривень сорок вісім копійок) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 3128,78(три тисячі сто двадцять вісім гривень сімдесят вісім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.2020.

Суддя Матуляк П. Я.