Рішення

від 26.02.2020 по справі 910/18302/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/18302/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного підприємства "ВЄХ-4000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про стягнення заборгованості в розмірі 39 922,72 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ВЄХ-4000" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" заборгованості в розмірі 39 922,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання охоронних послуг № 07/02/18 від 06.02.2018, в частині здійснення розрахунків..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18302/19. З огляду на малозначність справи №910/13870/19 в розумінні ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

24.01.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що 24.01.2020 ним сплачено суму основного боргу в розмірі 30 642,85 грн., в підтвердження чого долучено платіжне доручення № 109 від 24.01.2020, в зв`язку з чим, просить закрити провадження у справі в цій частині. В свою чергу в частині заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, відповідач зазначає про невірність їх розрахунку, а також зазначає про те, що з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, такі нарахування припиняються через шість місяців від дня виникнення основного зобов`язання.

Позивач своїм правом на подання до суду відповіді на відзив відповідача не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Солстрой (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством ВЄХ-4000 (далі - виконавець, позивач) укладено Договір про надання охоронних послуг № 07/02/18 (далі - Договір), за умовами якого, замовник передає, а виконавець приймає під охорону майно на об`єкті Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями, а також внутрішньо майданчиковими інженерними мережами і благоустроєм території по бульвару Лесі України № 16, № 16А, № 16Б, № 16В, № 18, № 18А, № 18Б, № 18Г, № 18Д, № 20, № 20А, № 20Б, № 20В, № 20Г в селі Святопетрівське, Києво-Святошинського району Київської області , відповідно до дислокації (Додаток № 1), далі - об`єкт. Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони.

Охорона об`єкту здійснюється за допомогою чотирьох цілодобових постів, у дні і години, вказані у дислокації, (Додаток № 1) та згідно регламенту несення служби на постах, який визначений в Інструкції по охороні об`єкту (Додаток № 2). Кількість постів охорони може збільшуватися залежно від обставин рішенням замовника за погодженням з виконавцем. Система охорони об`єкту та дислокація постів визначається виконавцем та узгоджується замовником у Додатках, вказаних у п. 1.4 Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 4.9 Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно розраховуватися за надані виконавцем послуги у відповідності до підпункту 7.2 Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору загальна вартість послуг виконавця за Договором викладена в Додатку № 4, який є невід`ємною частиною Договору і містить в собі комерційну таємницю сторін. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 7.1 Договору сплата замовником вартості охоронних послуг здійснюється наступним чином:

- виконавець надає Акт виконаних робіт не пізніше останнього числа звітного місяця, замовник протягом п`яти днів від дня отримання акту виконаних робіт підписує його, або дає мотивовану відмову прийняти акт (висуває письмові претензії до виконавця). Прийнятий (підписаний) акт виконаних робіт вважається таким, що підлягає виконанню;

- замовник на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця сплачує виконавцю вартість послуг за попередній місяць. Розрахунки проводяться у гривні шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За умовами п. 7.3 Договору факт надання замовнику охоронних послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який складається та затверджується представниками замовника і виконавця щомісячно. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії Договору.

Договір набирає чинність з 10.02.2018 і діє до 31.12.2018 (п. 9.1 Договору).

У відповідності до п. 9.2 Договору, після закінчення терміну дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію в порядку визначеному розділом 8 цього Договору.

10.02.2018 сторонами складено та підписано Акт початку надання послуг з охорони об`єкту.

14.02.2019 сторонами укладено Угоду про розірвання Договору (далі - Угода), відповідно до якої, сторони дійшли згоди розірвати Договір з 14.02.2019 за домовленістю сторін.

Пунктом 2 Угоди визначено, що на умовах Договору послуги з охорони надавались в період з 10.02.2018 по 13.02.2019 включно. Останній день дії Договору сторони визначаються 13.02.2019. Договір вважається розірваним з 14.02.2019.

За умовами п. 3.1 Угоди, сторони визначили, що несплачена заборгованість за фактично надані послуги з охорони станом на 14.02.2019 складає 96 642,85 грн., в тому числі сторони визначили, що вартість послуг за лютий 2019 року в сумі 30 642,85 грн. сплачується замовником протягом трьох банківських днів після підписання цієї угоди.

14.02.2019 сторонами складено та підписано Акт зняття постів об`єкту з під охорони.

Як зазначає позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідач за послуги отримані у лютому 2019 року не розрахувався, в зв`язку з чим, станом на день складання позовної заяви, за відповідачем обліковується заборгованості в розмірі 30 642,85 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

У відповідності до п. 9.2 Договору, після закінчення терміну дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію в порядку визначеному розділом 8 цього Договору.

За умовами п. 3.1 Угоди, сторони визначили, що несплачена заборгованість за фактично надані послуги з охорони станом на 14.02.2019 складає 96 642,85 грн., в тому числі сторони визначили, що вартість послуг за лютий 2019 року в сумі 30 642,85 грн. сплачується замовником протягом трьох банківських днів після підписання цієї угоди.

При цьому, відповідно до п. 7.3 Договору факт надання замовнику охоронних послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який складається та затверджується представниками замовника і виконавця щомісячно. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії Договору.

З наявного у матеріалах справи Акту наданих послуг № 6 від 13.02.2019 вбачається, що послуги з охорони за лютий 2019 року на суму 30 642,85 грн. прийняті відповідачем без заперечень та зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на п. 3.1 Угоди, відповідач мав оплати отримані у лютому 2019 року послуги з охорони до 18.02.2019 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи, після подання позовної заяви позивачем до суду, відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 30 642,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 24.01.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 642,85 грн. підлягає закриттю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 727,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 989,73 грн. та пеню у розмірі 8 290,13 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.4 Договору у разі затримки (прострочення) платежу передбаченого підпунктом 7.2.2 Договору замовник за весь період прострочки платежів сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

При цьому, як вбачається з умов п. 7.4 Договору, сторонами було погоджено інший строк нарахування пені, ані ж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що позивачем не враховано, що за умовами п. 3.1 Угоди, сторони визначили, що заборгованість сплачується замовником протягом трьох банківських днів після підписання цієї угоди, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8 260,14 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу, як і 3% річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафним санкціями, а отже до них не можуть бути застосовані положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.

При цьому, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу, в зв`язку з чим, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів інфляційних індексів.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних в розмірі 725,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 832,37 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню, в свою чергу доводи, наведені відповідачем у відзив, спростовуються встановленими обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 30 642,85 грн., та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Солстрой (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 30210582) на користь Приватного підприємства ВЄХ-4000 (02105, м. Київ, вул. Тампере, будинок 12; ідентифікаційний код: 41233628) 3 % річних в розмірі 725 (сімсот двадцять п`ять) грн. 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 37 коп., пеню в розмірі 8 260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн. 03 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на користь Приватного підприємства "ВЄХ-4000" заборгованості в розмірі 30 642,85 грн. провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 26.02.2020

Суддя О.А. Грєхова