Рішення

від 18.02.2020 по справі 905/2397/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.2020 Справа № 905/2397/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський завод залізобетонних виробів» , м.Покровськ, Донецька область,

до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» , м.Родинське, Донецька область,

про стягнення 229859,76 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровський завод залізобетонних виробів» , м.Покровськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» , м.Родинське, Донецька область, про стягнення 229859,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договором поставки №01/17 від 03.01.2017 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 27.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2397/19; справу №905/2397/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники позивача в судове засідання 18.02.2020 не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2020, як і в попередні судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

Господарський суд Донецької області з метою своєчасного повідомлення відповідача про порушення провадження по справі, направляв на його адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалу про порушення провадження по справі, а також ухвалу про відкладення розгляду справи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

За змістом ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору суд, встановив:

03.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Покровський завод залізобетонних виробів» (далі - постачальник) та державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (далі - покупець) було укладено договір № 01/17 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) в кількості, комплектності, асортименті, за ціною та на умовах поставки, визначених в специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, які є його невід`ємною частиною.

За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Інкотермс в редакції 2010р., з урахуванням особливостей, визначених цим Договором. Точний обсяг поставленого товару і терміни йога поставки узгоджується сторонами додатково в усній або письмовій формі, що знаходить своє відображення в специфікаціях.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних документів (п. 2.4. Договору).

За змістом п.3.1. Договору, ціна Договору визначається на підставі сум всіх Специфікацій, підписаних уповноваженим представником сторін Договору протягом терміну дії даної угоди.

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України, шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за кожну партію товару, на умовах, визначених у відповідних Специфікаціях до Договору (п. 3.2. Договору).

За змістом п.3.3. Договору, оплата здійснюється за фактом постачання Товару після надання Постачальником накладної на оплату товарів протягом 10 календарних днів.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

02.03.2017 на виконання умов договору №01/17 від 03.01.2017 сторонами було підписано специфікацію №3, згідно якої постачальник зобов`язався в березні-квітні 2017 року поставити товар покупцю на загальну суму 2664000,00 грн. з урахуванням ПДВ, а саме: затяжка шахтна ЗШ 11.2.5 у кількості 20000 штук за ціною 33,75грн., всього на суму 675000,00грн. без ПДВ; затяжка шахтна ЗШ 8.2.5 у кількості 20000 штук за ціною 24,75грн., всього на суму 495000,00грн. без ПДВ; затяжка шахтна ЗШ 10.2.5 у кількості 20000 штук за ціною 30,75грн., всього на суму 615000,00грн. без ПДВ; бетонит у кількості 20000 штук за ціною 21,75грн., всього на суму 435000,00грн. без ПДВ , а покупець прийняти та оплатити протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

10.07.2017 між сторонами на виконання умов договору №01/17 від 03.01.2017 було підписано специфікацію №8, згідно якої постачальник зобов`язався в липні-серпні 2017 року поставити товар покупцю на загальну суму 1458600,00 грн. з урахуванням ПДВ, а саме: затяжка шахтна ЗШ 11.2.5 у кількості 10000 штук за ціною 36,15грн., всього на суму 361500,00грн. без ПДВ; затяжка шахтна ЗШ 8.2.5 у кількості 10000 штук за ціною 26,55грн., всього на суму 265500,00грн. без ПДВ; затяжка шахтна ЗШ 10.2.5 у кількості 10000 штук за ціною 32,95грн., всього на суму 329500,00грн. без ПДВ; бетонит у кількості 10000 штук за ціною 25,90грн., всього на суму 259000,00грн. без ПДВ, а покупець прийняти та оплатити протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

На виконання умов договору за специфікаціями №3, №8 постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 256666,32грн, з яких: затяжка шахтна ЗШ 11.2.5 у кількості 3300 штук на суму 133650,00 грн; затяжка шахтна ЗШ 8.2.5 у кількості 2300 штук на суму 68310,00 грн за специфікацією №3; затяжка шахтна ЗШ 11.2.5 у кількості 900 штук на суму 39042,00 грн; бетоніт у кількості 504 штук на суму 15664,32 грн за специфікацією №8, що підтверджується: видатковими накладними № 432 від 02 червня 2017 року, № 439 від 06 червня 2017 року, № 444 від 06 червня 2017 року, № 458 від 09 червня 2017 року, № 464 від 09 червня 2017 року, № 467 від 09 червня 2017 року, № 508 від 23 червня 2017 року, № 510 від 23 червня 2017 року, № 512 від 23 червня 2017 року, № 514 від 23 червня 2017 року, №531 від 30 червня 2017 року, №546 від 04 липня 2017 року, товарно-транспортними накладними № 644 від 02 червня 2017 року, № 648 від 06 червня 2017 року, № 650 від 06 червня 2017 року, № 157 від 09 червня 2017 року, № 657 від 09 червня 2017 року, № 659 від 09 червня 2017 року, № 672 від 23 червня 2017 року, № 673 від 23 червня 2017 року, № 675 від 23 червня 2017 року, № 676 від 23 червня 2017 року, № 683 від 30 червня 2017 року, №689 від 04 липня 2017 року.

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних без зауважень та заперечень.

До матеріалів справи додана довіреність видана представнику відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №257 від 01.06.2017 року.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

За твердженням позивача, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 229859,76грн.

Позивачем були направлені на адресу відповідача вимоги №4/17 від 14.08.2017, №5/17 від 06.10.2017, №1/18 від 18.01.2018, №8/18 від 09.11.2018 року щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 229859,76 грн, проте вказані вимоги залишені без задоволення.

У відповідях на претензії №01/11-21/6 від 01.02.2018 року, №01/11-239/д від 14.12.2018 року, відповідач повідомив про відсутність достатніх грошових коштів у підприємства для сплати всієї заборгованості у повному обсязі.

Як вбачається з акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за даними Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» станом на 31.12.2018 заборгованість на користь даного підприємства становить 229859,76 грн. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, однак персональні дані щодо представника відповідача даний акт не містить.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

З врахуванням викладеного, судом прийнято до уваги та надано оцінку відповідному акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Станом на теперішній час відповідачем не проведено оплати за отриманий товар в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору №01/17 від 03.01.2017.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №01/17 від 03.01.2017 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом підписаних сторонами специфікацій, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов`язана з моментом його прийняття.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись протягом 30 календарних днів з моменту прийняття товару за останньою видатковою накладною за поставками відповідно до специфікацій №3, №8 - до 03.08.2017 включно.

Окрім того, відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив продавця про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором №01/17 від 03.01.2017 та специфікацій №3 від 02.03.2017, №8 від 10.07.2017 до нього, згідно видаткових накладних № 432 від 02 червня 2017 року, № 439 від 06 червня 2017 року, № 444 від 06 червня 2017 року, № 458 від 09 червня 2017 року, № 464 від 09 червня 2017 року, № 467 від 09 червня 2017 року, № 508 від 23 червня 2017 року, № 510 від 23 червня 2017 року, № 512 від 23 червня 2017 року, № 514 від 23 червня 2017 року, №531 від 30 червня 2017 року, №546 від 04 липня 2017 року, товарно-транспортними накладними № 644 від 02 червня 2017 року, № 648 від 06 червня 2017 року, № 650 від 06 червня 2017 року, № 157 від 09 червня 2017 року, № 657 від 09 червня 2017 року, № 659 від 09 червня 2017 року, № 672 від 23 червня 2017 року, № 673 від 23 червня 2017 року, № 675 від 23 червня 2017 року, № 676 від 23 червня 2017 року, № 683 від 30 червня 2017 року, №689 від 04 липня 2017 року, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором №01/17 від 03.01.2017 щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних щодо стягнення основного боргу в сумі 229859,76 грн.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський завод залізобетонних виробів» , м.Покровськ, Донецька область, до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» , м.Родинське, Донецька область, про стягнення 229859,76 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський завод залізобетонних виробів» (85303, Донецька область, м.Покровськ, вул. Захисників України, б.34; код ЄДРПОУ 32897357) заборгованість в сумі 229859,76грн, судовий збір в сумі 3447,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 18.02.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.С. Харакоз