ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.02.2020 Справа № 920/27/20 м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л. розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/27/20
про стягнення 3059,10 грн .
УСТАНОВИВ:
03.01.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3059,10 грн майнової шкоди, яка полягає у здійсненні безпідставної пенсійної виплати; а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням діями відповідача позивачеві збитків у сумі переплати пенсії гр. ОСОБА_1 в зазначеному вище розмірі, що полягали у поданні недостовірних відомостей, які зазначені у довідці про заробітну плату від 30.09.2014 № 238, виданій Відділом освіти Путивльської районної державної адміністрації.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09 . 01.2020 у справі №920/27/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/27/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 29.01.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 09.02.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 19.02.2020 .
Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 14.01.2020.
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Станом на 19.02.2020 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
На обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області (позивача у справі) перебуває гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія якої була обрахована відповідно до довідки про заробітну плату № 238 від 30.09.2014, виданої відповідачем.
На підставі вказаної довідки гр. ОСОБА_1 з 27.08.2014 обраховано пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .
Згідно частини другої статті 17 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 64 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування територіальні органи Пенсійного фонду мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, устано вами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
При перевірці провідним спеціалістом сектору контрольно-перевірочної роботи № 4 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю позивача достовірності виданої довідки від 30.09.2014 № 238 встановлено, що відомості про заробітну плату гр. ОСОБА_1 , відображені у вказаній довідці для обчислення пенсій, частково не відповідають наданим для перевірки первинним бухгалтерським документам, про що складено акт перевірки № 631/04.6.-02 від 23.04.2019.
Після проведеної зазначеної перевірки Відділом освіти Путивльської районної державної адміністрації видано нову довідку про заробітну плату № 67 від 23.04.2019, у зв`язку з чим позивачем перераховано розмір пенсійної виплати гр. ОСОБА_1 та виведено переплату у розмірі 3059,10 грн. за період з 27.08.2014 по 30.09.2019 одержання пенсії згідно з довідкою, в яку було внесено недостовірні дані.
У зв`язку з поданням недостовірних відомостей, які зазначені у довідці про заробітну плату від 30.09.2014 № 238, виданій відповідачем, позивачеві завдано збитки в сумі переплати, що становить 3059,10 грн.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду у спосіб зокрема відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездія льністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди зав дано не з її вини.
Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для за стосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопору шення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності б хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.
Відповідно до статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що признача ють пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або пода ння страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних доку ментів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
У даному випадку мають місце усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди.
Протиправна поведінка відповідача полягала у видачі недостовірної довідки від 30.09.2014 № 238 про складові заробітної пла ти гр. ОСОБА_1
Майнова шкода, завдана позивачеві протиправною поведінкою відповідача полягає у витратах позивача на виплату гр. ОСОБА_1 3059,10 грн надмірно виплаченої пенсії.
Причинний зв`язок між завданою позивачеві майновою шкодою і проти правною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок видачі останнім недостовірної довідки від 30.09.2014 № 238 позивачем нараховано і виплачено гр. ОСОБА_1 3059,10 грн надмірної пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 904/6742/17 у якій зазначено, що визнається обґрунтованим висновок апеляційного суду про задоволення позову у зв`язку з тим, що саме з винних дій відповідача, які відобразились у наданні довідки про стаж роботи, яка не відповідала дійсності, позивачем був врахований стаж роботи, який надав право на нарахування пенсії, і за період з квітня 2004 року по листопад 2016 року була заподіяна шкода у вигляді безпідставно виплаченої пенсії.
Таким чином, саме відповідач є відповідальною особою за достовірність виданої ним довідки про складові заробітної плати гр. ОСОБА_1 .
Позивачем направлено відповідачеві лист від 25.10.2019 № 30155/04.5-12 про відшкодування надмірно виплачених коштів в добровільному порядку у розмірі 3059,10 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Листом від 14.11.2019 № 2541/03 Відділом освіти Путивльської районної державної адміністрації повідомлено позивача про неможливість відшкодування коштів у зв`язку з відсутністю асигнувань.
Враховуючи, що розмір пенсії був визначений головним управлінням на підставі даних, зазначених у довідці виданій відділом освіти, саме останній несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (видача недостовірної довідки від 30.09.2014 № 238 про складові заробітної пла ти гр. ОСОБА_1 ), наявність шкоди (збитки у розмірі 3059,10 грн) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки саме внаслідок видачі останнім недостовірної довідки від 30.09.2014 № 238 позивачем нараховано і виплачено гр. ОСОБА_1 3059,10 грн надмірної пенсії; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди на користь позивача до суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 3059,10 грн є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Відділу освіти Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Першотравнева, буд. 60, ідентифікаційний код 02147807) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 21108013) майнову шкоду в сумі 3059,10 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26 лютого 2019 року.
Суддя В.Л. Котельницька
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2020 |
Оприлюднено | 27.02.2020 |
Номер документу | 87837908 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Котельницька Вікторія Леонідівна
Господарське
Господарський суд Сумської області
Котельницька Вікторія Леонідівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні