Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/13234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/13234/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г.П.,

за участю секретаря - Лебович А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а)

До Житлово-будівельного кооперативу Киянка (м. Київ, вул. Єреванська, буд. 14-Б)

Про стягнення 199 856, 83 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Головачева О. М. (довіреність № 418 від 23.01.2020);

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Киянка (далі - відповідач) про стягнення 199 859, 83 грн, з яких 171 421, 31 грн - сума основного боргу, 12 936, 63 грн - інфляційних витрат; 3 430, 22 грн - 3% річних, 3 500, 60 грн - пені, 8 571, 07 грн - штрафу. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат у розмірі - 2 997, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача обов`язку по оплаті наданих послуг за Договором № 03621/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 24.12.2003 за період з 01.09.2017 по 30.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 (суддя Алєєва І.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.11.2019.

11.10.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№ 02/19/10-1 від 11.10.2019), в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, у зв`язку з тим, що з 01.06.2017 договір, що діяв між сторонами вважається розірваним і відповідач не веде статутну діяльність.

22.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (№ б/н від 21.10.2019), в якій позивач заперечував доводи відповідача викладені у відзиві, обґрунтовуючи заперечення тим, що між ним та відповідачем не було погоджено розірвання Договору, а отже він залишається чинним. Крім того позивач посилається на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо Житлово-будівельного кооперативу Киянка , відповідно до яких відповідач не перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство чи припинення.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив у встановлений судом строк, Відповідач не скористався.

Розпорядженням в.о. керівника апарату № 05-23/2972 від 06.12.2019 здійснений повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи, у зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І.В. Відповідно до витягу повторного за автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 справу передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 справу прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. та призначено підготовче судове засідання по справі № 910/13234/19 на 14.01.2020.

В судовому засіданні 14.01.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 04.02.2020.

Ухвалою-викликом від 14.01.2020 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 04.02.2020.

У судове засідання 04.02.2020 прибув представник позивача. Представник відповідача не прибув у судове засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0103052392938, яке було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме 03087, м. Київ, Солом`янський район, вулиця Єреванська, будинок 14-Б, відповідне поштове відправлення відповідач отримав 17.01.2020.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті, суд на місці ухвалив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем, як постачальником та відповідачем, як абонентом 24.12.2003 був укладений Договір № 03621/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), за яким постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (п. 1 Договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", та приймає каналізаційні строки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Підпунктом а п. 2.2. Договору, встановлено, що абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об`єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним водоспоживанням (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

На виконання вимог п. 3.1. Договору представник позивача в присутності представника відповідача зняв показники з приладу обліку води, що підтверджується відповідними актами про зняття показань з приладу обліку, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: Акт № 9-813-27 за вересень 2017; № 9-813-27 за жовтень 2017; № 9-813-27 за листопад 2017; № 9-813-27 за грудень 2017; № 9-813-27 за січень 2018; № 9-813-27 за лютий 2018; № 9-813-27 за березень 2018; № 9-813-27 за квітень 2018; № 9-813-27 за травень 2018; № 9-813-27 за червень 2018; № 9-813-27 за липень 2018; № 9-813-27 за серпень 2018; № 9-813-27 за вересень 2018; № 9-813-27 за жовтень 2018; № 9-813-27 за листопад 2018; № 9-813-27 за грудень 2018; № 9-813-27 за січень 2019; № 9-813-27 за лютий 2019; № 9-813-27 за березень 2019; № 9-813-27 за квітень 2019; № 9-813-27 за травень 2019.

Проте, представник відповідача відмовився від підписання зазначених актів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про відмову від підпису в акті про знаття показань об`єкта водопостачання, які складені позивачем а саме: Акт № 813-27 від 04.09.2017; № 813-27 від 03.10.2017; № 813-27 від 03.11.2017; № 813-27 від 05.12.2017; № 813-27 від 05.01.2018; № 813-27 від 04.02.2018; № 813-27 від 04.03.2018; № 813-27 від 04.04.2018; № 813-27 від 05.05.2018; № 813-27 від 04.06.2018; № 813-27 від 03.07.2018; № 813-27 від 05.08.2018; № 813-27 від 05.09.2018; № 813-27 від 04.10.2018; № 813-27 від 04.11.2018; № 813-27 від 03.12.2018; № 813-27 від 04.01.2019; № 813-27 від 06.02.2019; № 813-27 від07.03.2019; № 813-27 від 07.04.2019.

Згідно з пунктом 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водо лічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України.

Пунктами 3.4, 3.5 Договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п.3.4.). Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п.3.5).

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору зазначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.1. Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов`язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць. Цей договір може бути розірвано при умові обов`язкового погашення абонентом заборгованості за надані послуги.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це не виконання є наслідком форс-мажорних обставин (п.6.1. Договору). Під форс-мажорними обставинами передбачаються обставини, які виникли після підписання договору в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, що включають пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, вибухи, війну або військові дії, блокаду, страйк, відключення електроенергії на водопровідно - каналізаційних об`єктах її постачальником, пошкодження мереж юридичними чи фізичними особами, котрі не входять до структури постачальника чи не є його працівниками і т. інше. Термін виконання зобов`язань відкладається на час, впродовж якого діють такі обставини (п.6.2. Договору). Також припинення послуг може бути у зв`язку з проведенням планово-попереджувальних робіт на водопровідно - каналізаційних мережах та спорудах, про які постачальник попереджає абонента заздалегідь (п.6.3. Договору).

12.07.2019 позивач надіслав на адресу відповідача (03087, м. Київ, вул. Ереванська, буд. 14-Б), вимогу про сплату заборгованості (№7244/12/8/02-19 від 11.07.2019), в якій вимагав від відповідача сплатити протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2017 по 30.04.2019 в розмірі - 171 421, 31 грн.

Проте, докази які б підтверджували виконання вимоги по сплаті заборгованості відповідачем матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Відповідач, заперечуючи позивні вимоги, зазначає, що ним 03.04.2017 позивачу був направлений лист (№02/04-1), в якому відповідач попередив останнього про розірвання договору з 01.06.2017, у зв`язку з діями щодо ліквідації відповідача. Листом № 001/12-15 від 27.12.2017 відповідач повторно попередив позивача, що з 01.06.2017 договір, що діяв між ними вважається розірваним, що він (відповідач) не веде статутну діяльність, і, що закриті всі рахунки, що були відкриті в установах банків, що в свою чергу підтверджується довідкою (№ 57/208/32/53 від 13.03.2019) з АТ УКРСИББАНК , в якій зазначено, що рахунки ЖБК КИЯНКА закрито.

Позивач, заперечуючи доводи відповідача, зазначає, що між ними всупереч п. 7.2. Договору не було погоджено розірвання Договору, а отже він залишається чинним. А також позивач посилається на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо Житлово-будівельного кооперативу Киянка , відповідно до яких відповідач не перебуває ні в процесі провадження у справі про банкрутство, ні в процесі припинення, і не припинений.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 171 421, 32 грн основного боргу, 3 500, 60 грн пені (1 167, 51 грн в період з 21.12.2018 по 30.04.2019; 1 174, 24 грн в період з 21.01.2019 по 30.04.2019; 606, 11 грн в період з 21.02.2019 по 30.04.2019; 447, 84 грн в період з 21.03.2019 по 30.04.2018; 104, 91 в період з 21.04.2019 по 30.04.2019), 8 571, 07 грн штрафу, 12 936, 63 грн загальної суми інфляційних витрат за період прострочення з 21.10.2017 по 30.04.2019 та 3 430, 22 грн загальної суми 3% річних за період прострочення з 21.10.2017 по 30.04.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору про надання послу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України зазначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 Договору визначено, що за договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 вказаних Правил (чинних на час укладення Договору) дотримання цих Правил є обов`язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу. Абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах. Водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні. Питна вода подається цілодобово або за графіком, погодженим із санітарно-епідеміологічною станцією (надалі - СЕС) відповідної території та затвердженим місцевими органами державної виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об`єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 1.1 Правил №190 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1 Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання"; Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Статтею 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення визначено наступне: питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод; питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення; споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно з ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

На час укладення сторонами Договору № 03621/4-09, надання житлово-комунальних послуг регулювалося Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV, проте останній втратив чинність 01.05.2019 на підставі Закону № 2189-VII від 09.11.2017, окрім певних статей, що передбачені в Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VII, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (№ 2189-VII) та окрім статей, які вводяться в дію з 01.01.2019.

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги № 2189-VII).

Колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку. Такою уповноваженою особою може бути: співвласник багатоквартирного будинку; управитель багатоквартирного будинку; уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; правління житлово-будівельного кооперативу; інша фізична чи юридична особа, уповноважена рішенням співвласників (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) (ч.4 ст.14 Закону Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VII).

Відповідно до ст.1 Закону Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV (чинного на момент виникнення правовідносин) виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

Приписами п.1 ч. 2 ст. 21 Закону України Про житлово-кумунальні послуги №1875-IV (чинного на момент виникнення правовідносин) виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Як встановлено судом позивач у відповідності до законодавства та умов Договору № 03621/4-0 від 24.12.2003 надав послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу, які останній прийняв.

Пунктом 5.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України зазначено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

На виконання вимог п. 3.1., 3.3. Договору представник позивача в присутності представника відповідача зняв показники з приладу обліку води, що підтверджується відповідними актами про зняття показань з приладу обліку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, представник відповідача відмовився від підписання зазначених актів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про відмову від підпису в акті про знаття показань об`єкта водопостачання, які складені позивачем та не заперечені із свого боку відповідачем.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Матеріали справи не містять та відповідачем не подані докази, які б підтвердили, що відповідач у відповідності до п. 3.5. Договору, був незгодний щодо кількості або вартості отриманих послуг. Таким чином до відповідності із зазначеним пунктом Договору дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 32 вище зазначеного Закону встановлено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону України Про житлово-кумунальні послуги № 2189-VII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України Про житлово-кумунальні послуги № 2189-VII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

У відповідності до п.5 ч.3. ст.20 Закону України Про житлово-кумунальні послуги №1875-IV (чинного на момент виникнення правовідносин), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 32 Закону №1875-IV (чинного на момент виникнення правовідносин), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Пунктами 3.1. та 3.7. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України №190 зазначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.4. Правил №37 підприємства зобов`язані, виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Згідно з п.п. а п. 2.2. Договору, абонент сплачує вартість послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору, абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

Матеріали справи не містять, та відповідачем не подані докази, не можливості останнього виконати зобов`язання по оплаті обумовлених послуг у зв`язк, з форс-мажорними обставинами, які встановлені Розділом 6 даного Договору.

Таким чином, відповідачем його обов`язки по оплаті наданих послуг виконані не були, докази, які б підтверджували сплату послуг та спростовували позивні вимоги відповідачем до суду не надані, та іншого матеріали справи не містять.

12.07.2019 позивач надіслав на адресу відповідача, вимогу №7244/12/8/02-19 від 11.07.2019 про сплату заборгованості в якій вимагав від відповідача сплатити протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2017 по 30.04.2019 в розмірі - 171 421, 31 грн.

Проте, докази які б підтверджували виконання вимоги по сплаті заборгованості відповідачем матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Що ж стосується заперечень позовних вимог з боку відповідача, викладених ним у відзиві, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 907 Цивільного кодексу України зазначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Як встановлено судом, згідно п. 7.1. Договору №03621/4-09 від 24.12.2003, укладеного між позивачем та відповідачем на послуги з водопостачання та водовідведення, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 7.2. Договору чітко визначено, що договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов`язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць. Цей договір може бути розірвано при умові обов`язкового погашення абонентом заборгованості за надані послуги.

Листом від 03.04.2017 № 02/04-1 Кооператив повідомив про намір розірвати спірний правочин 01.06.2017, у зв`язку з діями щодо ліквідації ЖБК як юридичної особи. Доказів із яких би вбачалося, що сторони досягли в подальшому згоди щодо розрівняння договору матеріали справи не містять. При цьому однозначного волевиявлення відповідача у вказаному листі щодо односторонньої відмови від договору із тексту листа не вбачається.

Таким чином, протягом періоду за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість за спожиті послуги, договір не було припинено на підставі листа відповідача від 03.04.2017 № 02/04-1. Суд також зазначає, що відповідач не був позбавлений права на звернення до суду щодо врегулювання питання про розірвання договору в судовому порядку, проте таким правом не скористався і доказів іншого матеріали справи не містять.

Наведена позиція суду, в тому числі підтверджується, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 по справі № 910/4504/18 між тими самими сторонами по тому самому Договору (№03621/4-09 від 24.12.2003), яким суд повністю задовольнив позивні вимоги позивача за інший період заборгованості (ПрАТ Акціонерна компанія Київводоканал ), відхиливши ті самі доводи відповідача щодо припинення Договору, у зв`язку з тим, що відповідач (ЖБК Киянка ) всупереч умов Договору не узгодив із позивачем припинення даного Договору.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, Договір №03621/4-09 від 24.12.2003 не був припинений, а тому факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 171 421, 31 грн за період з 01.09.2017 по 30.04.2019 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до умов Договору настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 171 421, 31 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеня в загальному розмір - 3 500, 60 грн, штрафу у розмірі - 8 571, 09 грн, інфляційних втрат в загальному розмірі - 12 936, 63 грн та 3% річних у загальній сумі - 3 430, 22 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг в період з 01.09.2017 по 30.04.2019, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України Про житлово-кумунальні послуги № 2189-VII встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 7 Закону України Про житлово-кумунальні послуги № 2189-VII колективний споживач зобов`язаний: у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об`єднує такий колективний споживач.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-кумунальні послуги №1875-IV (чинного на момент виникнення правовідносин) споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Пунктом 4.2. Договору, сторони домовились, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення

Пунктом 4.1 Договору, сторони погодили, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 3.4. Договору, оплата поставленого товару та наданих послуг здійснена вчасно не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення та штрафу.

В позивній заяві міститься розрахунок пені та штрафу у розмірі 5% від несплаченої суми, перевіривши які, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне, що вони є арифметично вірними, а тому також підлягають задоволенню.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягають повному задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 171 421, 31 грн основного боргу, 3 500, 60 грн загальної суми пені, 8 571, 07 грн суми штрафу, 3 430, 22 грн суми 3 % річних, 12 936, 63 грн загальної суми інфляційних витрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати наданих послуг за Договором № 03621/4-09 від 24.12.2003, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили неможливість виконати зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами визначеними у Розділі 6 даного Договору, або б інших доказів які б спростовували позовні вимоги позивача.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Житлово-будівельного кооперативу Киянка про стягнення 199 859, 83 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Киянка (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 14-Б; ідентифікаційний код: 22906451) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код: 03327664) суму основного боргу у розмірі - 171 421 (сто сімдесят одна тисяча чотириста двадцять одна) грн 31 коп., суму пені у розмірі - 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 60 коп., суму штрафу у розмірі - 8 571 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 07 коп., суму 3 % річних у розмірі - 3 430 (три тисячі чотириста тридцять) грн 22 коп., суму інфляційних втрат у розмірі - 12 936 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 63 коп. та суму витрат на сплату судового збору у розмірі - 2 997 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 90 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.02.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко