Рішення

від 26.02.2020 по справі 922/4234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4234/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, Сумський шлях, б. 54, кв. 119; код ЄДРПОУ: 36625193) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" (61003, м. Харків, вул. Гамарника, б. 12; код ЄДРПОУ: 36988615) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МОСІ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" заборгованість у розмірі 17 441,90 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання, яке виникло на підставі усної домовленості про поставку товару, в частині оплати відповідного товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

28 грудня 2019 року в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд" господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2020 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви (вх. № 4234/19 від 21 грудня 2019 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ" до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі №922/4234/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України), а також строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало. Разом з тим, як вбачається з поштового повідомлення, повернутого на адресу суду 22 січня 2020 року, ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачем було отримано 17 січня 2020 року.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними в у справі матеріалами.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОСІ» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" (покупець) досягли усної домовленості про поставку товару, в тому числі сторони домовились, що назву та кількість товару який необхідно поставити покупець буде зазначати окремо у формі усних заявок постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" на отримання зазначеного товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ" були видані відповідні довіреності, а саме:

- довіреність № 133 від 19 березня 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 129 від 15 березня 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 124 від 13 березня 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 99 від 05 березня 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 61 від 13 лютого 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 51 від 11 лютого 2019 року видано менеджеру із збиту Калашніку М.О.;

- довіреність № 47 від 07 лютого 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 35 від 13 січня 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.;

- довіреність № 21 від 17 січня 2019 року видано менеджеру із збиту Калашніку М.О.;

довіреність № 7 від 10 січня 2019 року видано менеджеру із збиту Немикіну Г.В.

Вищезазначені довіреності засвідчені підписами керівника підприємства Прасол О. ОСОБА_1 , головного бухгалтера Хоменко С.Б., а також довірених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та закріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" (а.с.11-20,т.1).

Як зазначає позивач, загалом у період з січня 2019 року по березень 2019 року постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму у розмірі 26 047,55 грн. Протягом зазначеного періоду покупцем частково оплачено товар на загальну суму 8 986,47 грн.

На підтвердження факту передачі позивачем товару та отримання відповідного товару відповідачем, позивач надав копії видаткових накладних, засвідчених підписами повноважних сторін, а саме:

- видаткова накладна № 35 від 10.01.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: інверторне джерело зварювального струму ССВА 160-2 у кількості 1 шт. на загальну суму 5 905,60 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 119 від 18.01.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: зварювальне сопло 15 АК, колір мідь, 1,2 ММ, у кількості 15 шт., на загальну суму 345,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 209 від 31.01.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: пальник ГВ "Донмет" 232 У ф9, у кількості 1 шт., на загальну суму 419,05 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 278 від 07.02.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: зварювальне сопло 15 АК, колір мідь, 1,2 ММ у кількості 20 шт., на загальну суму 600,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 303 від 11.02.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: зварювальне сопло 15 АК, колір мідь, 1,2 ММ у кількості 15 шт., на загальну суму 450,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 330 від 13.02.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: плазмове сопло Р80 1,1 ММ у кількості 10 шт., на загальну суму 286,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 560 від 05.03.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: контактний кінцевик, М6-L25-0D6. 1,0 ММ у кількості 100 шт., на загальну вартість 600,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 662 від 14.03.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: зварювальне сопло 15 АК, колір мідь, 1,2 ММ у кількості 2 шт., на загальну вартість 60,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 673 від 15.03.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: зварювальне сопло 15 АК, колір мідь, 1,2 ММ у кількості 50 шт., на загальну вартість 1 500,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 718 від 19.03.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: електродотримач (ХУ-107С 400А латунь), артикул: Рудий 300А у кількості 3 шт., на загальну вартість 690,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 770 від 25.03.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: дріт зварювальний з обмідненою поверхнею Св-08Г2С ТМ MONOLIT д 0,8 мм; уп 5 кг (артикул MONOLIT Н) у кількості 80 шт., на загальну вартість 4 160,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 807 від 27.03.2019, на підставі якої постачальник передав, а покупець прийняв товар: дріт з легованої сталі ЕR70S-6 ф 1,2 мм катушка D270-15 GеКа у кількості 6 шт., та дріт SG2 покритий міддю, на пластикових касетах по 15 кг, діаметр 1,2 мм (Артикул WELDING DRAGON) у кількості 165 шт., на загальну суму 11 031,90 грн. з ПДВ (а.с.10-20,т.1).

21 серпня 2019 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію (вих.№21/08 від 21.08.2019), в якій вимагав припинити порушення майнових прав та законних інтересів позивача та перерахувати на розрахунковий рахунок останнього суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 441,90 грн. Разом з тим позивачем було попереджено відповідача про те, що у разі невиконання вимог позивача у встановлений строк, останній буде змушений звернутися за захистом своїх прав та інтересів до господарського суду (а.с.7-8,21-22,т.1).

Як зазначає позивач, останній створив більш ніж сприятливі умови відповідачу для виконання його обов`язку, і намагався врегулювати спір шляхом переговорів. З невідомих причин грошові кошти повернуті не були, а відтак права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інших правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, однією із підстав виникнення господарського зобов`язання є юридично значимі дії суб`єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов`язків сторін.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою дії суб`єктів правовідносин, які пов`язані з оплатною передачею-прийняттям товару в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу.

Таким чином, до відносин, які виникли між сторонами в частині оплатної передачі товару, мають застосовуватись норми глави 54 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Так, частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 441,90 грн., при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Відповідно до вимог статей 13 та 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, оскільки був своєчасно обізнаний про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання в частині оплати поставленого йому товару, яке виникло на підставі усної домовленості про поставку товару, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 441,90 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зім-Електрод" (61003, м.Харків, вул.Гамарника, б.12; код ЄДРПОУ:36988615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт.Солоницівка, Сумський шлях, б.54, кв.119; код ЄДРПОУ: 36625193) заборгованість у розмірі 17 441 (сімнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 90 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "26" лютого 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко