Рішення

від 26.02.2020 по справі 911/3048/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. м. Київ

Справа № 911/3048/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства «Адлєр» до Селянського фермерського господарства «Тризуб» про стягнення 53 636,29грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Приватне підприємство «Адлєр» (далі - ПП «Адлєр» ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Селянського фермерського господарства «Тризуб» (далі - СФГ «Тризуб» ) про стягнення 53 636,29грн (складається з: 19 632,00грн - основний борг, 3258,91грн - втрати від інфляції за період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року, 14172,63грн - пеня, нарахована за період з 11.10.2017 по 05.12.2019; 12646,35грн - 30% річних за період з 11.10.2017 по 05.12.2019; 3926,40грн - штраф).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №298/АДЛ від 25.05.2017 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.3-9)

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2019 за поданим позовом відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем 16.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103271217050 (а.с.39).

Відповідачу копія ухвали суду від 11.12.2019 направлена 11.12.2019 поштовим відправленням №103271216940 за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.12.2019 (а.с.34-38), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.40-41) та за даними відстеження поштового відправлення на сайті АТ Укрпошта з 14.12.2019 знаходилось у точці видачі с. Веприк (а.с.42).

Адреса відповідача, за якою направлялась ухвала суду, відповідає адресі відповідача і станом на 04.02.2020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.43-45).

З урахуванням того, що станом на 06.02.2020 суд не отримав повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення та відповідне поштове відправлення до суду не було повернуто з довідкою щодо причин його невручення, 06.02.2020 суд звернувся з листом до Відділення поштового зв`язку с. Веприк Центру поштового зв`язку №5 м.Васильків Київської міської дирекції АТ Укрпошта щодо даних про вручення поштового відправлення №0103271216940 (а.с.46).

25.02.2020 до суду надійшло повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення №0103271216940, відповідно до якого таке відправлення вручене відповідачу 13.12.2019 (а.с.47). При цьому, за даними з сайту АТ Укрпошта таке відправлення вручене 13.02.2020 (а.с.48).

Відзиву на позов від відповідача у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, суд не отримав. При обрахуванні такого строку суд виходив із даних щодо дати вручення поштового відправлення №0103271216940, які вказані у повідомленні про вручення відповідного поштового відправлення, -13.12.2019 (а.с.47), оскільки данні на сайті АТ Укрпошта не відповідають такому первинному доказу, на підставі якого вони заповнюються.

В силу ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

25.05.2017 між ПП «Адлєр» (постачальник) та СФГ «Тризуб» (покупець) укладено договір поставки №298/АДЛ, який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння (далі - товар), що належить продавцю на момент укладення договору або який буде набутий продавцем у майбутньому (п.п. 1.1, 1.2 договору) (а.с.19-22, далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно п. 2.4 договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії вказаного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у т.ч. сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 договору). Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийому покупцем товару (п.4.6 договору).

Як визначено договором, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, що є невід`ємною частиною договору; товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.1, 5.2 договору). Оплата товару проводиться без виставлення рахунку-фактури з можливістю коригування ціни відповідно до курсу долара на міжбанківському валютному ринку (пп.5.3).

Вказаний договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків за договором.

Відповідно до додатку до договору від 27.06.2017 сторонами погоджено поставку товару за вищевказаним договором на суму 19 632,00грн, що еквівалентно 752,77 доларам США, із строком оплати такого товару до 10.10.2017 (а.с.23).

Як встановлено судом під час розгляду справи, 27.06.2017 позивачем на підставі видаткової накладної №17/17, товаро-транспортної накладної №1760 від 27.06.2017 та акту прийому-передачі №1717 поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 19 632,00грн (а.с.24-26).

Такий товар прийнято представником відповідача за довіреністю серії ФГ №6 від 27.06.2017 (а.с.27).

При цьому, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідачем не здійснено розрахунку за поставлений товар.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого за договором товару та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами у додатку до укладеного договору змінено вищевказане загальне правило та визначено, що оплата має бути проведена відповідачем до 10.10.2017.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем у даній справі не надано доказів оплати поставленого товару та корегування сторонами його вартості, вимоги щодо стягнення заборгованості за який заявлено у даній справі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 19 632,00грн основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12 646,35грн - 30% річних за період з 11.10.2017 по 05.12.2019 та 3258,91грн втрат від інфляції за період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.6 договору, сторонами узгоджено, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України, покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує останньому 30% річних.

Таким чином, сторонами у договорі змінено розмір процентів, встановлений ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок таких вимог, суд зазначає, що розмір 30% річних за заявлений період за розрахунком суду складає 12 682,81грн, а втрат від інфляції - 3518,61грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги про стягнення 30% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявлених позивачем до стягнення розмірах, а саме: 12 646,35грн - 30% річних; 3258,91грн втрат від інфляції.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 14 172,63грн пені за період з 11.10.2017 по 05.12.2019, а також 3926,40грн - 20% штрафу.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено і ст.4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п. 8.3 договору, сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання вказаного договору. Крім цього, сторонами досягнута домовленість відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором здійснюється протягом 5 років.

У відповідності до п. 8.4 договору, покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на корить продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Отже, встановлений п.8.2 договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного 343 ГК України та ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", та сторонами досягнута домовленість про можливість нарахування пені у строк який є більшим, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, що відповідає положенням відповідної норми.

Разом з тим, за розрахунком суду, розмір пені за заявлений позивачем період складає 14 190,96грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 14 172,63грн.

Розмір штрафу розрахований позивачем арифметично вірно (19 632,00/100*20), а відтак вимоги про стягнення 3926,40грн 20% штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, зважаючи на встановлення факту порушення відповідачем умов оплати товару, визначених договором.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 1921,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства «Тризуб» (ідентифікаційний код 38070540; 08531, Київська обл., Фастівський р-н, с. Веприк, вул. Калініна, буд. 12В) на користь Приватного підприємства «Адлєр» (ідентифікаційний код 35954742; 10007, м.Житомир, вул. Авіаторів, буд. 9) 19 632,00грн основного боргу, 12 646,35грн - 30% річних, 3258,91грн втрат від інфляції, 14 172,63грн пені, 3926,40грн штрафу, а також 1921,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова