Рішення

від 25.02.2020 по справі 914/2131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 справа № 914/2131/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «Ярда» , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Потужний Енерго Сервіс» , м.Львів

про стягнення заборгованості.

Ціна позову - 300000,00грн.

За участю представників:

від позивача: Приступа Лев Любомирович - представник;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Ярда» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потужний Енерго Сервіс» про стягнення заборгованості в сумі 300000,00грн. за договором безвідсоткової поворотної вимоги, а також стягнення 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 12.11.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2019р. відкладено підготовче засідання на 10.12.2019р. Ухвалою суду від 10.12.2019р. продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 21.01.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2020р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.02.2020р. Ухвалою суду від 11.02.2020р. відкладено розгляд справи на 18.02.2020р.

17.02.2020р. від відповідача подано клопотання за вх.№8376/20 від 17.02.2020р. про відкладення розгляду справи, яке в судовому засіданні 18.02.2020р. задоволено та відкладено розгляд справи на 25.02.2020р.

В судове засідання 25.02.2020р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не поступало. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції від 23.10.2019р., від 13.11.2019р., від 13.12.2020р., від 22.01.2020р., внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень від 22.10.19р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 85081069#) , від 12.11.19р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 85585324#) від 10.12.19р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 86244891#) , від 21.01.20р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 87022747#), від 11.02.2020р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 87511541#), від 18.02.2020р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 87682714#), поштовою рекомендованою кореспонденцією із повідомленнями про вручення №7901412787199, №7901412868117, №7901412907100, №7901412991217, №7900515384177, також підтверджується рекомендованою кореспонденцією із повідомленнями про вручення №7901412893584, №7901412907135, №7901413025543 про надіслання ухвал суду керівнику-засновнику юридичної особи відповідача ОСОБА_1 згідно інформації з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно із ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із ч. 2 ст. 9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно із ч. 1 ст. 10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі "Інтернет").

Відтак, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження юридичної особи відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією із повідомленнями про вручення на адреси зазначені у позовній заяві та у витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ та додатково скеровані керівнику-засновнику юридичної особи відповідача згідно інформації з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ. Враховуючи, заявлене відповідачем клопотання за вх.№8376/20 від 17.02.2020р., вбачається, що відповідач фактично був проінформований про час та місце розгляду справи. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Згідно із ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою суду від 22.10.2019 року відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 12.11.2019 року, та ухвалами Господарського суду Львівської області від 12.11.2019р., від 10.12.2019р., від 21.01.2020р. продовжувався строк розгляду підготовчого провадження у справі та підготовче засідання відкладалось до 21.01.2020р. та ухвалою суду від 21.01.2020р. призначено справу до розгляду по суті і судове засідання призначалось на 11.02.2020р. Ухвалою суду від 11.02.2020р. відкладався розгляд справи на 18.02.2020р. та протокольною ухвалою від 18.02.2020р. відкладено розгляд справи на 25.02.2020р. Таким чином, судом, з метою забезпечення рівних умов для реалізації процесуальних прав та обов`язків усім учасникам справи, розгляд даної справи проведено у граничні строки встановлені ст. 177 та ст. 195 ГПК України.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі 911/4151/16, зазначено, що держава в особі судових органів повинна забезпечити зацікавленим особам право на використання наявних засобів правового захисту, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Пункт 1 статті 6 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов`язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст.ст. 202, 248 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного повернення коштів в сумі 300000,00грн. оплачених платіжними дорученнями №343 від 06.06.2018р. на суму 150000,00грн. та №347 від 08.06.2018р. на суму 150000,00грн за договором №01 від 30.05.2018р. безвідсоткової поворотної вимоги.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, щодо наявності підстав для повернення коштів в сумі 300000,00грн. згідно із умовами договору №01 від 30.05.2018р. безвідсоткової поворотної вимоги.

Обставини, встановлені судом.

30 травня 2018 року між Приватним підприємством «Ярда» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потужний Енерго Сервіс» (позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної вимоги №01.

Згідно із п.1.1.-1.4. договору №01 від 30.05.2018р. безвідсоткової поворотної вимоги, з метою поповнення обігових коштів позичальника, позикодавець зобов`язується надати позичальнику фінансову поворотну допомогу тобто безвідсоткову цільову позику на безвідсотковій (безвідплатній) основі. Позичальник зобов`язується використати безвідсоткову цільову позику за її цільовим призначенням і повернути позику у визначений даним договором строк. Внесення безвідсоткової цільової позики здійснюється оплатою з розрахункового рахунка позикодавця на розрахунковий рахунок позичальника оформленого за цим договором безвідсотковій формі і використовується для ведення господарської діяльності. Позичальник позичає безвідсоткову цільову позику на безвідсотковій (безвітплатній) основі.

За умовами п.2.1., 4.1. договору №01 від 30.05.2018р. безвідсоткової поворотної вимоги, сума безвідсоткової цільової позики становить за даним договором 300000,00грн. Строк надання позики позичальнику становить з моменту надходження грошей на р/р позичальника.

Відповідно до п.п. 3.1.1.-3.1.3. договору №01 від 30.05.2018р. безвідсоткової поворотної вимоги, позичальник зобов`язаний повернути безвідсоткову цільову позику позикодавцю в термін до 30.05.2019р. Підставою для повернення позики є даний договір. Сторони домовились, що позика має бути повернута у грошовій формі. При поверненні позики у грошовій формі позичальник перераховує суму позики на розрахунковий рахунок позикодавця.

Згідно із п. 5.1. договору №01 від 30.05.2018р. безвідсоткової поворотної вимоги, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і дійсним до моменту його остаточного виконання, проте у будь-якому випадку до 30 травня 2019р.

На виконання умов договору №01 від 30.05.2018р. позивачем у червні 2018р. було надано поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 300000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №343 від 06.06.2018р. на суму 150000,00грн. та №347 від 08.06.2018р. на суму 150000,00грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 300000,00грн.

Позивачем в позовній заяві визначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн. та вказану суму витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено договір про надання правової допомоги №01-09-19 від 24.09.2019р., додаткову угоду №1 від 24.09.2019р. до договору про надання правової допомоги №01-09-19 від 24.09.2019р., платіжне доручення №371 від 27.09.2019р. на суму 10000,00грн., акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 09.10.2019р., ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №176024 від 16.10.2019р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1957 від 08.09.2012р., розрахунок розміру правничої допомоги на суму 10500,00грн. Адвокатом Приступа Л.Л. забезпечено явку в судові засідання 12.11.2019р., 10.12.2019р., 21.01.2020р., 18.02.2020р., 25.02.2020р.

Верховний суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги. Такими документами, як убачається із рішень Верховного Суду, можуть бути, зокрема, квитанції про оплату послуг адвоката; видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату; виписки з рахунків тощо. (Постанови Верховного Суду від 31.01.2019р. у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019р. у справі 906/194/18, від 19.02.2019р. у справі №917/1071/18).

Частинами 1-3 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не поступало.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими, позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потужний Енерго Сервіс» (79005, м.Львів, пл.Петрушевича, буд.3, кв.231, ідентифікаційний код 41466217) на користь Приватного підприємства «Ярда» (79000, м.Львів, вул.Чайковського, буд.20, ідентифікаційний код 30823215) 300000грн. 00коп. - заборгованості за договором безвідсоткової поворотної вимоги, 10000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 4500грн. 00коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 26.02.2020р.

Суддя Іванчук С.В.