Постанова

від 25.02.2020 по справі 923/552/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 923/552/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т. М. і Селіваненка В. П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місту Севастополю

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 (головуючий Аленін О.Ю., судді: Лавриненко Л.В. і Філінюк І.Г.)

у справі № 923/552/15

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місту Севастополю (далі - Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (далі - Товариство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : 1) Міністерство освіти і науки України (далі - Міністерство);

2) Херсонська державна морська академія (далі - Академія),

про стягнення 585 309,00 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства та Академії, про стягнення 585 309,00 грн., з яких: 579 509,00 грн. збитки, завдані знищенням та псуванням орендованого Товариством державного майна, 3 000,00 грн. - додаткові витрати у зв`язку із замовленням незалежної оцінки з метою визначення розміру збитків, а також 2 800,00 грн. - амортизаційні відрахування.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 18, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 386, 526, 611, 623, 629, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 224, 225, 287 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також тим, що Товариством на порушення умов договору оренди державного майна від 14.03.2003 № 148-23-065 (далі - Договір) не повернуто орендоване майно у повному обсязі, у зв`язку з чим державі були завдані збитки.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.07.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- у Відділення відсутнє право на пред`явлення позову, оскільки власником майна, переданого в оренду за умовами Договору, є Міністерство;

- відсутня потреба в проведенні судової експертизи на предмет визначення суми збитків.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Відділення збитки у розмірі 74 623,83 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- Товариство повинно відшкодувати Відділенню збитки, яких зазнало Відділення у зв`язку з втратою частини майна, переданого Товариству за Договором, оскільки у даному випадку частину орендованого майна Товариством не повернуто;

- при визначенні розміру завданих Товариством Відділенню збитків суд виходив з вартості неповернутого майна, яка визначена у переліку необоротних активів спортивно-оздоровчого табору ?Славутич? (далі - СОТ ?Славутич?) станом на 31.01.2003, довідці про вартість спеціального інструмента, спеціальних засобів, інвентарної тари, тимчасових (нетитульних) споруд, предметів прокату, які враховуються на рахунку 11 ?інші необоротні матеріальні активи? СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003, та наданому Відділенням переліку об`єктів цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) СОТ "Славутич", що не повернуті Товариством з оренди та на які нараховані збитки, відповідно до яких загальна вартість неповернутого майна складає 74 623,83 грн.;

- на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2016, прийнятій у даній справі, судом апеляційної інстанції неодноразово призначалась комплексна економічна та оціночно-товарознавча експертизи, проведення яких доручалось різним експертним установам. Проте усі ухвали суду залишені без виконання у зв`язку з ненаданням сторонами запитуваних експертами первинних документів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відділення звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції:

- неправильно застосовано статтю 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (надалі - Порядок), Методику оцінки майна (далі - Методика) та Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (далі - Порядок визначення розміру збитків);

- безпідставно відхилено висновок про вартість об`єкту державної власності - індивідуально визначеного майна, яке входить до складу ЦМК СОТ ?Славутич? та знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, 8.

Академія подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі Відділення, просить задовольнити касаційну скаргу Відділення, скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Від Міністерства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 14.03.2003 Відділенням (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений Договір, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне майно - ЦМК структурного підрозділу Херсонського судно-механічного технікуму імені адмірала Ф.Ф. Ушакова - СОТ ?Славутич?, який розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне.

Склад і вартість державного майна визначено відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом Відділення від 04.03.2003 № 94, протоколу про результати інвентаризації від 04.03.2003 № 1 та передавального балансу структурного підрозділу СОТ ?Славутич?, складеного станом на 31.01.2003, вартість якого становить 306 500,00 грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 281 400,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном - СОТ ?Славутич? у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 2.2 Договору передача майна СОТ ?Славутич? в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником СОТ ?Славутич? залишається держава, а орендар користується ним протягом строку дії Договору на умовах цього договору та чинного законодавства.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що передача державного майна СОТ ?Славутич? здійснюється згідно з актом приймання-передачі, складеним на момент підписання цього договору.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Договору державне майно СОТ ?Славутич? вважається поверненим орендодавцю з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі. Орендоване майно повертається орендодавцю після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду (господарського суду) в порядку, визначеному чинним законодавством та цим договором.

Згідно з пунктом 5.3 Договору орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору цей договір діє з 15.03.2003 до 01.03.2008. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Додатком № 2 до Договору є акт приймання-передачі майна від 14.03.2003, за яким орендодавцем та балансоутримувачем передано, а орендарем прийнято в оренду державне майно - ЦМК структурного підрозділу СОТ ?Славутич? Херсонського судно-механічного технікуму імені адмірала Ф.Ф. Ушакова.

Згідно з актом оцінки ЦМК підприємства, організації, їх структурного підрозділу, що передається в оренду, структурного підрозділу СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003 оціночна вартість переданого в оренду майна складає 306 500,00 грн.

Листом від 14.12.2007 № 1/12-4985 Міністерство як орган, уповноважений управляти державним майном, повідомило Відділення про своє рішення щодо припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку його дії 01.03.2008. Відділення, у свою чергу, листом від 25.02.2008 № 03-615 також направило Товариству повідомлення про припинення Договору.

У зв`язку з невиконанням Товариством свого обов`язку щодо повернення орендованого майна рішенням господарського суду Херсонської області від 12.10.2010 у справі № 13/117-ПН-09, яке набрало законної сили 07.12.2010, Товариство було зобов`язано передати Відділенню за актом приймання-передачі орендоване майно - ЦМК СОТ ?Славутич?, розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, 8.

За результатами виконавчих дій з примусового виконання наказу № 13/117-ПН-09 державним виконавцем ВДВС Скадовського РУЮ було складено акт від 07.02.2014, яким зафіксовано та передано Відділенню 19 одиниць наявного нерухомого майна ЦМК СОТ ?Славутич?. При цьому інших основних засобів, у тому числі і необоротних активів, що є державною власністю, відповідно до переліку основних засобів і необоротних активів станом на 31.01.2003, затвердженого Міністерством, з оренди Товариством не повернуто.

За обліковими даними Відділення, відповідно до переліку об`єктів ЦМК СОТ ??Славутич?, що не повернуті з оренди та на які нараховані збитки, вартість неповернутого та фактично відсутнього майна за залишковою вартістю станом на 31.01.2003 складала 74 623,83 грн.

На виконання положень Порядку визначення розміру збитків та пункту 104 Методики ПП ?Експерт-Центр? було здійснено незалежну оцінку розміру збитків, які Товариство завдало державі внаслідок знищення (пошкодження) державного майна.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта державної власності - індивідуально визначеного майна, яке входить до складу ЦМК СОТ ?Славутич? та знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, 8, а саме: літній кінотеатр, артезіанська свердловина з водонапірною вежею, водонапірна башта, житловий будинок з 10 кімнат "Ялинка" (спальний корпус) та малоцінні швидкозношувані предмети (93 одиниці згідно з переліком) від 05.09.2014, затвердженого начальником Відділення, розмір збитків складає 579 509,00 грн.

Відділенням направлено Товариству претензію від 14.10.2014 №11-09-03513 щодо відшкодування збитків на загальну суму 585 309,00 грн., яка Товариством залишена без задоволення.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 585 309,00 грн. збитків.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відділення в процесі передачі державного майна в оренду не набуває статусу власника майна, а є лише державним органом, уповноваженим на виконання певних функцій орендодавця.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги посилання Відділення на положення статті 27 Закону України ?Про оренду державного та комунального майна? щодо відшкодування збитків саме орендодавцеві, оскільки в даному випадку, як вказав суд, збитки, які пов`язані з відсутністю орендованого майна, завдані не орендодавцеві, а власнику майна.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність у Відділення права на пред`явлення позову в інтересах власника майна.

Крім того, суд зазначив про відсутність потреби у проведенні судової експертизи на предмет визначення суми збитків.

З такими висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до статті 1 Закону України ?Про Фонд державного майна України? (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) орендодавцями є, зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України.

Таким чином, стаття 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає право Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв бути орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що один із основних обов`язків орендаря є використання та зберігання орендованого майна відповідно до умов договору, запобігання його пошкодженню, псуванню.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Пунктом 4 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України? (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що Фонд державного майна України, зокрема, виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди.

З аналізу наведених положень чинного законодавства та умов пунктів 5.3, 5.6 Договору апеляційним судом встановлено, що Відділення як орендодавець має право на звернення з даним позовом про стягнення збитків, завданих знищенням та пошкодженням орендованого державного майна.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішенням господарського суду Херсонської області від 12.10.2010 у справі № 13/117-ПН-09, яке набрало законної сили 07.12.2010, Товариство зобов`язано передати за актом приймання-передачі орендоване майно - ЦМК СОТ ?Славутич?, розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, 8, саме Відділенню.

Відтак у Товариства виник обов`язок щодо повернення орендованого майна орендодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються; вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов`язання з відшкодування збитків.

Згідно з пунктами 5.3, 5.6 Договору орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки. У разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна з вини орендаря.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд апеляційної інстанції встановив, що з рішення господарського суду Херсонської області від 12.10.2010 у справі № 13/117-ПН-09 вбачається, що Товариство не виконує свого обов`язку щодо повернення орендованого майна після припинення Договору, у зв`язку з чим Товариство зобов`язано передати Відділенню за актом приймання-передачі орендоване майно - ЦМК СОТ ?Славутич?, який знаходяться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, буд. 8.

Однак відповідно до акта державного виконавця від 07.02.2014, складеного на виконання вказаного рішення, Відділенню повернуто 19 одиниць наявного нерухомого майна ЦМК СОТ ?Славутич?; інші основні засоби, у тому числі і необоротні активи, що є державною власністю, відповідно до переліку основних засобів і необоротних активів станом на 31.03.2003, з оренди Товариством не повернуті.

При цьому Товариством не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього майна, його зникнення, списання, за погодженням з Відділенням тощо.

Тобто Товариство повинно відшкодувати Відділенню збитки, яких останнє зазнало у зв`язку з втратою частини переданого Товариству за Договором майна.

Визначаючи вартість неповернутого Відділенню майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи містять затверджений перелік необоротних активів СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003, довідку про вартість спеціального інструмента, спеціальних засобів, інвентарної тари, тимчасових (нетитульних) споруд, предметів прокату, які враховуються на рахунку 11 ?інші необоротні матеріальні активи? СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003.

Також Відділенням додано до позовної заяви перелік об`єктів ЦМК СОТ ?Славутич?, що не повернуті Товариством з оренди та на які нараховані збитки, відповідно до якого загальна вартість неповернутого майна складає 74 623,83 грн.

При цьому вартість майна, визначена у вказаному переліку, відповідає його вартості, визначеній у переліку необоротних активів СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003 та в довідці про вартість спеціального інструмента, спеціальних засобів, інвентарної тари, тимчасових (нетитульних) споруд, предметів прокату, які зазначені в рахунку 11 ?інші необоротні матеріальні активи? СОТ ?Славутич?, станом на 31.01.2003.

Водночас судом апеляційної інстанції відхилений наданий Відділенням висновок про вартість об`єкта державної власності - індивідуально визначеного майна, яке входить до складу ЦМК СОТ ?Славутич? та знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, 8, відповідно до якого розмір збитків складає 579 509,00 грн., оскільки вартість частини майна, за вказаним висновком (579 509,00 грн.), значно перевищує ціну Договору (306 500,00 грн.), за яким Товариству було передано не частину ЦМК, а весь ЦМК СОТ ?Славутич?.

Крім того, у пункті 4 розділу ?Прийняті допущення, обмеження та межі застосування результату оцінки об`єкта" вказаного висновку зазначено, що у зв`язку з відсутністю даних про марки (моделі) оборотних та необоротних активів розрахунки проведені на підставі середньоринкової інформації. Оцінщики виходили з того, що вихідні дані, використані ними, були отримані з надійних джерел, є точними та достовірними, і не проводили їх перевірки. Тим не менш, оцінщики не можуть гарантувати їх абсолютної точності і взяти на себе відповідальність за точність цих даних, тому там, де це можливо, здійснюються посилання на джерела інформації.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2016, прийнятій у даній справі, неодноразово призначав комплексну економічну та оціночно-товарознавчу експертизи, проведення яких доручалось різним експертним установам. Проте усі ухвали суду залишені без виконання у зв`язку з ненаданням сторонами запитуваних експертами первинних документів.

Відтак експертні установи дійшли висновку, що за відсутності первинних документів провести експертне дослідження не уявляється за можливе.

Разом з цим у наданому Відділенням висновку проведено дослідження без наявності запитуваних експертами документів.

При цьому оцінщиками зроблено висновок, зокрема, щодо вартості колісних транспортних засобів, та зазначено про відсутність даних щодо номера шасі, реєстраційних номерів, об`єму двигуна, року випуску, свідоцтва про реєстрацію, дату видачі свідоцтва про реєстрацію, кольору, показників одометра, прийнятого до розрахунку значення пробігу, додатково встановленого обладнання, відсутності складових.

Разом з цим, у межах призначеної судом апеляційної інстанції експертизи, експертом для виконання судової автотоварознавчої експертизи було запитано у сторін такі документи: реєстраційні документи (копії в належній якості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), які підлягають дослідженню, а саме автомобіля УАЗ 452Д, автомобіля УАЗ 469, автомобіля ?Таврія?, автомобіля ?Газель?, причепа 2ПТС 4М, трактора МТЗ-80 (технічні паспорти або свідоцтва про реєстрацію КТЗ або інші реєстраційні документи, які підтверджують реєстрацію КТЗ у державних органах та органах ДАІ).

Листом від 10.05.2019 (отримано судом 03.06.2019) експерт повідомив про неможливість надання висновку автотоварознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 923/552/15 у зв`язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції при визначенні розміру завданих Товариством Відділенню збитків виходив з вартості неповернутого майна, яка визначена у переліку необоротних активів СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003, довідці про вартість спеціального інструмента, спеціальних засобів, інвентарної тари, тимчасових (нетитульних) споруд, предметів прокату, які враховуються на рахунку 11 ?інші необоротні матеріальні активи? СОТ ?Славутич? станом на 31.01.2003 та наданому Відділенням переліку об`єктів ЦМК СОТ ?Славутич?, що не повернуті Товариством з оренди та на які нараховані збитки, відповідно до яких загальна вартість неповернутого майна складає 74 623,83 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що з Товариства на користь Відділення підлягає стягненню сума збитків у розмірі 74 623,83 грн.

Що ж до позовних вимог про стягнення додаткових непередбачуваних витрат у зв`язку із замовленням незалежної оцінки з метою визначення розміру збитків, завданих державі, які складають 3 000,00 грн., та 2 800,00 грн. амортизаційних відрахувань на передане в оренду майно державного підприємства станом на 01.10.2014, то суд апеляційної інстанції, з огляду на відхилення наданого Відділенням висновку щодо оцінки майна визнав їх такими, що не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції: неправильно застосовано статтю 225 ГК України, Порядок, Методику та Порядок визначення розміру збитків; безпідставно відхилено висновок про вартість об`єкту державної власності - індивідуально визначеного майна, яке входить до складу ЦМК СОТ ?Славутич? та знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Курортна, 8, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ?Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ? від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену у даній справі постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місту Севастополю залишити без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 923/552/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко