Рішення

від 26.02.2020 по справі 920/1295/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2020 Справа № 920/1295/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/1295/19

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33; код ЄДРПОУ 40456009)

до відповідача Громадської організації Молодіжна педагогічна спілка (40022, м.Суми, вул. Леваневського, 26, офіс 1; код ЄДРПОУ 24007064)

про стягнення 6 886,21 грн,

установив :

28.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6886,21 грн, у тому числі 5894,67 грн основного боргу за договором оренди нерухомого комунального майна № ДЗРП-0197 від 02.01.2019, 991,54 грн пені; а також 1921,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.01.2020 у справі №920/1295/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1295/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 22.01.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 31.01.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 10.02.2020 .

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Однак, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача: 40022, м. Суми, вул. Леваневського, б. 26, оф. 1, повернута на адресу суду 20.01.2020. В довідці відділення поштового зв`язку зазначено причину повернення: інші причини,що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання пштового відправлення , а саме: організація вибула .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , за запитом № 1006152901 від 02.01.2020, станом на 02.01.2020 відповідач знаходиться за адресою: 40022, м. Суми, вул. Леваневського, буд. 26, офіс 1.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання, відсутності адресата, інше.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення (ухвали) є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до поштового штампу, на довідці про причини повернення, зазначена дата 18.01.2020.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області, ухвала господарського суду Сумської області про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу - 18.01.2020 .

Станом на 28.02.2020 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

02.01.2019 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, в особі в.о. директора департаменту Михайлик Т.О. (орендодавцем, позивачем у справі) та Громадською організацією Молодіжна педагоогічна спілка, в особі голови правління Свердленка С.Г. (орендарем, відповідачем у справі) був укладений договір оренди оренди ДЗРП-0197 нерухомого комунального майна, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Данила Галицького, 35, площею 282,1 м 2 , право на оренду яких орендар набув на підставі наказу Департаменту забезпечення ресурсних платжів Сумської міської ради від 28.09.2018 № 06.01-10/204. Нерухоме майно передане в оренду для розміщення спортивного клубу з важкої атлетики (пункт 1.1 договору).

Згідно з умовами п. 4.1 договору оренди орендна плата за об`яєкт оренди розраховується на підставі чинної Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Сумита пропорції її розподілу, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є додаткоми № 4 до цього договору.

Відповідно до пункту 4.3 договору від 02.01.2019 орендна плата перераховується орендарем щомісячно у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Обов`язок відповідача як орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачений пунктом 5.2.5 договору ДЗРП-0197 від 02.01.2019.

Пунктом 4.7. договору оренди від 02.01.2019 визначено, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як встановлено судом, Угодою від 28.02.2019 сторони за взаємною згодою вирішили достроково розірвати спірний договір оренди від 02.01.2019.

Пунктом 2 Угоди про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна ДЗРП-0197 сторони підтвердили, що договір вважається розірваним з моменту передачі орендованого майна за актом приймання-передачі. Відповідний акт був підписаний сторонами 28.02.2019.

Однак, як вказує позивач, станом на 01.11.2019 заборгованість відповідача за спірним договором оренди комунального майна у розмірі 5894,67 грн (за січень та лютий 2019 року) залишається несплаченою.

Зважаючи на порушення своїх прав та майнових інтересів позивач звернувся до господарського суду з позовом про примусове стягнення з відповідача на його користь належних до сплати сум заборгованості.

Розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно вимог ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата повинна сплачуватись незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Також це передбачає і норма ст.762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Як вже зазначалось вище, умовами договору оренди були чітко визначені строки внесення орендарем відповідних платежів за користування орендованим майном.

Однак, у встановлені строки відповідач свої договірні зобов`язання не виконав, що призвело до порушення прав позивача та змусило його звернутись до суду за їх захистом.

Відповідач наданим йому правом на подання доказів не скористався, доказів сплати заборгованості суду не подав.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5894,67 грн основного боргу.

Також суму позовних вимог становить нарахована позивачем до сплати відповідачеві сума пені у розмірі 991,54 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін., при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вфідповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, кои зобов`язання мало бути виконано.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України, а також умовами укладеного договору оренди.

Судом з уразувнням розміру заборгованості та періодів прострочення був здійснений перерахунок нарахованих сум за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА , та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме - з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 991,54 грн пені.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Громадської організації Молодіжна педагогічна спілка (40022, м. Суми, вул. Леваневського, 26, офіс 1; код ЄДРПОУ 24007064) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33; код ЄДРПОУ 40456009) 5894,67 грн заборговансті по сплатв орендних платежів згідно умов договору оренди комунального майна ДЗРП-0197 від 02.01.2019 та 991, 54 грн пені за несвоєчасну сплату орендних платежів, 1921,00 грн. у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 26.02.2020.

Суддя В.Л. Котельницька