Постанова

від 26.02.2020 по справі 460/1233/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №460/1233/19

адміністративне провадження №К/9901/25472/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Саприкіної І.В., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 (головуючий суддя: Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 (головуючий суддя: Шевель Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі №857/7397/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа: Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції ,

В С Т А Н О В И В:

У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа: Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 30 розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26.03.2019 №255 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції", згідно якого зареєстровано статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща, Костопільського району Рівненської області", зареєстрований рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутата від 25.09.1991 №173, із змінами та доповненнями, зареєстрованими розпорядженнями голови Рівненської обласної державної адміністрації від 12.12.2002 №719 та від 29.07.2004 №391, у новій редакції, за адресою: вул. Колгоспна, 2, с. Маща Костопільського району Рівненської області, 35044, з юридичною назвою - "Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору такий має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

05.09.2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , надіслана 03.09.2019, у якій скаржник, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що предметом спору у даному випадку є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень -Рівненської обласної державної адміністрації, як реєстратора, який і зазначений відповідачем у справі.

Скаржник вважає, що даний спір виник між учасниками публічно-правових відносин, оскільки, на його думку, від неналежного виконання відповідачем вимог Закону України від 23.04.1991 № 987-XII Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон №987-XII) щодо перевірки поданих документів для вчинення реєстраційних дій безпосередньо залежить і подальша діяльність юридичної особи.

Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

18.10.2019 від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить залишити судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Водночас у відзиві зазначено, що подібні спори не виникають з корпоративних відносин, а релігійна громада не є господарською організацією. На думку третьої особи, даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.1991 рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща Костопільського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 22575474.

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26.03.2019 №255, зокрема пунктом 30, зареєстровано статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща Костопільського району Рівненської області", у новій редакції, за адресою: вул. Колгоспна, 2, с. Маща Костопільського району Рівненської області, 35044, з юридичною назвою - "Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області".

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як встановлено судами, позивач оспорює розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №255 від 26.03.2019 Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції в частині реєстрації статуту у новій редакції за адресою: вул. Колгоспна, 2, с. Маща Костопільського району Рівненської області, 35044, з юридичною назвою - "Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області".

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом № 987-ХІІ.

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

Отже, спір, що виник у справі, яка розглядається, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, водночас дійшли помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині підлягають зміні з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №857/7397/19 змінити з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду, та визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Кравчук

І.В. Саприкіна