Рішення

від 26.02.2020 по справі 328/91/20

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/91/20

26.02.2020

2/328/242/20

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Токмацького районного суду Запорізької області, за правилами загального позовного провадження , цивільну справу № 328/91/20 (номер провадження 2/328/242/20):

за позовною заявою ОСОБА_1 до Токмацької міської ради Запорізької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, Токмацької державної нотаріальної контори,

про скасування заборони на нерухоме майно, -

встановив:

15 січня 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заявою до Токмацької міської ради Запорізької області, про скасування заборони на нерухоме майно, в якій просив скасувати обтяження № 33440781 від 16.06.2005 року, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, опис предмета обтяження: состав: ціле, добудоване, статус: жиле, додаткові відомості: № реєстру: 62179-1252, внутр.: № 701Е42629F14E2A2136, коментарій: р. 39. Реєстрація до набрання чинності закону. Назва реєстру: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дата реєстрації: 16.06.2005 року 16:02:31, реєстраційний номер: 2097179, реєстратор: Токмацька районна державна нотаріальна контора, предмет обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 (раніше 109 а). Особа, майно/права якої обтяжуються, суб`єкт є власником, фізична особа, ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належить йому на праві приватної власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 182881986 від 30.09.2019 року.

На теперішній час у позивача виникла необхідність відчужити належний йому житловий будинок.

11.12.2019 року він звернувся до Токмацької державної нотаріальної контори з метою укладання договору купівлі-продажу. Однак отримав від нотаріуса відмову від вчинення нотаріальної дії у вигляді письмового роз`яснення № 1884/06-16 від 11.12.2019 року.

З даного письмового роз`яснення позивачу стало відомо, що 16.06.2005 року за адресою його житлового будинку державним реєстратором Токмацької районної державної нотаріальної контори був внесений запис про обтяження № 33440781-заборона на нерухоме майно.

Дане обтяження виникло у зв`язку з тим, що він брав позику у 1963 році та своєчасно і повністю її виконав, відповідно до умов договору.

Згідно довідки з КП Абрис № 321 від 26.08.2019 року з 22.02.1957 року по 10.12.1965 року його будинок раніше мав адресу - АДРЕСА_2 , з 10.06.1987 до теперішнього - вул. Вокзальна, буд. 215.

Дизелебудівний завод ім. Кірова було перейменовано на ВАТ Південдизельмаш .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2020 року стан суб`єкта (юридичної особи - ВАТ Південдизельмаш ) припинено. Дата запису 08.06.2016 року, номер запису 11021170013000319.

У зв`язку з припиненням діяльності ВАТ Південдизельмаш позивач позбавлений можливості отримати документи про погашення боргу та зняття заборони відчуження майна в досудовому порядку. Накладений арешт на житловий будинок перешкоджає позивачу розпоряджатися майном, яке йому належить на праві приватної власності. Зняти арешт можливо тільки в судовому порядку.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 20 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Токмацьку районну державну адміністрацію Запорізької області та Токмацьку державну нотаріальну контору.

Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - право для надання пояснень щодо аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, надійшло лише клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача Токмацької міської ради, віддаючи розгляд справи на розсуд суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області, Токмацька державна нотаріальна контора пояснень щодо аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову не надали.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 17 лютого 2020 року в даному провадженні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені. До суду надано заяву, від представника позивача, в якій просить позов задовольнити, судове засідання провести за відсутності представника та позивача, на підставі наявних письмових доказів.

Представник Токмацької міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача Токмацької міської ради, віддаючи розгляд справи на розсуд суду.

Представник Токмацької державної нотаріальної контори Запорізької області в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника.

Представник Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, судове рішення прийняти на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарчими будівлями та спорудами станом на 15 липня 2019 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.09.2019 року № 182881986; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.01.2020 року № 197115641; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.01.2020 року № 197116830 (а.п. 11, 12-14, 37-38, 39-40).

На теперішній час у позивача виникла необхідність відчужити належний йому житловий будинок у зв`язку з чим, останній, 11.12.2019 року, звернувся до Токмацької державної нотаріальної контори з метою укладення договору купівлі-продажу, однак з`ясувалося, що 16.06.2005 за адресою житлового будинку державним реєстратором - Токмацькою районною державною нотаріальною конторою внесено запис про обтяження №2097179 - заборона на нерухоме майно.

Відповідно до розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, яка наявна в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.02.2020 року № 197115641, за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що номер запису про обтяження: 33440781; дата, час державної реєстрації 16.06.2005. Підстава виникнення обтяження є повідомлення б/н Токмацької державної нотаріальної контори; підставою внесення запису є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48915313 від 30.09.2019. Вид обтяження - заборона на нерухоме майно. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2097179, реєстратор Токмацька районна державна нотаріальна контора ; опис предмета обтяження: ціле, добудоване, жиле. Додаткові відомості про обтяження: номер реєстра: 62179-1252, внутр. № F701E42629F14E2A2136, коментарій: р39 (а.п. 38).

Згідно відповіді Токмацької державної нотаріальної контори від 11 грудня 2019 року № 1884/01-16, заборону відчуження будинку АДРЕСА_3 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№ 33440781) на підставі повідомлення заводу ім. С.М. Кірова. Повідомлення від заводу ім. С.М. Кірова про виключення запису про заборону відчуження будинку АДРЕСА_3 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Токмацька державна нотаріальна контора не отримувала, тому підстав провести відповідні реєстраційні дії не має. У зв`язку з визнанням заводу банкрутом рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання виключення запису про заборону відчуження будинку (а.п. 6).

Згідно паперових носіїв матеріалів інвентаризаційних справ КП Абрис Токмацької міської ради, нерухоме майно, житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , раніше мав поштовий номер: з 22.02.1957 року по 10.12.1965 року - АДРЕСА_2 ; з 10.06.1987 до теперішнього - АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП Абрис № 321 від 26.08.2019 року (а.п. 15).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу від 15.01.2020 року стан суб`єкта (юридичної особи - ВАТ Південдизельмаш ) припинено. Дата запису 08.06.2016, номер запису 11021170013000319 (а.п. 16-19).

Тобто, без повідомлення ВАТ Південдизельмаш про погашення позики державна нотаріальна контора не матиме законних підстав для зняття заборони відчуження майна, тому заборона, зазначена у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не може бути скасована.

У зв`язку з припиненням діяльності ВАТ Південдизельмаш позивач позбавлений можливості отримати документи про погашення боргу та зняття заборони відчуження майна.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.3 ЦК України, яка передбачає загальні засади цивільного законодавства, ними, серед іншого, є судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом , воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Саме необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України Про нотаріат , нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 74 Закону України Про нотаріат , одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернень органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України Про нотаріат накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

У відповідності до ст.34 Закону України Про нотаріат накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: - кредитора про погашення позики; - про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); - про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; - про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; - органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; - про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; - про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; - про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; - про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; - про відчуження майна, переданого під виплату ренти; - за рішенням суду; - в інших випадках, передбачених законом.

Ліквідація стягувача юридичної особи в разі відсутності правонаступників є безумовною підставою для закриття відповідного виконавчого провадження та скасування арешту відповідного майна.

Таким чином, накладення заборони на нерухоме майно та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження майном.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, так як ВАТ Південдизельмаш припинило свою діяльність в зв`язку з банкрутством і позивач позбавлений можливості отримати документи про погашення боргу та зняття заборони відчуження майната те, що державна нотаріальна контора не має визначених законодавством підстав для зняття заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

Суд також враховує відсутність заперечень про задоволення позову відповідачем, третіми особами, що не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10, 11-13, 19, 76-81, 89, 95, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Токмацької міської ради Запорізької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, Токмацької державної нотаріальної контори, про скасування заборони на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати обтяження № 33440781 від 16 червня 2005 року - заборона на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 (раніше 109а). Підстава виникнення обтяження: повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Токмацька державна нотаріальна контора; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48915313 від 30.09.2019; вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Токмацьким МВ УМВС України в Запорізькій області 16 лютого 2008 року, РНОКПП НОМЕР_2 ). Відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2097179; 16.06.2005. Опис предмета обтяження: ціле, добудоване, жиле. Додаткові відомості про обтяження: номер реєстра: 62179-1252, внутр. № F701E42629F14E2A2136, коментарій: р39.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: адвокат Глушков Василь Олександрович, місцезнаходження: 71708, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 54/44.

Відповідач: Токмацька міська рада, (код ЄДРПОУ 20520724, місце знаходження: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Центральна,45).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області (код ЄДРПОУ 20509272, місцезнаходження: 71701, м. Токмак, вул. Центральна, 45,).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Токмацька державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02884279, місцезнаходження: вул. Шевченка, 14, м. Токмак, Запорізька область, 71700, Україна).

Дата складання повного судового рішення 26 лютого 2020 року.

Суддя: