Постанова

від 17.02.2020 по справі 158/2512/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2512/18 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/64/20 Категорія: 84 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Бовчалюк З.А., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника відповідача - Лавренчука О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Садівничого товариства Озерце , Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень правління та сільської ради, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 жовтня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що він є членом Садівничого товариства Озерце з 2007 року, в його користуванні перебували земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 площею по 0,06 га кожна, які знаходяться на території даного садівничого товариства. Вказує, що впродовж певного періоду часу він не користувався вказаними земельними ділянками у зв`язку з їх затопленням через істотне підвищення рівня ґрунтових вод, а тому допустив несплату членських внесків, внаслідок чого його у 2016 році було виключено зі складу членів садівничого товариства Озерце із вилученням зазначених земельних ділянок.

Позивач вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2018 року його було поновлено в складі членів садівничого товариства Озерце та визнано протиправним рішення щодо його виключення з наступним вилученням вищевказаних земельних ділянок.

Однак, за період після його виключення зі складу членів СТ Озерце земельна ділянка № НОМЕР_1 була передана в користування відповідача ОСОБА_2 у відповідності до рішення правління СТ Озерце від 31.03.2016 року .

Також зазначає, що рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 10/13 від 29.09.2016 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,06 га в межах с. Кульчин на території садівничого товариства "Озерце", затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва спірну земельну ділянку із присвоєнням їй кадастрового номеру 0721882700:03:001:1747.

Вважає, що вищезазначені дії відповідачів є незаконними та протиправними, які порушують його права на користування раніше переданою йому земельною ділянкою, тому просив визнати протиправним рішення правління СТ Озерце , оформлене протоколом засідання правління №2 від 31.03.2016 року, в частині прийняття рішення щодо надання земельної ділянки №486 відповідачу ОСОБА_2 (пункт 5 порядку денного); визнати протиправним та скасувати рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №10/13 від 29.09.2016 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_2 в частині затвердження відповідачу технічної документації із землеустрою земельної ділянки та надання у приватну власність земельної ділянки в межах населеного пункту с. Кульчин на території СТ Озерце , площею 0,06 га з кадастровим номером 0721882700:03:001:1747 для ведення індивідуального садівництва, а також стягнути із відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій від імені позивача представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу сторони не подавали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін з таких підстав.

На підставі копії членського квитка садівника масиву "Озерце", виданого позивачу ОСОБА_1 16.07.2007 року, та враховуючи висновки Луцького міськрайонного суду, викладені в рішенні від 23.01.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СТ "Озерце" про визнання протиправним та скасування рішень садівничого товариства та поновлення членства у товаристві, яке набрало законної сили 15.03.2018 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 був членом СТ Озерце і у нього в користуванні перебували садові ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 площею по 0,06 га кожна.

На підставі протоколу засідання правління садівничого товариства Озерце від 09.02.2016 року, яке затверджене рішенням загальних зборів садівничого товариства 13.02.2016 року, було вирішено питання про виключення зі складу членів СТ Озерце позивача із наступним вилученням земельних ділянок, які перебували в його користуванні.

Разом із тим, як стверджує позивач, згідно з протоколом засідання правління СТ Озерце від 31.03.2016 року, копія якого надана до позовної заяви, ОСОБА_2 було прийнято в члени товариства і виділено їй земельну ділянку для ведення садівництва № НОМЕР_1 площею 0,06 га, вилучену у ОСОБА_1 (а.с.8).

Рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №6/10 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 від 10.06.2016 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва в СТ Озерце , яка знаходиться в межах населеного пункту с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області (а.с.11 т.1).

Рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №10/13 від 29.09.2016 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 від 10.06.2016 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва в межах населеного пункту с. Кульчин СТ Озерце Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області. Передано гр. ОСОБА_2 у приватну власність вказану земельну ділянку із кадастровим номером 0721882700:03:001:1747 (а.с.12 т.1).

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.10.2018 року земельна ділянка площею 0,06 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться в с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер 0721882700:03:001:1747, належить відповідачу ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації - 18.10.2016 року (а.с.13 т.1).

Проте, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2018 року було визнано протиправним та скасовано рішення СТ Озерце про виключення ОСОБА_1 зі складу членів садівничого товариства Озерце з наступним вилученням земельних ділянок №486 та №499 площею 0,06 га кожна, що перебували в його користуванні, яке оформлене протоколом засідання правління від 09.02.2016 року; визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів садівничого товариства Озерце від 13.02.2016 року, оформлене протоколом № 1 загальних зборів СТ Озерце про затвердження вказаного в п. 1 прохальної частини даної позовної заяви протоколу засідання правління від 09.02.2016 року про виключення зі складу членів садівничого товариства Озерце ОСОБА_1 з наступним вилученням земельних ділянок № НОМЕР_1 та №499 площею 0,06 га кожна, що перебували в його користуванні, та поновлено ОСОБА_1 в числі членів садівничого товариства Озерце (а. с. 19-21 т.1).

Приписами статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, п. а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції на 2007 рік - на дату вступу позивача до СТ Озерце ) землі для садівництва відносяться до земель сільськогосподарського призначення, які громадянам передаються у власність та надаються у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Як встановлено частинами 2 і 3 статті 125, частиною 2 статті 126 ЗК України (у редакції на 2007 рік) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Аналогічно право користування земельною ділянкою урегульовано і статтями 124, 125, 126 ЗК України у чинній редакції.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 55 Закону України Про землеустрій передбачено такий вид землевпорядної документації, як Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) .

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила .

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За вимогами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За вимогами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 .

Наведене свідчить, що відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку на підставі та у спосіб, визначений законом.

Тобто, вказана земельна ділянка на даний час належить відповідачу ОСОБА_2 , перебуває у її приватній власності та знаходиться за межами компетенції СТ Озерце .

Разом з тим, відповідач та її представник заперечують факт порушення прав позивача, оскільки жодними документами не підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 приватизувала саме ту ділянку, що була виділена ОСОБА_1 .

Зі змісту наданих суду апеляційної інстанції копій редакцій Статуту садівничого товариства "Озерце" вбачається, що станом на час прийняття правлінням оскаржуваного рішення про вступ відповідачки ОСОБА_2 до членів садівничого товариства та виділення їй земельної ділянки - 31 березня 2016 року - діяв Статут у редакції 2002 року, а зміни до нього були внесені на підставі рішення загальних зборів СТ "Озерце" від 21 травня 2016 року (протокол № 4).

Відповідно до вказаної старої редакції Статуту СТ "Озерце" є громадською організацією, членом якої може бути кожен громадянин, якому виповнилось 18 років. Прийом громадян у члени товариства проводиться за їх письмовою заявою правлінням товариства протягом місяця з дня подачі заяви.

При цьому член товариства має право, зокрема, приватизовувати ділянку, а далі використовувати на власний розсуд, виконуючи Статут товариства. Найвищим органом управління є конференція делегатів (представник - один від 10 садоводів), у повноваження якої не входить затвердження рішень правління про прийняття нових членів до товариства.

Як видно з матеріалів справи та пояснень учасників справи і їх представників, станом на день винесення оскаржуваного рішення правління садівничого товариства від 31.03.2016 року головою правління був ОСОБА_4 , яким підписаний протокол № 2 засідання правління (а.с.8).

В порядку денному оскаржуваного протоколу №2 зазначено в п.5: "Прийняти в члени с/т "Озерце" осіб, які звернулися із заявою про вступ та виділити з/ділянку 0,06 га ОСОБА_2 ", а в резолютивній частині цього протоколу вказано: "По четвертому питанню голова правління доповів, що надійшли заяви з проханням про прийняття в члени с/т "Озерце" та виділити земельні ділянки для ведення садівництва. Членами правління одноголосно було прийняте рішення: вилучені земельні ділянки ОСОБА_1 № 486 виділити ОСОБА_2 0,06 га" (а.с.8 т.1).

Проте, новим головою правління Ройко С. М., який був обраний 12 травня 2019 року (а.с.91 т.1), в суді заявлено та подано письмові пояснення, що оскаржуване протокольне рішення правління від 31.03.2016 року, що надане до позовної заяви, підроблене, та надав копію дійсного протоколу, що був йому переданий попереднім головою і зберігається у матеріалах садівничого товариства (а.с.125 т.1).

Зі змісту цього протоколу вбачається, що він відрізняється від того, який наданий позивачем до позовної заяви, зокрема, у п.5 порядку денного протоколу №2 викладено в такому вигляді: "Надати дозвіл на прийняття в члени товариства "Озерце" згідно поданих заяв". Крім того, вказано: "По четвертому питанню голова правління доповів, що надійшли заяви з проханням про прийняття в члени с/т "Озерце" та виділити земельні ділянки. Рішенням правління було заслухано кожного із новачків, ознайомили зі статутом та задовільнили заявників. 1. ОСОБА_2 - 0,06 га ...".

Отже, надані суду учасниками справи протокольні рішення суттєво різняться і, як стверджує діючий голова правління товариства ОСОБА_5 , який приймав участь у справі як представник відповідача Садівничого товариства "Озерце", наданий ним протокол є справжнім. Однак, з його змісту не вбачається, що відповідачці ОСОБА_2 виділено в користування і вона оформила право власності саме тієї ділянки, яка була в користуванні позивача ОСОБА_1 ..

Також з оскаржуваного рішення сільської ради жодним чином не слідує, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку саме за № 486, яка попередньо виділялась ОСОБА_1 , оскільки жодних документів, які би ідентифікували земельну ділянку № НОМЕР_1 , а також технічних документів, схем із визначенням нумерації ділянок в садівничому товаристві суду не було надано.

Таким чином, прийняті рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №6/10 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2 від 14.07.2017 та №10/27 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 від 29.09.2016 є правозастосовчими ненормативними актами індивідуальної дії, які за юридичними наслідками констатують факт надання згоди та вичерпали свою дію внаслідок їх виконання (є виконаними в силу самого факту їх прийняття).

Отже, слід дійти висновку, що позивачем не доведено факту порушення його законних прав власника чи землекористувача, а тому позов не підлягає до задоволення.

З врахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстави для скасування рішення правління Садівничого товариства "Озерце" від 31 березня 2016 року та рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №10/13 від 29.09.2016 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_2 в частині затвердження відповідачу технічної документації із землеустрою земельної ділянки та надання у приватну власність земельної ділянки в межах населеного пункту с. Кульчин на території Садівничого товариства Озерце , площею 0,06 га з кадастровим номером 0721882700:03:001:1747 для ведення індивідуального садівництва, відсутні.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 поновлено в членах Садівничого товариства Озерце на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2018 року, оскільки, як ствердив представник відповідача в судовому засіданні, позивач не звертався ні до садівничого товариства, ні до виконавчої служби з метою фактичного виконання рішення суду, не надав відповідачу копію рішення для добровільного його виконання в суді також не встановлено, чи були на момент вступу в законну силу вказаного рішення вільні земельні ділянки.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень правління та сільської ради слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті та справедливе судове рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді