Постанова

від 25.02.2020 по справі 592/10279/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м.Суми

Справа №592/10279/19

Номер провадження 22-ц/816/199/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Орлова І. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гідромашбуд ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника за довіреністю - ОСОБА_2 ,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Фоменко І.М., у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 28 листопада 2019 року -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідромашбуд (далі - ТОВ Гідромашбуд , товариство) про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що він з 13 листопада 2015 року працював у ТОВ Гідромашбуд на посаді електромонтера. 20 травня 2019 року у виробничому цеху на загал було розміщено наказ про застосування до нього догани та зняття премії у зв`язку з систематичним розкраданням майна товариства. Однак, з цим наказом він не був попередньо ознайомлений, поліцію з приводу розкрадання майна не викликали та відомості до ЄРДР не вносилися. Такі дії товариства псують його репутацію як сумлінного працівника та принижують його честь та гідність як особистості. Через моральний тиск з боку керівництва підприємства, він змушений був звільнитися 29 травня 2019 року за власним бажанням. Просить стягнути з товариства на свою користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 18 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неповне дослідження доказів, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в тому, що за відсутності доказів та належного підтвердження фактів крадіжок, його звинуватили у здійсненні систематичного розкрадання майна товариства, оприлюднивши цю інформацію на загал. Вказаним принижено честь та гідність позивача, а факт звільнення за власним бажанням підтверджує моральні страждання позивача від безпідставного звинувачення та тиску з боку керівника. В свою чергу, звільнення призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ Гідромашбуд Суббота В.А. просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає його позов необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника ОСОБА_2 ., які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача Субботу В.А. , який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом №11-К від 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий до ТОВ Гідромашбуд електромонтером з ремонту та обслуговування обладнання п`ятого розряду з 16 листопада 2015 року, а наказом №4-К від 14 червня 2019 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а. с. 8).

З фотокопій наказу №3 від 20 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 позбавлено премії за другий квартал 2019 року за систематичне розкрадання майна підприємства (а. с. 10-16).

У повідомленні ТОВ Гідромашбуд №30/06/19 від 14 червня 2019 року вказано, що наказ №3 від 20 травня 2019 року відсутній, відеозйомка на підприємстві не ведеться (а. с. 9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і беззаперечних доказів та аргументів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю керівництва ТОВ Гідромашбуд , як того вимагають статті 81 ЦПК України, 237-1 КЗпП України, а також не навів обґрунтування оцінки заподіяння шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 270 ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи належить право на повагу до гідності та честі.

Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Частиною 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до абз. 2 ст. 277 ЦК України, поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно на дошці оголошень, що є очевидним, яка зазвичай розміщується у публічному місці на підприємстві та служить засобом комунікації керівництва з працівниками, був розміщений наказ №3 від 20 травня 2019 року про те, що ОСОБА_1 позбавлено премії за другий квартал 2019 року за систематичне розкрадання майна підприємства, що позивачем було зафіксовано на технічний носій та додано до матеріалів справи роздруківки фотознімків.

Вказаний наказ виготовлений на офіційному бланку ТОВ Гідромашбуд містить підпис директора та вивішений на дошці оголошень, що не дає підстав вважати цей наказ проектом.

З листування між ОСОБА_1 та керівництвом товариства вбачається, що останнє заперечує існування спірного наказу, що суперечить наявним в матеріалах справи доказам. Тобто, вбачається недобросовісність дій з боку ТОВ Гідромашбуд та безпідставне звинувачення позивача у систематичному розкраданні майна підприємства без належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини.

Вчинення працівником розкрадання на підприємстві (в тому числі дрібного) майна власника повинно бути встановлено вироком суду чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Додані відповідачем до відзиву фотографії не можна вважати належним та допустимим доказом на підтвердження вчинення позивачем систематичного розкрадання майна підприємства.

Крім того, колегія суддів вбачає суперечливу позицію відповідача у справі, оскільки останній зазначає різну інформацію про здійснення відеозйомки на підприємстві, спочатку спростовував наявність наказу №3 від 20 травня 2019 року, а в подальшому зазначив, що був підготовлений проект цього наказу.

Колегія суддів вважає, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема право на честь, гідність та ділову репутацію. Подібна непідтверджена інформація, яка стала доступною для необмеженого кола осіб, фактично висвітлює позивача як нечесного та недобросовісного працівника та формує відповідну негативну думку у інших осіб, зокрема колег позивача, що є неприпустимим.

Крім того, позиціонування ОСОБА_1 як нечесного та такого, що схильний до вчинення неправомірних дій вкрай негативно впливає на ділову репутацію позивача, оскільки в разі поширення такої інформації колегами ОСОБА_1 поза межами виробничого цеху, це може стати причиною для відмови іншими роботодавцями з ним співпрацювати.

В той же час, позивач не просить спростувати поширену недостовірну інформацію.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства України, підтвердження матеріалами справи поширення відповідачем недостовірної інформації щодо особи позивача, яка стосується вчинення останнім незаконних дій, тобто наявності факту порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, наслідком чого є відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності, а також ділової репутації позивача, а також виходячи з вимог розумності та справедливості колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000 грн, який є обґрунтованим, розумним та справедливим.

В той же час недоведеними є твердження позивача про здійснення на нього морального тиску, через що він змушений був звільнитися з роботи за власним бажанням.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві лише навів загальні положення щодо моральної шкоди та її відшкодування, при цьому не надавши доказів здійснення такого тиску на нього та не обґрунтувавши свої моральні переживання, завдані такими діями відповідача.

З огляду на викладене підстави для відшкодування моральної шкоди на користь позивача відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відсутні.

Отже, на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 96,05 грн.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, п. 4; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника за довіреністю - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гідромашбуд (м. Суми, вул. Воєводіна, 19, а/с 43, ЄДРПОУ 33526009) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень та судові витрати в розмірі 96 гривень 05 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : О.І. Собина

І.В. Орлов