Рішення

від 20.02.2020 по справі 183/347/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/347/20

№ 2/183/1986/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, у підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково-виробничого приватного підприємства Юникс , треті особи: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, Товарна біржа Українська , Комунальне підприємство Новомосковське районне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради, Комунальне підприємство Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради про визнання договору купівлі - продажу нерухомості дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

22 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Науково-виробничого приватного підприємства Юникс , в якому просить визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомості, що знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 04 травня 2000 року між ним та Науково-виробничим приватним підприємством Юникс , зареєстрованого на Товарній біржі Українська за реєстраційним №101032 від 04 травня 2000 року та зареєстрованого в Новомосковському районному Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 26 травня 2000 року за реєстровим №21, реєстрова книга 1, та визнати за ним право власності на 7/100 частин об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 28 квітня 2000 року Науково-виробничим приватним підприємством Юникс було передано у власність позивача нерухоме майно (приміщення бази площею 142,2 кв.м), а позивачем прийнято зазначене нерухоме майно та сплачено за нього грошову суму у розмірі 14704,04 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, накладною №223 та податковою накладною №223 від 28.04.2000 року.

04 травня 2000 року між Науково-виробничим приватним підприємством Юникс та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу нерухомості, а саме: частини приміщення промскладу З кімн. (5) площею 107,1 кв.м; прибудова з площею 29,7 кв.м.; прибудова з' площею 5,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був зареєстрований Товарною біржею Українська за реєстраційним номером 101032 від 04.05.2000 року відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 10.12.1991 року Про товарну біржу (у редакції від 16.02.1993, що діяла на час укладення договору).

26 травня 2000 року зазначена нерухомість у розмірі 7/100 часток приміщення промскладу була зареєстрована в Новомосковському бюро технічної інвентаризації на праві сумісної власності за ОСОБА_1 та записана в реєстрову книгу 1 за реєстровим №21.

Таким чином, позивач має всі необхідні правовстановлюючі документи, які підтверджують його право власності на вищезазначену нерухомість.

Однак, 25.06.2019 року, за зверненням позивача, КП Новомосковське МБТІ надало відповідь, згідно якої станом на 29.12.2012 року право власності на 7/100 частин об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Науково-виробничим приватним підприємством Юникс на підстав договору купівлі - продажу від 20.04.1999 року, укладеного на Товарній біржі Новомосковська за р.№000141, зареєстрованого в БТІ 29.11.1999 року за р.№96-1.

Між тим, позивач зазначає, що повністю виконав істотні умови договору купівлі - продажу нерухомості, сплатив за придбаний об`єкт нерухомості грошові кошти та фактично є власником об`єкту нерухомості.

Ухвалою суду від 22 січня 2020 відкрито провадження у справі.

Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, кожен окремо, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивач позов підтримав (а.с.18), представник відповідач позов визнав (а.с.17).

Представники третіх осіб в судове засідання також не з`явилися, про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, приходить до наступного висновку.

Судом по справі встановлено, що 04 травня 2000 року позивач придбав у Науково-виробничому приватному підприємстві Юникс за ціною балансової вартості об`єкт нерухомості: частину приміщення промскладу З кімн. (5) площею - 107,1 кв.м., прибудова з площею 29,7 кв.м.; прибудова з' площею 5,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був зареєстрований за позивачем на праві сумісної власності в Новомосковському районному БТІ 26.05.2000 року за реєстровим №21, реєстрова книга І, що стверджується поданою до суду копією договору купівлі - продажу нерухомості від 04.05.2000 року, зареєстрованого відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 10.12.1991 року Про товарну біржу на Товарній біржі Українська за реєстраційним номером 101032 від 04.05.2000 року (а.с.9).

На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 сплатив на користь відповідача - Науково-виробничого приватного підприємства Юникс за придбане нерухоме майно грошові кошти у розмірі 14704,04 грн., що стверджується поданими до суду копією квитанції до прибуткового касового ордеру, накладної №223 (а.с.7) та податкової накладної №223 від 28.04.2000 року (а.с.8).

Поряд з цим, згідно повідомлення КП Новомосковське МБТІ ДОР (а.с.11), станом на 29.12.2012 року, право власності на 7/100 частин об`єкту нерухомого майна, до якого входять: в будівлі складу З приміщення 5 площею 107,1 кв.м; прибудова З1 площею 29,7 кв.м.; прибудова з1 площею 5,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Науково-виробничим приватним підприємством Юникс на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20.04.1999 року на Товарній біржі Новомосковська р.№000141, зареєстрованого в БТІ 29.11.1999 року за №96-1.

Так, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про власність , чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 ЗУ Про товарну біржу №1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Міністерство юстиції України за №17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз`яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року Про судову практику по справам про визнання угод недійсними , з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 227, 242 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 ЗУ Про товарну біржу , біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомості, сторони за договором, - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцю на праві власності нерухомого майна. Позивачем у справі усі умови за договором виконані.

Згідно з п. 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана позивачу за ціною балансової вартості, які отримані Продавцем від Покупця до підписання угоди, що підтверджується означеними вище квитанцією до прибуткового касового ордеру, накладною №223 та податковою накладною №223 від 28.04.2000 року. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, згідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не було надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним.

Оскільки покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, фактично володіє об`єктом нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, позивач на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ Про власність набув право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіє ним. Передбачених законом підстав для невизнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу спірного будинку в судовому порядку немає.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст.76 ЦПК України , докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України , суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Тому, зважаючи на подану відповідачем заяву про визнання позову, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин набуття права власності позивачем на спірне нерухоме майно та добровільності визнання цих обставин відповідачем.

Аналізуючи викладене, суд вважає за можливе визнати договір купівлі продажу нерухомості - дійсним та визнати за позивачем право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,76-81,89, 200, 263, 265, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомості, що знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 04 травня 2000 року між Науково-виробничим приватним підприємством Юникс (код ЄДРПОУ 23364443) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого на Товарній біржі Українська за реєстраційним №101032 від 04 травня 2000 року та зареєстрованого в Новомосковському районному Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 26 травня 2000 року за реєстровим №21, реєстрова книга 1.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 7/100 частин об`єкту нерухомого майна, до якого входять: в будівлі складу З приміщення 5 площею 107,1 кв.м; прибудова З1 площею 29,7 кв.м.; прибудова з1 площею 5,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.