Ухвала

від 26.02.2020 по справі 188/215/20

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/215/20

Провадження № 2-з/188/9/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Місюра К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на обов`язкову частку у спадщині.

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1223886000:04:001:0643, площею 9,7700 га, що знаходиться на території Української сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області.

Вимоги мотивує тим, що вона не отримує орендної плати за використання згадуваної ділянки з кадастровим номером 1223886000:04:001:0643, площею 9.7700 га, а тому вважає за необхідне накласти арешт.

У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За загальним правилом, заявник зобовязаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

У заяві про забезпечення позову заявником повинні бути зазначені причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності такого заходу, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом досліджено вказану заяву про забезпечення позову та встановлено, що заявником не наведено жодних підстав які б свідчили, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливить виконання судового рішення.

Таким чином, у звязку з тим, що позивач не навела достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, суд вважає вимогу про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою, тому приходить до висновку про необхідність відмовити у забезпеченні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду стороні по справі.

Оскарження ухвали про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К. В. Місюра