Постанова

від 04.02.2020 по справі 205/2571/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/634/20 Справа № 205/2571/19 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» , про визнання недійсним кредитного договору , -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у березні 2019 року звернулося до суду з позовом до ТОВ «Кешью» , в якому просить визнати недійсним кредитний договір № EL-58567 від 05 грудня 2018, укладений між нею та відповідачем /а.с.1-6/.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що кредитний договір № EL-58567 від 05 грудня 2018 року не був нею підписаний, сторони не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що в свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року відмовлено в задовлені заявлених позовних вимог /а.с.44-47/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які заявник посилалася у своїй позовній заяві /а.с.50-57/.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України Про електронну комерцію та Про електронний цифровий підпис .

Статтею 1 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичнини та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про електронну комерцію , електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України Про електронну комерцію , електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Судом встановлено, що 05 грудня 2018 року між ТОВ Кешью та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № EL-58567, відповідно до умов якого кредитодавець на умовах цього договору надав позивальнику кредит в сумі 5 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані проценти в розмірі 1,8% в день від суми кредиту строком користування до 08 грудня 2018 року /а.с.7-12/.

Згідно із п. 2.3-2.4 договору кредит надавався ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської карти, вказаних нею. При цьому датою укладення цього договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Пункт 9 Договору місцезнаходження, реквізити та підписи сторін містить рахунок позичальника, а також електронний підпис.

Договір укладено між сторонами відповідно до ст. 10 , 11 Закону України Про електронну комерцію , тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною.

Оферта (пропозиція) укласти договір розміщена на сторінці відповідача в мережі Інтернет на сайті https:www.cashyou.ua.

На вказаній сторінці розміщена інформація про товариство, зокрема скановані копії правовстановлюючих документів, пропозиції щодо видачі кредитів, тощо. Прийняття пропозиції відбувається, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, з зазначенням в ній бажаної суми кредиту, та її підписання в порядку визначеному ст. 12 Закону України Про електронну комерцію , тобто за допомогою аналога власноручного підпису.

Оскільки позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, прийняв пропозицію оферти та приєднався до умов публічного договору щодо правил та оформлення і видачі кредитів, які підписав електронним підписом аналогом власноручного підпису, фактично вільно прийнявши умови договору.

У статті 3 ЗУ Про електронну комерцію (зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ Про електронну комерцію ).

Частина 5 статті 11 ЗУ Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 ЗУ Про електронну комерцію визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Виходячи з наведених норм закону, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_1 до ТОВ «Кешью» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився. Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження позивача про недійсність договору з підстав його не підписання позичальником, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, що є одним із належних способів підписання електронного договору в розумінні ст.12 ЗУ Про електронну комерцію .

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 5 000 грн. за договором кредиту № EL-58567 від 05 грудня 2018 року шляхом банківського переводу на платіжну картку зазначену у договорі.

Разом з цим, дослідивши з умови спірного кредитного договору колегія суддів приходить до висновку, що вони суперечать нормам Закону України «Про захист прав споживачів» , виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, позичальник отримав кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 3 дня, тобто до 08 грудня 2018 року (п.1.1, 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено обов`язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1,8% в день від суми виданого кредиту, що складає річну процентну ставку в у розмірі 657%, тобто більш ніж у шість разів більше ніж сума отриманого кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів» .

Згідно з ч.5 ст.11Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч.1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, то таке положенняя може бути змінено або визнано недійсним (ч.5).

Відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Так, відповідно п. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Аналізуючи п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна зробити наступний висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: умови договору повинні призводити до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору повинні завдавати шкоди споживачеві.

В даному випадку, кредитний договір за своїм змістом порушує принцип добросовісності, оскільки платіжні зобов`язання позичальника за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом є непомірно високими та річна відсоткова ставка складає 657%, що більш ніж у шість разів перевищує суму наданого позичальнику кредиту. Таким чином, даний кредитний договір призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та підлягає визнанню недійсним з підстав порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» .

Відповідно ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Керуючись даними нормами колегія приходить до висновку про доцільність застосування наслідків недійсності договору кредиту № EL-58567 від 05 грудня 2018 року, укладено між сторонами, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кешью» суму отриманого кредиту у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог та застосування наслідків недійсності правочину - реституції.

Відповідно до вимог ст..141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума 1921 грн., в рахунок відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір кредиту № EL-58567 від 05 грудня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кешью» , код ЄДРПОУ 40885016, та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Застосувати наслідки недійсності правочину - реституцію, а саме стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» , код ЄДРПОУ 40885016, отримані за договором кредиту № EL-58567 від 05 грудня 2018 року грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» , код ЄДРПОУ 40885016, на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров