Постанова

від 05.02.2020 по справі 243/4405/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 243/4405/17

Провадження № 11-520апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - відділення Фонду) на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року (суддя Мінаєв І. М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (судді Міронова Г. М., Арабей Т. Г., Сіваченко І. В.) у справі № 243/4405/17 за позовом Підприємства Владіслава Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України (далі - Підприємство) до Слов`янської міської ради (далі - Міськрада) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2017 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Міськради, у якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Міськради Мицько Наталії Сергіївни від 22 лютого 2017 року № 33970757 (далі - рішення № 33970757, Держреєстратор відповідно) про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію за Підприємством прав на нерухоме майно (будівлі і споруди), що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29 .

2 . Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2017 року Держреєстратор неправомірно прийняв рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації за Підприємством прав на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29 , право власності на яке виникло внаслідок укладання між Підприємством і Закритим акціонерним товариством Донмашбуд (далі - ЗАТ Донмашбуд ) договору дарування від 07 травня 2002 року № 78/2002 (далі - договір № 78/2002).

3. На думку позивача, набуття права власності на нерухоме майно здійснено правомірно, а тому відмова у державній реєстрації права власності позбавляє Підприємство можливості реалізувати право на державну реєстрацію нерухомого майна, що правомірно перебуває у його власності з 2002 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області постановою від 29 серпня 2017 року позовні вимоги задовольнив.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договір № 78/2002 укладено між юридичними особами, то вимоги щодо його нотаріального посвідчення на його дію не поширюються з огляду на положення статті 227 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), чинного на момент його укладання, відповідно до яких нотаріальна форма договору дарування була обов`язковою лише для договорів дарування, стороною яких є громадянин.

6. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2018 року постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Міськради провести реєстрацію за Підприємством права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди), розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського) , 29 , скасував та прийняв у цій частині нову постанову. Суд зобов`язав відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно Міськради повторно розглянути заяву Підприємства щодо державної реєстрації права власності за Підприємством на спірне нерухоме майно, з урахуванням висновків суду першої інстанції. В іншій частині постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року суд апеляційної інстанції залишив без змін.

7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що застосування до спірних правовідносин, які виникли у 2002 році, норм чинного законодавства, а саме частини другої статті 719 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є безпідставним, оскільки ці правовідносини регулюються цивільним законодавством, що діяло на момент укладання договору дарування, а саме положеннями ЦК УРСР.

8. При цьому вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відділення Фонду в касаційній скарзі зазначило, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

10. На думку скаржника, суди не звернули уваги на те, що цей спір пов`язаний з вирішенням речового права, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

11. Скаржник також зазначив, що Держреєстратор правомірно застосував до спірних правовідносин статтю 719 ЦК України стосовно обов`язковості нотаріального посвідчення спірного договору № 78/2002, оскільки заява про реєстрацію права власності на нерухоме майно подана Підприємством 17 лютого 2017 року.

12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство посилається на встановлені судами обставини у справі № 905/2567/17 за позовом відділення Фонду до Підприємства та ЗАТ Донмашбуд про визнання недійсним договору № 78/2002, зокрема на те, що нерухоме майно, передане Підприємству за цим договором, не належить до державної власності, тому управлінські функції відділення Фонду на вказане майно не можуть поширюватись. Відтак, на думку позивача, вимоги, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - обґрунтованими.

14. На підставі викладеного Підприємство просить закрити касаційне провадження, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з поданням касаційної скарги особою, питання щодо прав, свобод та (або) обов`язків якої судом не вирішувалося.

Рух касаційної скарги

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 20 травня 2019 року справу передав до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява № 64336/01).

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17. Підприємство зареєстровано як юридичну особу 09 серпня 2000 року за № 12701200000001131, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 606276.

18. 07 травня 2002 року між ЗАТ Донмашбуд і позивачем укладено договір № 78/2002 про безповоротну передачу нерухомого майна (будівель і споруд). За умовами цього договору дарувальник безоплатно, в цілях благодійності, передав у власність Підприємства нерухоме майно (будівлі і споруди), яке знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

19. Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 07 травня 2002 року № 1 за умовами договору № 78/2002 ЗАТ Донмашбуд передало у власність позивача нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю (в аварійному стані, що вимагає капітального ремонту, не експлуатується); літню душову для робітників (цегляна окремо розташована будівля, яка потребує капітального ремонту, не експлуатується); спальний корпус для робітників (вимагає капітального ремонту, не експлуатується); вбиральню для робітників (вимагає капітального ремонту, не експлуатується); склад для притирального інвентарю (вимагає ремонту покрівлі); металеві споруди водонапірної башти (не введено в експлуатацію); будівлю для обслуговування водонапірної башти (потребує капітального ремонту, не експлуатується); електрощитову недобудовану (не введено в експлуатацію, не добудовано).

20. Листом від 16 травня 2002 року № 198 ЗАТ Донмашбуд гарантував позивачу, що нерухоме майно, передане за договором № 78/2002, на момент укладання договору не відчужене, не передане як внесок до статутного фонду, не перебуває в заставі чи під арештом, не є предметом судових спорів, а також відсутні будь-які права на це майно у третіх осіб як у межах, так і за межами України.

21. Інвентаризаційна комісія Підприємства згідно з наказом від 21 травня 2002 року № 18-ОС присвоїла об`єктам нові інвентаризаційні номери.

22. Наказом Підприємства від 05 березня 2004 року № 54-ОС створено невідокремлений структурний підрозділ Дитячий оздоровчий табір Голубок без статусу юридичної особи, що утворений у зв`язку з необхідністю використання переданого майна за договором згідно з його цільовим призначенням.

23. Невідокремленому структурному підрозділу Дитячий оздоровчий табір Голубок присвоєна поштова адреса: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29.

24. 22 лютого 2017 року Держреєстратор прийняв рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації за Підприємством права власності на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29.

25. Вказане рішення Держреєстратора обґрунтовано невідповідністю поданих позивачем документів вимогам Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV), а саме: відповідач послався на частину другу статті 719 ЦК України, згідно з якою договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

26. Довідкою від 12 травня 2017 року № 19/025 позивач підтвердив, що нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського) , 29 , входить до складу єдиного майнового комплексу невідокремленого структурного підрозділу Підприємства та належать йому на праві власності відповідно до договору № 78/2002 безоплатної передачі нерухомого майна (будівель і споруд) і знаходиться на балансі з 2002 року, що відображено в бухгалтерському обліку на субрахунку Будинки та споруди .

27. Згідно з інформаційною довідкою від 16 серпня 2017 року № 94652429 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна відомостей про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на спірне нерухоме майно немає.

28. Вважаючи незаконною відмову Держреєстратора у реєстрації спірного нерухомого майна, Підприємство звернулось до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

31. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

32. Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

33. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

34. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

35. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

37. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

38. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

39. Виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям Держреєстратором протиправного, на думку позивача, рішення № 33970757 про відмову в реєстрації за Підприємством права власності на нерухоме майно.

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі -у редакції, чинній на момент прийняття Держреєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

41. Згідно із приписами пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

42. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).

43. У силу приписів статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

44. Якщо суб`єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

45. Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову Підприємства щодо оскарження рішення № 33970757 про відмову позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

46. При цьому спір щодо права власності на майно, у державній реєстрації якого за Підприємством відмовлено оскаржуваним рішенням Держреєстратора, вирішено судами господарської юрисдикції в межах справи № 905/2567/17.

47. Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

48. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

50. Як зазначалося вище, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

51. На підставі пункту 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

52. Частиною першою статті 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

53. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга цієї статі).

54. На момент виникнення спірних правовідносин умови, підстави та процедура проведення державної реєстрації прав визначалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

55. Відповідно до пункту 18 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

56. Згідно з пунктом 19 Порядку державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

57. Пунктом 23 Порядку визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952-IV, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

58. На підставі пункту 3 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщоподані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

59. Суди попередніх інстанцій установили, що 22 лютого 2017 року Держреєстратор прийняв рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації за Підприємством права власності на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи (Островського), 29.

60. Рішення № 33970757 обґрунтоване невідповідністю поданих позивачем документів вимогам Закону № 1952-IV, а саме відповідач послався на частину другу статті 719 ЦК України, згідно з якою договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

61. Отже, Держреєстратор відмовив Підприємству у державній реєстрації прав у зв`язку із тим, що договір № 78/2002 не посвідчений нотаріально.

62. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування до договору № 78/2002, який було укладено у 2002 році, норм чинного законодавства, а саме частини другої статті 719 ЦК України, є необґрунтованим, оскільки вказаний договір укладався відповідно до положень ЦК УРСР.

63. Скаржник у касаційній скарзі послався на те, що Держреєстратор правомірно застосував норми статті 719 ЦК України щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договору № 78/2002, оскільки заява про реєстрацію права власності на нерухоме майно подана Підприємством 17 лютого 2017 року, а тому й норми права мають застосовуватись на час подання і розгляду вказаної заяви. Крім того, скаржник послався й на те, що договір № 78/2002 є недійсним відповідно до статті 47 ЦК УРСР, оскільки не був посвідчений нотаріально.

64. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

65. Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

66. Як убачається з матеріалів справи, відділення Фонду звернулось до суду з позовом до Підприємства та ЗАТ Донмашбуд про визнання недійсним договору № 78/2002.

67. Донецький апеляційний господарський суд постановою від 24 квітня 2018 року у справі № 905/2567/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 липня 2018 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

68. При цьому суди керувалися тим, що відділенням Фонду не доведено наявності визначених законодавством підстав для визнання недійсним договору № 78/2002.

69. За таких обставин договір № 78/2002 у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому є чинним.

70. З огляду на викладене, приймаючи рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з посиланням на норми частини другої статті 719 ЦК України, Держреєстратор діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом № 1952-IV та Порядком , що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

71. При цьому суд апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначив, що належним способом відновлення порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Підприємства про державну реєстрацію прав на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

74. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

75. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська