Рішення

від 26.02.2020 по справі 320/6616/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року № 320/6616/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ СІМ-ФОН до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного звернулося ТОВ СІМ-ФОН з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії ГУ ДФС у Київський області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в частині внесення ТОВ СІМ-ФОН (код ЄДРПОУ 39515605) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області виключити ТОВ СІМ-ФОН з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а товариство - виключенню з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2019 року позивачем було подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН) податкову накладну від 02.10.2019 № 1, проте, вказану накладну було заблоковано відповідачем.

При цьому, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - Квитанція) документ прийнято, реєстрація зупинена, оскільки: ...ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку ... .

Позивач вважає протиправним рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, викладеного у протоколі від 28.03.2018 № 7, в частині внесення його до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способами здійснення такого контролю є: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пункт 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно п. 71.1 ст 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано статтями 72, 73 ПК України.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Таким чином, контролюючий орган здійснює моніторинг податкових, накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС, виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг, дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно п. 201 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як зазначено у п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок зупинення реєстрації).

Згідно з п. 2 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

У силу п. 3 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Комісія контролюючого органу діє в межах повноважень, визначених у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі також - ПК України, Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

В силу п. 7 Порядку № 117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній ' розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту Квитанції вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної від 02 жовтні 2019 року № 1 критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС України від 05.11.2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії № 4065).

З даного приводу суд зазначає, що відповідачем грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації вказаної вище податкової накладної.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 4065.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 4065 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО. АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків відповідним наказом ДФС України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117, ДФС України, названим листом без дотримання регуляторних процедур затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19 квітня 2018 року № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Разом з тим, контролюючим органом також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків щодо яких виявлено ознаки ризиковості.

При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до протоколу від 28 березня 2018 № 7 комісією ГУ ДФС у Київської області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення, яким ТОВ СІМ-ФОН внесено до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Своїм листом на запит позивача відповідач також повідомляв, що відповідно до протоколу обшуку від 23 вересня 2019 року Генеральною прокуратурою України вилучено протоколи засідань Комісії від 28 березня 2018 року № 7, що унеможливлює надання копії рішення комісії.

Відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК України другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу вручається керівнику або представникові підприємства, установи або організації.

Згідно ч. 3 ст. 100 КПК України документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

При цьому, до зазначеного листа та відзиву на позовну заяву не було додано ані копії ухвали суду щодо проведення обшуку, ані копії протоколу обшуку від 23 вересня 2019 року з описом вилучених документів, ані доказів звернення до Генеральної прокуратури України із заявою про надання копії проколу комісії ГУ ДФС у Київської області, правомірність прийняття якого є предметом розгляду даної справи.

Також, суд зазначає, що розпорядник (володілець) документу не звернувся до суду із відповідною заявою про витребування протоколу від 28 березня 2018 року № 7 відповідно до статті 80 КАС України.

У ході розгляду справи ГУ ДПС у Київській області, на обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог не було надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував правомірність оскаржуваного рішення.

Не зважаючи на вилучення протоколу від 28 березня 2018 року № 7, суду не надано доказів, які були враховані під час його прийняття, зокрема, інформацію щодо здійсненого аналізу податкових накладних ТОВ СІМ-ФОН , які були надіслані на реєстрацію до ЄРПН та підстави віднесення такого платника до переліку ризикових.

З огляду на викладене суд позбавлений можливості надати правову оцінку інформації, що стала підставою для внесення товариства до переліку ризикових платників.

Разом з цим, внесення товариства до переліку ризикових платників перешкоджають провадженню господарської діяльності останнього з огляду на те, що всі податкові накладні, які реєструє позивач в ЄРПН, автоматично зупиняються і це створює додаткові перешкоди в здійсненні господарських операцій (а саме необхідність постійно витрачати додатковий час, трудові та матеріальні ресурси на підготовку пояснень та копій документів з метою розблокування податкових накладних), а також руйнує ділову репутацію позивача перед контрагентами.

При цьому суд зазначає, що платник податків може бути визнаний таким, що відповідає критеріям ризиковості та внесений до переліку ризикових платників податків лише у разі наявності обґрунтованої інформації, яка свідчить про здійснення ризикових операцій, тобто про наявність ризиків порушення податкового законодавства.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Таким чином, відповідачем під час розгляду справи у суді не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення Комісії базується лише на суб`єктивних припущеннях її членів.

Суд зауважує, що віднесення платника податків до переліку ризикових платників податків на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 є безпідставним, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а тому не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Суд звертає увагу, що саме відсутністю відповідного наказу ДФС про затвердження критеріїв ризиковості платника податків були умотивовані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №340/258/19, якими визнано протиправним та скасовано рішення відповідної Комісії ДФС в області про включення платника до переліку ризикових платників податку та зобов`язано відповідну комісію виключити товариство з переліку ризикових платників податків, і з такими доводами погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відповідно до ухвали від 19.08.2019 року в справі №340/258/19.

Суд також зауважує, що надання податковому органу відповідних повноважень це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого у цій справі є прийняття рішення, яке як акт індивідуальної дії повинно відповідати критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

Відповідачем не надано доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, як не надано і доказів того, що таке рішення прийнято на підставі нормативно-правових актів, що є обов`язковими як для платника податку, так і для контролюючого органу, тоді як невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, що є предметом оскарження в даній справі, призводить до протиправності такого.

Аргументи відповідача щодо правомірності такого рішення в силу постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 у №117 та листа ДФС від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 є безпідставними та спростовуються наведеними вище висновками суду щодо обов`язкової обґрунтованості та вмотивованості будь-якого індивідуального акту як рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо аргументів відповідача про те, що спірне рішення щодо визначення товариства таким, що відповідає пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, не тягне за собою виникнення негативних наслідків для позивача, то суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивач надав копію квитанції про зупинення реєстрації даної податкової накладної від 02.10.2019 № 1, з якої вбачається, що віднесення товариства, на підставі оскаржуваного акта індивідуальної дії, до переліку ризикових платників податків, стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Крім того, в силу вимог пункту 6 Порядку №117 відповідність платника податків критеріям ризиковості тягне за собою безумовне зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки є неминучі та носять для платника негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на платника покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів і за результатами їх розгляду комісією центрального рівня.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ГУ ДФС у Київській області рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в частині віднесення товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виключити поззивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (caseofChuykinav. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golderv. theUnitedKingdom), пп. 2836Series А№ 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplexv. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kuticv. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСНR 2002-II).

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області виключити ТОВ СІМ-ФОН з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своїх рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1921, 00 грн (квитанція від 28.11.2019 № 34513)

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають судові витрати у сумі 1921, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, викладеного у протоколі від 28.03.2018 № 7, в частині внесення ТОВ СІМ-ФОН до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити ТОВ СІМ-ФОН з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ТОВ СІМ-ФОН судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.