Рішення

від 26.02.2020 по справі 420/7759/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7759/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я , в якій позивач просить суд:

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів загальну суму заборгованості 31210,85 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік в сумі 28425,20 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 2785,65 грн.;

2. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою №10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

Ухвалою суду від 21 грудня 2019 року адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я в частині позовних вимог щодо зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою №10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки повернуто позивачу. Прийнято до розгляду позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів загальної суми заборгованості 31210,85 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік в сумі 28425,20 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 2785,65 грн. Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач в адміністративному позові зазначає, що ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я не тільки не подавало звіт форми № 10 ПІ за 2018 рік до 1 березня 2019 року, а і взагалі не звітувало у 2019 році про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за звітній 2018 рік Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, що було встановлено в акті управління Держпраці у Одеській області від 08.10.2019 рік № 15-01-014/0292, складеного за результатами проведеної документальної перевірки ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я з питань додержання останнім законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В ході документальної перевірки Управлінням Держпраці у Одеській області встановлено, що за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 рік на підприємстві не працевлаштовано жодного працівника, якому встановлена група інвалідності, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Таким чином, за результатами проведеної документальної перевірки ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я встановлено, що підприємство не виконало норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю. Згідно з інформацією отриманою від Пенсійного фонду середньомісячний фонд заробітної плати за 2018 рік на ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я складає 28425,20 грн. Таким чином, за 2018 рік розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на ТОВ ЛДЦ Здоров`я складає: 710,63 х 1000:25 = 28425,20 грн. Станом на 16.12.2019 року відповідач повинен сплатити й пеню у розмірі 2785,65 грн.

Ухвала суду від 21 грудня 2019 року направлена судом за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулась до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку від 01.01.2020 року адресат відсутній .

Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з п.4, п.5 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що ухвала суду від 21.12.2019 року була вручена відповідачу 01.01.2020 року.

Станом на момент винесення даного рішення відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є територіальним органом бюджетної установи - Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до пп. п.6 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129, Фонд відповідно до покладених на нього завдань: спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо: збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із ч.9 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я (ідентифікаційний код юридичної особи 37223446), зареєстроване 02.08.2010 року за адресою: 65045, Одеська обл., м.Одеса, вул.Базарна, буд. 92. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.21 Загальна медична практика (основний); 86.23 Стоматологічна практика; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Як вбачається з акту за результатами перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №15-01-014/0292 від 08.10.2019 року (а.с.12-13) встановлено, що під час перевірки факт дотримання норм чинного законодавства щодо реєстрації товариства в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів документально не підтвердився. В ході здійснення перевірки Звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. № 42) за 2017 та 2018 роки представлено не було (за їх відсутністю). Виявлено, що у 2017 році кількість працюючих у товаристві склала 24 особи, у т.ч. зовнішніх сумісників - 12 осіб, середньооблікова чисельність - 8 осіб, у 2018 році кількість працюючих склала 26 осіб, у т.ч. зовнішніх сумісників - 13 осіб, середньооблікова чисельність - 13 осіб, при цьому протягом 2017 та 2018 років штатних працівників (за основним місцем роботи), яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не рахувалось, що вказує на факт не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 (далі - Порядок №70) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як стверджується позивачем у акті та у позовній заяві та не заперечується відповідачем, ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не подавало та в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів не реєструвалось.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2,3 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №32766/05-5 від 10.12.2019 року (а.с.10) та додатку до нього (а.с.11), середньооблікова кількість штатних працівників у ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я у 2018 році становила 25 осіб.

Отже, у відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я повинно було створити 1 робоче місце, однак, доказів створення такого робочого місця, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що у ТОВ ЛДЦ ЗДОРОВ`Я у 2018 році не була працевлаштована жодна особа з інвалідністю та норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2018 року відповідачем не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення (далі - Закон № 5067) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316).

Відповідно до приписів пункту 5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово (або декілька разів на рік) подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , він виконав свій обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі.

Таким чином, до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

В свою чергу, суд зазначає, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Суд зазначає, що відповідачем не надано ні наказу про створення відповідного робочого місця, ні доказів інформування центру зайнятості у 2018 році про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Натомість, як вбачається з листа Одеського міського центру зайнятості від 16.12.2019 року №2330/19/10 (а.с.30) та листа Одеського обласного центру зайнятості від 10.01.2020 року №121/10/42-20 (а.с.32), відповідачем звіти за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) протягом 2018 року не подавались.

Суд зазначає, що зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць здійснюється відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , затвердженої наказом Мінпраці від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384.

Згідно п.3.1 Інструкції щодо заповнення форми №0-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 року №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384, у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за 1442/11722.

Відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Таким чином, з огляду на викладене, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, норматив робочих місць протягом 2018 року на підприємстві відповідача не виконано, оскільки кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю становить 1 особу

З огляду на вищевказане у своїй сукупності, в такому випадку відповідач як учасник господарських відносин не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, не здійснив заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, передбачена частиною першою статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплати адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

11 грудня 2019 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2018 звітний рік №03-1/1513 (а.с.14), середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність = 0, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1; середньорічна заробітна плата = 28425,20 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій = 28425,20 грн.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з позовної заяви, у зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій, станом на 16 грудня 2019 року останньому була нарахована пеня у розмірі 2785,65 грн.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом майнового характеру, спрямованого на припинення правопорушення суб`єктом господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з цим, аналіз вищевказаних положень статей 18,19,20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов`язок по-перше: виділити та створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, по-друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Судом встановлено, що на підприємстві відповідача протягом 2018 року фактично не було створено жодне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже відповідач у 2018 році належним чином не виконав свій обов`язок по інформуванню центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, шляхом надання звітів форми 3-ПН.

Викладене свідчить про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач протягом 2018 року не вжив залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до законодавства, а отже відповідачем не було вчинено необхідні дії для недопущення правопорушення, за яке передбачається адміністративного-господарська санкція.

Оскільки судом встановлено та в матеріалах справи відсутні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто відповідачем у 2018 році не було вжито заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю та не повідомлено відповідно до законодавства органи працевлаштування про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування, суд приходить до висновку, що у 2018 році відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, передбаченій ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та у зв`язку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 820/2124/16, від 10 липня 2018 року у справі № 818/565/17, від 21 серпня 2018 року у справі №817/650/17.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позивач довів суду з посиланням на відповідні докази та положення діючого законодавства правомірність застосування до товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, з огляду на викладене позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

В силу приписів ч.2 ст.139 КАС України, за відсутності залучення по вказаній справі свідків та проведення експертиз, судові витрати з відповідача, не стягуються.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи те, що провадження у справі відкрито 21.12.2019 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Вовченко О.А. у період з 12.02.2020 року по 25.02.2020 року включно у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено суддею 26.02.2020 року (перший робочий день).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 72-77, 139, 241 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 28425,20 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2785,65 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 37894104);

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ЛДЦ ЗДОРОВ`Я (вул.Базарна, буд.92, м.Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37223446).

Суддя О.А. Вовченко

.