Постанова

від 24.02.2020 по справі 520/10376/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 р.Справа № 520/10376/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 23.12.19 року по справі № 520/10376/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНЕШЕНЕРГОКОМПЛЕКТ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВНЕШЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00001391411 від 26 липня 2019р. (форма В4 ), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНЕШЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 р. було замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВНЕШЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (далі - ТОВ "ВЕНКОМ") зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами господарської діяльності ТОВ "ВЕНКОМ" є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування; виробництво інших помп і компресорів; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНЕШЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ПП "Фостерс" за період вересень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2018 р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента - постачальника.

За результатами позапланової документальної виїзної перевірки складений акт від 08.07.2019 р. № 2329/20-40-14-11-11/39776331 (а.с.14-31), у висновках вказаного акту визначено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у сумі 324 000 грн. за грудень 2018 р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 00001391411 від 26.07.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324000 грн (а. с.11-13).

Непогодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Фостерс", а подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положенням п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Виходячи з вимог п.п. "а" п.198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом з урахуванням наявної в органі ДФС інформації складеної ГУ ДФС у Харківській області по ПП "Фостерс" за звітні періоди декларування ПДВ вересень - жовтень 2018 р. від 22.02.2019 № 159/20-40-14-21-07/40485595, встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг підприємством, в результаті чого ТОВ "ВЕНКОМ" було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ПП "Фостерс" по податковим накладним виписаним у вересні 2018 року.

Судом встановлено, що між ТОВ "ВЕНКОМ" (покупець) та ПП "Фостерс" (постачальник), укладено договір поставки від 06.09.2018 №0609/18 (а.с.32-33). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари у кількості, якості, асортименті, і за ціною, зазначеними у видаткових накладних, а також інших товарносупровідних документах, які є невід`ємною частиною цього договору з моменту їх підписання повноважним представниками сторін. Також п.п. 2.1 вказаного договору визначено, що поставка товару за даним договором здійснюється на умовах міжнародних правил "Інкотермс", умови поставки можуть бути змінені за домовленістю сторін. Місце поставки "склад Постачальника". Водночас, п.п.2.2 вказаного договору поставки передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцеві і підписання видаткових накладних на товар.

На підтвердження придбання ТМЦ, а саме: робочі колеса ПП1-01.11.00А ротора насоса D.Y.M.X 10x12x14 у кількості 4 шт., а також робочі колеса ПП1-01.11.00-01А ротора насоса D.Y.M.X 10x12x14 у кількості 4 шт., позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні: №84 від 06 вересня 2018 р. на суму 243000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40500,00 грн.); №85 від 13 вересня 2018 р. на суму 243000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40500,00 грн.); №218 від 17 вересня 2018 р. на суму 1458000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 243000,00 грн.) (а.с.106,108).

Факт транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними №Р84 від 06.09.2018 р., Р218 від 17 вересня 2018 р., №Р85 від 13 вересня 2018 р., (а.с.35-36), договором про надання транспортних послуг № 2408-ВЕ (а.с.48- 50,107,109)

Як вбачається з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, товар було доставлено на склад покупця за адресою м. Харків, вул. Селянська, 124, орендований покупцем за Договором №26 від 1 липня 2018 р. Розвантажувальні роботи проводилися власними силами позивача, оскільки вага одного робочого колеса дорівнює 18,3 кг.

Також на підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано акт вхідного контролю №3 від 17.09.2018 р. (а.а.51-53).

Судом встановлено, що вказаний договір поставки з ПП "Фостерс" був укладений для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації придбаного товару після їх зборки в певне устаткування контрагентам - покупцям.

Так, на підтвердження зборки (виготовлення) продукції позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, а саме: договір підряду № 08-18 від 22.08.2018 р., специфікацію № 1, перелік давальницької сировини, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, довіреність, рахунки на оплату, акт передачі готової продукції, звіт про перероблену сировину, тощо (а.с.54-73).

Також на підтвердження подальшої реалізації виробленої продукції з придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, а саме: контракт купівлі - продажу № 02/04-18 від 20.04.2018 р., специфікації, декларацію ЗЕД, МТТН (а.с.74-83).

Судом встановлено, що оплата за ТМЦ по контрагенту ПП "Фостерс" не здійснена в повному обсязі, обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 1944000 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 06.12.2019 №06/12 (а.с.127). При цьому позивачем сплачено на користь контрагента в розмірі 698800 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку (а.с.37, 38, 126).

Податковим органом в акті перевірки визнано, що суми ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту за вересень 2018 року Єдиного реєстру податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за грудень 2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з ПП "Фостерс", оформлені у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Фостерс" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Суд зазначає, що, виходячи з положень податкового законодавства, несплата позивачем коштів за придбаний товар не є доказом безтоварності вказаної господарської операції.

Таким чином, судова колегія вважає, що ПП "Фостерс" - виконало свої зобов`язання за вказаним договором, а позивач прийняв ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Крім того, факт наявності у позивача матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується відповідними договором здачі в оперативну оренду основних засобів, актом надання послуг, актом приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду, персоналу, тощо (а.с. 39-47), свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основного виду діяльності - оптової торгівлі устаткуванням та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ПП "Фостерс" є нечинною або визнана в установленому порядку недійсною.

Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ТМЦ у контрагента ПП "Фостерс" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: оптової торгівлі машинами та устаткуванням, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними контрактом купівлі - продажу, видатковими накладними тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ у контрагента безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані ТМЦ забезпечують умови для оптової торгівлі контрагенту - покупцю, що, в свою чергу, направлена на отримання доходу.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ПП "Фостерс". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Фостерс", а подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

При цьому, колегія суддів вважає хибними посилання скаржника на недоліки в оформленні товарно - транспортних накладних, оскільки товарно - транспортні накладні є лише товаросупроводжувальною документацією, тому недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку щодо нереальності укладеної угоди позивача з контрагентом, так як такі документи не можуть однозначно стверджувати про наявність таких фактів, у зв`язку з тим, що основною метою взаємовідносин позивача та ПП "Фостерс" є купівля - продаж вказаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №806/8289/13-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області від 22.02.2019 №159/20-40-14-21-07/40485595 щодо ПП "Фостерс" за звітні періоди декларування ПДВ вересень - жовтень 2018 року, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № К/9901/2558718.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган не надав суду доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків. Відповідачем також не надано суду доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00001391411 від 26 липня 2019 не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі 520/10376/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі № 520/10376/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 27.02.2020 року