Постанова

від 26.02.2020 по справі 640/10946/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10946/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Горяйнова А.М.,

Губської Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальніситю "Елавто" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальніситю "Елавто" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Елавто" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 28 лютого 2019 року № 0176501206.

Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення є про безпідставними та необґрунтованими, зокрема, щодо порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за травень - грудень 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), оскільки такі податкові накладні були складені та зареєстровані відповідно до підпункту "б" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України з типом причини 09, кодом ознаки 1 та не надаються отримувачу (платнику).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема тим, що висновку суду першої інстанції про невідповідність заповнення податкових накладних Поряду їх заповнення не відповідають обставинам справи та не були предметом розгляду. Акцентує увагу суду, що відповідні податкові накладні були прийняті відповідачем, що підтверджує правильність їх заповнення. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин п. 17 Порядку № 1307, оскільки даний пункт не поширює свою дію на складання зведених податкових накладних (які заповнюються згідно з п. 11 Порядку № 1307).

За наведених обставин, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що податкові накладні виписані ТОВ Елавто за 2018 рік не відповідають всім критеріям (ознакам), які дають підстави для звільнення від відповідальності за вказане порушення.

Отже, оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи апелянт стверджує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову є безпідставним та необґрунтованим у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальніситю "Елавто" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 ПК України, проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Елавто" (код 41774726) за 2018 рік (а.с. 11).

За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом складено акт № 907/26-15-12-06-16/41774726 від 06 лютого 2019 року (далі - Акт перевірки), за висновками якого відповідачем встановлено порушення ТОВ "Елавто" граничних строків реєстрації податкових накладних (далі - ПН) та розрахунків коригування до податкових накладних за 2018 рік в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- ПН №47 від 31 жовтня 2018 року, зареєстрована 16 листопада 2018 року на суму ПДВ 91361, 44 грн.;

- ПН №1 від 30 листопада 2018 року, зареєстрована 19 грудня 2018 року на суму ПДВ 705, 15 грн.;

- ПН №7 від 31 травня 2018 року, зареєстрована 15 листопада 2018 року на суму ПДВ 101719, 27 грн.;

- ПН №23 від 30 червня 2018 року, зареєстрована 27 листопада 2018 року на суму ПДВ 57 529, 44 грн.;

- ПН №20 від 31 липня 2018 року, зареєстрована 27 листопада 2018 року на суму ПДВ 60 841, 74 грн.;

- ПН №18 від 31 серпня 2018 року, зареєстрована 27 листопада 2018 року на суму ПДВ 72 785, 30 грн.;

- ПН № 29 від 30 вересня 2018 року, зареєстрована 15 листопада 2018 року на суму ПДВ 88415, 86 грн.;

- ПН №13 від 31 грудня 2018 року, зареєстрована 17 січня 2019 року на суму ПДВ 4 041, 67 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 лютого 2019 року № 0176501206, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у ЄРПН на загальну суму 153 285, 90 грн. (а.с. 18).

Не погодившись з вказаним рішенням контролюючого органу та вважаючи, що відповідач не мав жодних правових підстав для його винесення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні виписані ТОВ "Елавто" за 2018 рік не відповідають всім критеріям (ознакам), які дають підстави для звільнення від відповідальності за вказане порушення, а саме, будучи такими, що "не надаються отримувачу (покупцю)", вони не складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, судом першої інстанції вказано про те, що за відсутності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження цього, суд позбавлений можливості встановити дійсність віднесення таких операцій до тих, що звільнені від оподаткування.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке.

Колегією суддів встановлено, що згідно з даними відомостей про юридичну особу (ідентифікаційний номер 43382113), що містяться в ЄДР основним видом діяльності ТОВ Елавто є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Як стверджує позивач, та не було спростовано відповідачем по операціям із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома) ТОВ Елавто було складено та зареєстровано наступні зведені податкові накладні, а також розрахунки коригування за податковими накладними між ТОВ "Елавто" та ТОВ "Елавто" за 2018 рік:

- № 7 від 31 травня 2018 року на суму 610315, 61 грн., у тому числі ПДВ 101719, 27 грн., яка зареєстрована у ЄРПН 15 листопада 2018 року

- розрахунок коригування №1 від 30 листопада 2018 року до податкової накладної № 30 від 30 листопада 2018 року, на суму 705, 15 грн., у тому числі ПДВ 705, 15 грн., що був зареєстрований у ЄРПН 19 грудня 2018 року.

- № 47 від 31 жовтня 2018 року на суму 548168, 64 грн., у тому числі ПДВ 91361, 44 грн., яка зареєстрована у ЄРПН 16 листопада 2018 року.

- розрахунок коригування № 13 від 31 грудня 2018 року до зведеної податкової накладної № 10 від 31 грудня 2018 року на суму 4041, 67 грн., у тому числі ПДВ 4041, 67 грн., що був зареєстрований у ЄРПН 17 січня 2019 року.

- № 29 від 30 вересня 2018 року на суму 530495, 15 грн., у тому числі ПДВ 88415, 86 грн., яка зареєстрована у ЄРПН 15 листопада 2018 року.

- № 18 від 31 серпня 2018 року на суму 436711, 80 грн., у тому числі ПДВ 72785,30 грн., яка зареєстрована у ЄРПН 27 листопада 2018 року.

- № 23 від 30 червня 2018 року на суму 345176, 60 грн., у тому числі ПДВ 57529, 44 грн. , яка зареєстрована у ЄРПН 27 листопада 2018 року.

- №20 від 31 липня 2018 року на суму 365050, 43 грн., у тому числі ПДВ 60841, 74 грн., яка зареєстрована у ЄРПН 27 листопада 2018 року, про що свідчить квитанція №1.

Факт одержання та реєстрації цих документів підтверджується наявним у матеріалах справи квитанціями контролюючого органу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, п.120-1.1 ст.120 1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, як правильно було зазначено судом першої інстанції для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 816/1488/17; № 807/68/18; № 808/3250/17, № 520/8489/19.

Згідно з пп. б п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Згідно з п.64 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД (в тому числі вироблених в Україні), а також операції із ввезення на митну територію України товарів, зазначених у товарних підкатегоріях 8502 31 00 00, 8541 40 90 00, 8504 40 88 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11), зокрема транспортними засобами, оснащеними електричними двигунами.

У свою чергу, судова колегія зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджений Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок).

Згідно з приписами п. 8 цього Порядку при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема, 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Положеннями пункту 11 вказаного Порядку (який визначає процедуру оформлення податкових накладних, в тому числі у випадку, передбаченому п.198.5 статті 198 ПК України) встановлено, що У разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість).

Судовою колегією встановлено, що позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних реєструвались саме зведені податкові накладні, складені за спеціальною процедурою визначеною п. 11 Порядку, в яких проставлений тип причини 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 16 Порядку, у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у графі 2 платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України.

У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:

у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;

у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;

у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

Наведені положення Порядку повністю узгоджуються з вимогами п. 198.5 ст.198 ПК України, оскільки вони встановлюють обов`язок реєстрації платником податку зведеної податкової накладної щодо товарів/послуг, необоротних активів, які в подальшому призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 ПК України, а не щодо самих операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 ПК України. Тобто, до таких товарів/послуг, необоротних активів включаються й товари/послуги, необоротні активи, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, що і було відображено у наявних в матеріалах справи зведених податкових накладних (рядки ІІ-VІ).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при реєстрації зведених податкових накладних, що були перелічені у цьому рішенні, та які були заповнені позивачем на підставі вимог п. 11 Порядку, до позивача не може бути застосована передбачена п. 120-1.1 статті 120 1 ПК України відповідальність у вигляді накладення штрафу, оскільки такі накладні не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій які звільнені від оподаткування відповідно до ст. 197 ПК України.

Аналогічна правова позиція була підтримана колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду адміністративної справи № 520/8489/19, про що вказується у постанові від 11 лютого 2020 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів встановила, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що ґрунтуються на таких висновках контролюючого органу відповідно є протиправним.

Разом з цим, колегія суддів вказує про помилковість посилання суду першої інстанції про те, що за відсутності у матеріалах справи належних доказів, суд позбавлений можливості встановити дійсність віднесення таких операцій до тих, що звільнені від оподаткування, з огляду на наступне.

Судовою колегією встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2019 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Разом з цим, положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Приписами ч. 1 ст. 263 КАС України визначено перелік справ, які суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), водночас, дана справа не належить до вказаного переліку.

Відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, в даному випадку суд першої інстанції призначаючи дану справу до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання та вказуючи про те, що за відсутності у матеріалах справи належних доказів, суд позбавлений можливості встановити дійсність віднесення таких операцій до тих, що звільнені від оподаткування допустився порушення норм процесуального права, а також принципу повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі та не виконав завдання адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 72 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, судовою колегією встановлено, що відповідачем не було надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача та підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Водночас, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Конец формы

Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи відповідне питання, колегія суддів виходить з того, що під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та відповідно за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 2881,50 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що вимоги позовної заяви та апеляційної скарги задоволено у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 4802,50 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальніситю "Елавто" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28 лютого 2019 року № 0176501206.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елавто" (код ЄДРПОУ 43382113, місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, буд. 33/Б) з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04116) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4802,50 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді А.М. Горяйнов

Л.В. Губська