Постанова

від 26.02.2020 по справі 459/3211/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 459/3211/19 пров. № А/857/1887/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2020 року у справі за його позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, поліцейського Червоноградського відділу поліції Головного управління патрульної поліції Національної поліції у Львівській області Обушка Андрія Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

суддя(і) у І інстанції Рудаков Д.І.,

час ухвалення рішення 14 год 41 хв,

місце ухвалення рішення м. Червоноград,

дата складення повного тексту рішення 23 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови поліцейського Червоноградського відділу поліції Головного управління патрульної поліції Національної поліції у Львівській області Обушка А.Р. (далі - Інспектор) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 388769 від 02 листопада 2019 року.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2020 року у справі № 459/3211/19 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення та не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що СП Київ-Захід у формі ТзОВ чи його філія, підрозділ, у якому він працює, знаходяться в зоні дії знаку 3.34, чим не доведено його твердження стосовно того, що дія дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, розташовані у зоні дії цього дорожнього знаку. Сам по собі договір оренди земельної ділянки не може слугувати доказом здійснення господарської діяльності СП Київ-Захід у формі ТзОВ, оскільки позивачем не надано доказів існування тимчасової споруди для реалізації хлібобулочних виробів на цій земельній ділянці. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Правила дорожнього руху дозволяють зупинити транспортний засіб в зоні дії знаку 3.34 для обслуговування торгового об`єкта підприємства - хлібного кіоску. На думку позивача, оскільки він є водієм СП Київ-Захід у формі ТзОВ та обслуговує хлібний кіоск, то мав право зупинитися в зоні дії знаку 3.34 для вивантаження товару.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, 02 листопада 2019 року Інспектором було винесено постанову серії БАА № 388769 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 255 грн на підставі частини 1 статті 122 КУпАП за те, що той 02 листопада 2019 року на вул. Сокальській 2а у м. Червонограді, керуючи транспортним засобом ГАЗ , д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 Зупинка заборонена , чим порушив вимоги 8.4 в ПДР.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із пунктом 8.4 в ПДР заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно знаку 3.34 Зупинку заборонено , забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Як слідує з матеріалів справи, позивач керував транспортним засобом ГАЗ , д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому даний автомобіль не є таксі, а обслуговує хлібний кіоск, належний СП Київ-Захід у формі ТзОВ, що стверджує і сам позивач. Таким чином, будь-які винятки дотримання встановлених обмежень у зоні дії знаку 3.34 Зупинку заборонено щодо позивача відсутні.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки вказаним у мотивувальній частині постанови апеляційного суду обставинам, а тому оскаржуване рішення суду слід змінити у частині мотивів відмови задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 229, 243, 272, 286, 308, 310, 313, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2020 року у справі № 0940/2282/18459/3211/19 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційного суду.

У решті рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 27 лютого 2020 року.