Рішення

від 17.02.2020 по справі 909/1327/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1327/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління об"єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради

вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76004

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МІБЕК"

вул. Довга,26/17, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 5094 грн 75 коп.

за участю представників:

від позивача: Грицків Марія Іванівна;

від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ: Управління об"єктами спільної власності територіальних громад області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІБЕК" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 03.05.2018 в сумі 5094 грн 75 коп.

Позов мотивовано неналежним виконання відповідачем умов договору оренди майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області від 03.05.2018 щодо оплати орендної плати за користування орендованим майном за липень 2018 року, у зв"язку з чим виникла основна заборгованість у розмірі 4694 грн 98 коп., на яку за період з 05.09.2019 по 10.12.2019 нарахована пеня у розмірі 399 грн 77 коп.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2019, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд справи по суті призначив на 15.01.2020, встановив сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

В судовому засіданні 15.01.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового розгляду справи по суті на 10.02.2020.

В судовому засіданні 10.02.2020 суд витребував у позивача інформацію про стан надходження орендної плати за договором оренди від 03.05.2008, у зв"язку з чим постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 17.02.2020.

В судовому засіданні 17.02.2020 представник позивача подала суду заяву (вх.№2524/20) про приєднання до матеріалів справи інформації про стан надходження орендної плати по договору оренди від 03.05.2018 станом на 14.02.2020; позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; просила позов задовольнити.

Відповідач не скористався передбаченим ГПК України правом на участь представника у судовому засіданні, хоча, у відповідності до ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.

Так, ухвала про відкриття провадження у справі від 16.12.2019та ухвала повідомлення про судове засідання від 10.02.2020, направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за його місцезнаходженням, зазначеним в позовній заяві, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 02.01.2020 з відміткою відділення поштового зв"язку "За терміном зберігання".

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/3309/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17, від 02.08.2019 у справі №908/2445/18.

Зі змісту пунктів 99-2, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 27.12.2019 вбачається, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Ухвала повідомлення від 15.01.2020, направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за тією ж адресою, повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв"язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язку щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно списку №2237 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, ухвалу повідомлення про судове засідання від 10.02.2020 направлено ТОВ "МІБЕК" 11.02.2020 та згідно трекінгу відправлень Укрпошти станом на 17.02.2020 "не вручене під час доставки: інші причини".

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вищевикладене, приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду у справі з вказівкою причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є доказом належного інформування відповідача, оскільки повернення ухвали із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

За приписами ч. 1ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

У суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Правом на надання відзиву на позов відповідач також не скористався.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги чинного законодавства щодо розумності строків розгляду справи, беручи до уваги той факт, що розгляд справи неодноразово відкладався, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

03.05.2018 року між Івано-Франківською обласною радою та (орендодавець) в особі начальника управління об`єктами спільної власності територіальних громад області, товариством з обмеженою відповідальністю "МІБЕК" (орендар) та комунальним підприємством "Обласний аптечний склад" (балансоутримувач) укладено Договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області .

Відповідно до умов п.1.1 цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину складських приміщень загальною площею 104,0 кв.м за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 57 (об`єкт оренди), що перебуває на балансі КП "Обласний аптечний склад". Вартість об"єкта оренди визначена відповідно до Звіту про оцінку об"єкта оренди і становить 244 959 грн без ПДВ.

Об`єкт оренди передається орендарю з метою зберігання та оптової реалізації товарів медичного призначення (п.1.2 Договору).

Однією з умов договору оренди майна є своєчасне і в повному обсязі внесення орендної плати (3.2.2 Договору).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 10.06.2016 №207-5/2016 і становить 4953 грн 07 коп. з ПДВ за базовий місяць (п.4.1 Договору).

Відповідно до вимог пункту 4.2 зазначеного договору оренди майна, відповідач зобов`язаний щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця перераховувати орендодавцю орендну плату з урахування індексу інфляції.

Пунктом 4.5 Договору оренди визначено, що своєчасно не перерахована або перерахована не в повному обсязі орендна плата стягується за весь період заборгованості на рахунок орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати), визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Строк дії договору оренди встановлено з 03.05.2018 по 29.04.2021 (п.7.1 Договору).

Умови цього договору зберігають силу, зокрема в частині зобов"язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов"язання ( п. 7.2 Договору).

Відповідно до розрахунку орендної плати за базовий місяць орендна плата з ПДВ склала 4953 грн 07 коп.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна на вул.Б.Хмельницького 57 у м.Івано-Франківську від 03.05.2018, підписаного та скріпленого печатками сторін, на підставі договору оренди від 03.05.2018, орендодавець передав, а орендар прийняв частину складських приміщень загальною площею 104,0 кв.м за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 57.

Відповідно до акту приймання - передачі нерухомого майна на вул. Б.Хмельницького 57 у м.Івано-Франківську від 01.08.2018, орендар передав, а балансоутримувач прийняв вищевказане майно у зв"язку з припиненням достроково за взаємною згодою сторін договору оренди від 03.05.2018.

З попередженнями №337/03-02/007 від 28.08.2018 та №415/03-02/007 від 01.11.2018, претензіями №12/03-02/007 від 12.02.2019, № 67/03-02/007 від 05.03.2019, №112/0302/07 від 07.05.2019 позивач виставляв відповідачу рахунки- фактури про оплату заборгованості, докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

З розрахунку заборгованості з орендної плати ТОВ "Мібек" згідно з договором оренди від 03.05.2018 станом на 10.12.2019 вбачається, що орендна плата за липень 2018 року склала 4957 грн 74 коп, частково оплачена відповідачем в сумі 262 грн 76 коп; заборгованість по орендній платі - 4694 грн 98 коп. пеня - 399 грн 77 коп.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасну сплату орендної плати, приєднаного позивачем до матеріалів справи, на суму заборгованості 4694 грн 98 коп нараховано пеню в сумі 399 грн 77 коп за період з 05.09.2019 по 10.12.2019.

У відповідності до інформації щодо стану надходження орендної плати по договору оренди від 03.05.2018 станом на 14.02.2020, за час дії договору оренди відповідачу нараховано орендної плати 14621 грн 02 коп. та пені 2809 грн 77 коп.; фактично сплачено: всього 12336 грн 04 коп., з них: 9926 грн 04 коп орендної плати та 2410 грн пені; борг 4694 грн 98 коп. та пені 399 грн 77 коп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем майна, що є комунальною власністю є органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.ст. 179, ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією акту приймання-передачі майна оренди від 03.05.2018, підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов"язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі, що також передбачено і в положеннях договору ( п.3.2.2).

В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4.2 Договору оренди нерухомого майна сторони погодили зобов"язання відповідача щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця з урахування індексу інфляції перераховувати плату за оренду приміщення .

Відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати за користування орендованим майном виконав неналежним чином та не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті орендної плати за липень місяць 2018 року яка відповідно до поданого позивачем розрахунку складає 4694 грн 98 коп.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні докази на спростування факту наявності заборгованості по орендній платі відповідача перед позивачем за липень 2018 року за договором оренди майна від 03.05.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за липень 2018 року в розмірі 4694 грн 98 коп. обґрунтовані та належать до задоволення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договором.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

Згідно поданих позивачем розрахунків відповідачу нараховано пеню за прострочення сплати орендної плати по договору оренди в сумі 399 грн 77 коп. за період з 05.09.2019 по.10.12.2019.

Суд здійснивши перевірку нарахування пені зазначає, що позивачем не враховано обмеження строків для нарахування пені, які передбачено ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на таке.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором від 03.05.2018 сторонами не передбачено більш тривалого періоду нарахування пені, ніж встановлено законом, а відтак, в даному випадку нарахування пені слід було б здійснювати за період прострочення з 21.08.2018 по 20.02.2019.

З огляду на те, що позивач визначив строк для нарахування пені за період з 05.09.2019 по 10.12.2019, правові підстави для задоволення позову в цій частині у суду відсутні.

Враховуючи викладене, позов належить до задоволення частково.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІБЕК" (вул. Довга, 26/17, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20539273) на користь Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 34844218) 4694 (чотири тисячі шістсот дев"яносто чотири) гривні 98 коп. основної заборгованості за договором оренди майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області від 03.05.2018 та 1936 (одну тисячу дев"ятсот тридцять шість) гривень 99 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2020

Суддя О.В. Рочняк