Рішення

від 31.01.2020 по справі 910/12414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2020Справа №910/12414/18

За позовомПриватного підприємства "Будрекс-2002" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сервіс Дон" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Ін." за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" провизнання недійсними договорів Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники сторін:

від позивача:Воробйова І.В. від відповідача 1:Бєлкін Д.Ю. від відповідача 2:Слюсар В.В. від третьої особи:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/12414/18 за позовом Приватного підприємства "Будрекс-2002" (надалі - "ПП "Будрекс-2002") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сервіс Дон" (надалі - "ТОВ "Сіті Сервіс Дон") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Ін." (надалі - "ТОВ "Рейл Вей Ін."), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", про визнання недійсними правочинів.

Так, з урахуванням заяв ПП "Будрекс-2002" про уточнення позовних вимог від 20.09.2018 та про залишення без розгляду частини позовних вимог від 22.11.2018, предметом вирішення спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними:

- угоди від 30.04.2018 про часткове погашення зобов`язання, укладеної між ПП "Будрекс-2002" та ТОВ "Сіті Сервіс Дон";

- договору купівлі-продажу вагонів від 15.06.2018, укладеного між ТОВ "Сіті Сервіс Дон" та ТОВ "Рейл Вей Ін.".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за спірними правочинами мало місце вибуття із власності ПП "Будрекс-2002" належних йому 281 вагону на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" за відсутності його волі, адже було вчинено з його сторони колишнім директором з перевищенням наданих йому повноважень, а відтак ТОВ "Сіті Сервіс Дон" не могло відчужити на користь ТОВ "Рейл Вей Ін." належні позивачу вагони у кількості 281, оскільки не являлось власником такого майна, у зв`язку з чим існують правові підстави для визнання відповідних правочинів недійсними.

Заперечуючи проти вказаного позову ТОВ "Рейл Вей Ін." вказувало на те, що: воно не є учасником первісного правочину вибуття спірних вагонів із власності позивача, а тому не може бути обтяжено наслідками недійсності такого правочину; навіть за наявності підстав для визнання недійсним укладеної між ПП "Будрекс-2002" та ТОВ "Сіті Сервіс Дон" угоди не може бути задоволений позов в частині вимоги про визнання недійсним послідуючого правочину - договору купівлі-продажу вагонів від 15.06.2018, укладеного між ТОВ "Сіті Сервіс Дон" та ТОВ "Рейл Вей Ін.", адже в такому випадку підлягає застосування такий спосіб захисту як витребування майна власником від наступного набувача; укладення 30.04.2018 угоди між ПП "Будрекс-2002" та ТОВ "Сіті Сервіс Дон" є фактично добровільним виконанням судового рішення, яким затверджено мирову угоду, а станом на дату укладення угоди від 30.04.2018 ТОВ "Сіті Сервіс Дон" не знало та не могло знати (в тому числі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) про наявність будь-яких обмежень в частині повноважень керівника на укладення відповідних угод.

У поданому до суду відзиві на позов ТОВ "Сіті Сервіс Дон" заявлені позовні вимоги визнало в повному обсязі, вказувало на те, що колишнім засновником та керівником товариства (Мазур О.М.), який змінився з 09.10.2018, було повідомлено про те, що: ТОВ "Сіті Сервіс Дон" жодних правовідносин з ПП "Будрекс-2002" не мало; жодних документів щодо набуття прав вимоги до ПП "Будрекс-2002", задоволення їх шляхом передачі останнім спірних вагонів та подальшого відчуження їх на користь ТОВ "Рейл Вей Ін." директором ТОВ "Сіті Сервіс Дон" Мазуром О.М. не підписувалося; ТОВ "Рейл Вей Ін." жодних коштів в рахунок оплати купівлі спірних вагонів на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" не перераховувало.

ПАТ "Родовід Банк", в поданій 02.09.2019 до суду заяві про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначало про те, що банк є заставодержателем частини спірних вагонів, що були передані йому в заставу ТОВ "Спецтранссервіс" та на які в рахунок погашення його вимог було звернуто стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі №5011-27/905-2012, а в рамках виконавчих проваджень 29.12.2015 та 14.03.2018 накладалися відповідні арешти.

Також, в межах підготовчого провадження з розгляду справи №910/12414/18, задля вирішення питання чи виконаний підпис на договорі купівлі-продажу №01 від 15.06.2018; акті №1 прийому-передачі рухомого складу (вагонів) від 15.06.2018 до договору купівлі-продажу №01 від 15.06.2018; листі від 05.04.2018; угоді про порядок часткового погашення зобов`язання від 30.04.2018 та на акті прийому-передачі рухомого складу (вагонів) від 30.04.2018 представником відповідача 1, а саме Генеральним директором ТОВ "Сіті Сервіс Дон" Мазуром О.М. (який у своїй заяві свідка заперечував підписання вказаних документів), судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим провадження у справі №910/12414/18 було зупинено та, відповідно, поновлено 25.10.2019 за наслідками надходження до суду висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №819ч821/19-32 від 09.10.2019.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №819ч821/19-32 від 09.10.2019 було встановлено, що підписи на договорі купівлі-продажу №01 від 15.06.2018; акті №1 прийому-передачі рухомого складу (вагонів) від 15.06.2018 до договору купівлі-продажу №01 від 15.06.2018; листі від 05.04.2018; угоді про порядок часткового погашення зобов`язання від 30.04.2018 та на акті прийому-передачі рухомого складу (вагонів) від 30.04.2018 від імені Генерального директора ТОВ "Сіті Сервіс Дон" Мазуром О.М. виконані останнім.

В судовому засіданні з розгляду справи №910/12414/18 по суті були присутніми представники позивача та відповідачів, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що: позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, вказує на вибуття спірного майна із його власності за наслідками перевищення своїх повноважень колишнім директором; відповідач 1 проти позову не заперечує, оскільки фінансово-бухгалтерської документацією його товариства не підтверджується як набуття у власність спірних вагонів, так і подальше їх відчуження; відповідача 2 проти позовних вимог заперечує, в їх задоволенні просить відмовити, вказує на те, що матеріалами справи не підтверджується суперечність оскаржуваних договорів вимогам закону.

Третя особа, повідомлена про час і місце судового засідання належним чином, своїх повноважних представників до суду не направила.

В судовому засіданні 31.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 15.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", як продавцем, та ПП "Будрекс-2002", як покупцем, договору купівлі-продажу №1-06/2016, ПП "Будрекс-2002" було набуто у власність вагони-цистерни та криті вагони у загальній кількості 285 шт. за наступними восьмизначними №№ 50984228, 50979608, 50736107, 50736271, 51776805, 50979806, 50979947, 50984632, 50984525, 50984202, 50736248, 51776714, 50984541, 50979954, 51777001, 50030535, 50984319, 50984376, 50979681, 50979632, 50030469, 50979590, 50979863, 50736222, 50979673, 50979889, 50030402, 50979566, 50979657, 50030840, 51776748, 50736263, 50030519, 50984194, 50030352, 50030816, 50984285, 50984574, 50979939, 50736321, 50736032, 50030527, 50030634, 50979962, 50736255, 50979913, 50030766, 50736172, 50030741, 50984467, 50736123, 50979772, 50984186, 50984426, 50979525, 51776656, 50979699, 51776458, 51777050, 51776367, 50979871, 50984442, 50979723, 50979764, 51776904, 51776789, 51776797, 51776565, 50979558, 51776557, 50979541, 50979665, 50984400, 51776417, 50979848, 50984350, 51776581, 51776474, 50984624, 50984251, 51776961, 50979905, 51776441, 50984582, 51776722, 51776540, 50984368, 51776896, 51776821, 51776409, 51776854, 51776946, 51776573, 51776755, 50030378, 51777035, 51776532, 50736115, 51776607, 51777027, 50984558, 51776375, 51776920, 50979491, 51776664, 51776771, 51776672, 51776631, 51776912, 51776508, 50736156, 51776938, 50979582, 50979996, 50984384, 50984244, 50030808, 51776466, 50736065, 50030550, 51776359, 51776292, 50030386, 51776433, 50030444, 50979822, 51776763, 51776979, 50030659, 51776813, 51776623, 51776326, 51776680, 51776839, 51777043, 51776318, 51776862, 51776698, 50984616, 51776516, 51776706, 50979749, 50984210, 50984343, 50030782, 50030865, 50030436, 50030345, 50030824, 50030451, 50979483, 50984277, 50736081, 50030832, 50030725, 51777019, 50984483, 50984459, 51776870, 50030733, 51776391, 50030642, 51776995, 50984533, 50984301, 50030667, 50979780, 51776987, 50979731, 51776300, 51776730, 50736354, 50984590, 50979574, 50984327, 50736214, 50736289, 50030568, 51776490, 50030774, 50736040, 50030329, 51776334, 50736131, 50736339, 51776284, 50736180, 50030626, 50979616, 50984418, 50979921, 50984608, 50030477, 50984236, 50030410, 51776649, 50979533, 50736313, 50979830, 50030857, 50736073, 51776425, 51776615, 50979798, 50030709, 50030576, 50030600, 50736347, 50984566, 50030618, 50030584, 50979715, 50030337, 50030675, 50984269, 50979855, 50984517, 51776847, 50736362, 51776599, 50979517, 50984509, 51776482, 50979756, 50030717, 50984475, 50979640, 50030360, 50984293, 50736149, 51776888, 50030428, 50736206, 50030758, 50984335, 50736057, 50984434, 50979707, 50030683, 50030501, 50979624, 50736230, 51776342, 51776383, 51776524, 50984491, 50984392, 50979509, 50030485, 50979814, 50736164, 50030543, 50736305, 51776953, 50979897, 51777068, 51777076, 51206225, 50210012, 51232809, 50209568, 51182665, 57063109, 52524493, 52524592, 51777084, 51250827, 50210020, 51232825, 50630631, 50984640, 57311441, 57311508, 57304305, 57312035, 50984665, 51182657, 51206217, 51777092, 50984673, 51167369, 50984657, 57090094, 57090193, 50209485, про що між вказаними особами було складено акт приймання-передачі вагонів від 18.07.2016, а на підставі заявок ПП "Будрекс-2002" підприємства залізниці здійснено зміну даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів щодо їх власника.

30.04.2018 між ТОВ "Сіті Сервіс Дон", в особі генерального директора Мазура О.М., та ПП "Будрекс-2002", в особі директора Шевченко К.В., діючого на підставі Статуту підприємства, було укладено угоду про порядок часткового погашення зобов`язання (надалі - "Угода"), відповідно до умов якої зазначено, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Lykryst International" мало право вимоги до ПП "Будрекс-2002", яке виникло згідно мирової угоди від 28.04.2016, укладеної між ними, що була затверджена ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2016 по цивільній справі №752/5409/16-ц (провадження по справі №2-к/752/13/16), в розмірі 10 516 053,52 доларів США;

- таке право вимоги було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Lykryst International" на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" згідно договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ними 05.03.2018, у зв`язку з чим у ТОВ "Сіті Сервіс Дон" по відношенню до ПП "Будрекс-2002" виникло право вимоги грошової суми у розмірі 10 516 053,52 доларів США, а у останнього виникла відповідна заборгованість.

Згідно із п.п. 1.1-1.2 Угоди в рахунок погашення заборгованості ПП "Будрекс-2002" передає, а ТОВ "Сіті Сервіс Дон" приймає вагони-цистерни в кількості 281 шт., вказані в специфікації - додаток 1, в порядку та строки, встановлені даною угодою. Сторони оцінюють вагони-цистерни в сумі 37 930 286,59 грн., що на день підписання даної угоди згідно курсу Національного банку України становить 1 446 065,06 доларів США, вартість кожного вагону-цистерни окремо вказана в додатку 1.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.6 Договору передача вагонів-цистерн ТОВ "Сіті Сервіс Дон" здійснюється на протязі двох днів з дня підписання даної угоди. Право власності на вагони-цистерни від ПП "Будрекс-2002" до ТОВ "Сіті Сервіс Дон" переходить в момент підписання акту приймання-передачі вагонів.

Згідно акту прийому-передачі рухомого складу (вагонів), укладеного 30.04.2018 між ПП "Будрекс-2002", в особі директора Шевченко К.В., та ТОВ "Сіті Сервіс Дон", в особі генерального директора Мазура О.М., ПП "Будрекс-2002" передало, а ТОВ "Сіті Сервіс Дон" прийняло вагони у кількості 281 шт.

15.06.2018 між ТОВ "Сіті Сервіс Дон" та ТОВ "Рейл Вей Ін." було укладено договір купівлі-продажу №01 (надалі - "Договір"), у відповідності до умов якого ТОВ "Сіті Сервіс Дон" передало, а ТОВ "Рейл Вей Ін." прийняло вагони у кількості 281 шт., про що між ними було складено акт №1 прийому-передачі рухомого складу від 15.06.2018.

Спір у справі стосується законності Угоди та Договору.

При цьому, як на підставу для визнання зазначених правочинів недійсним позивач вказує на те, що Угоду від імені ПП "Будрекс-2002" було укладено колишнім директором з перевищенням визначених статутом підприємства його повноважень, а відтак, ТОВ "Сіті Сервіс Дон" не могло набути права власності на спірні вагони і, в свою чергу, відчужити їх на користь ТОВ "Рейл Вей Ін.".

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зокрема, частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В даному випадку, із наявного в матеріалах справи примірника Угоди вбачається, що від імені ПП "Будрекс-2002" її було підписано директором Шевченко К.В., яка діяла на підставі Статуту, про що зазначено в її тексті.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1-3 статті 145 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення Угоди) встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно із п.п. 8.1, 8.5 Статуту ПП "Будрекс-2002", затвердженого рішенням зборів засновників (власників), оформленим протоколом №31/05-1 від 31.05.2017, (надалі - "Статут") загальне управління підприємством здійснюють збори засновників (власників). Поточне керівництво діяльністю підприємства здійснює директор, який призначається зборами засновників, або один із засновників здійснюють керівництво самостійно.

Положеннями п.п. 8.6.1 п. 8.6 Статуту визначено, що директор буз доручення діє від імені підприємства та в межах своєї компетенції укладає угоди, договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні на суму, що не перевищує 100 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 Статуту директор підприємства має право розпоряджатися майном підприємства в межах, що визначені цим статутом.

З огляду на викладені положення вбачається, що за змістом Статуту ПП "Будрекс-2002", в редакції, чинній станом на дату укладення Угоди, директор такого підприємства був позбавлений самостійної можливості розпоряджатися майном підприємства шляхом укладення правочинів щодо нього на суму, яка перевищує 100 000,00 грн.

Отже, враховуючи, що предметом Угоди є передача (фактичне відчуження) майна ПП "Будрекс-2002", оціненою за згодою учасників вартістю у розмірі 37 930 286,59 грн., то її укладення директором ПП "Будрекс-2002" не інакше як за наслідками прийняття відповідного рішення вищим органом управління таким підприємством - загальними зборами засновників, адже компетенція директора такого товариства щодо самостійного вирішення відповідного питання була обмежена вартістю майна у розмірі 100 000,00 грн.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження існування рішення загальних зборів засновників ПП "Будрекс-2002" про надання згоди на передачу (відчуження) належних такому підприємству вагонів у кількості 281 шт., а в поданій до суду нотаріально посвідченій 24.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А. за реєстровим №2565 заяві (письмова заява свідка) бенефіціарний власник ПП "Будрекс-2002" вказав на те, що жодних рішень про відчужень спірних вагонів загальними зборами засновників ПП "Будрекс-2002" не приймалося.

Доказів спростування наведеного матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки передача спірних вагонів від ПП "Будрекс-2002" на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" відбулась за відсутності відповідного рішення загальних зборів засновників (власників) ПП "Будрекс-2002", то Угода, яка посвідчує даний факт, є такою, що вчинена директором ПП "Будрекс-2002" з перевищенням наданих йому повноважень та не відповідає приписам п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 Статуту такого підприємства.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Застосовуючи на практиці наведену норму слід враховувати, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Саме такі правові висновки щодо застосування відповідної норми на практиці викладено в постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №908/2604/18, від 31.07.2019 у справі №910/2030/18, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16, від 12.06.2018 у справі №927/976/17 та від 20.02.2018 у справі №906/100/17.

Як вбачається із змісту Угоди, в її положеннях було зазначено про те, що від імені ПП "Будрекс-2002" такий правочин вчиняє директор Шевченко К.В., яка діє на підставі Статуту.

Відтак, контрагент ПП "Будрекс-2002" за Угодою - ТОВ "Сіті Сервіс Дон", було обізнано або ж за всієї обачності могло бути обізнано із положеннями Статуту ПП "Будрекс-2002" в частині, яка стосується визначення повноважень директора такого підприємства, в тому числі про наявність їх обмежень на розпорядження майном, вартість якого перевищує 100 000,00 грн., тобто, зумовлює необхідність наявності дозволу (рішення) загальних зборів засновників підприємства на вчинення директором таких дій (передачі (відчуження) вагонів).

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази вчинення самим позивачем або його засновником дій, направлених на виконання Угоди (акт приймання-передачі спірних вагонів складено тим же днем та за підписом тієї ж особи від імені ПП "Будрекс-2002"), тобто, в даному випадку відсутні докази вчинення дій, які б свідчили про наступне схвалення такого правочину, уповноваженою на вчинення відповідних дій згідно положень Статуту ПП "Будрекс-2002" особою.

В аспекті наведеного суд також враховує позицію ТОВ "Сіті Сервіс Дон" щодо суті спору, яка полягає у визнанні позовних вимог в повному обсязі, що знайшло своє відображення в подано відзиві на позов та поясненнях представника в судовому засіданні 31.01.2020.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується, що передача спірних вагонів від ПП "Будрекс-2002" на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" згідно умов Угоди була здійснена за наявності дефекту волі ПП "Будрекс-2002", що підтверджено (визнано) ТОВ "Сіті Сервіс Дон".

Посилання відповідача 2 на те, що передача спірних вагонів від ПП "Будрекс-2002" на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" здійснювалась в рахунок добровільного виконання ПП "Будрекс-2002" свого зобов`язання згідно мирової угоди від 28.04.2016, затвердженої ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №752/5409/16-ц, не спростовує того факту, що Угода за своєю правовою природою є правочином відчуження майна, а тому має відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для її чинності.

Більш того, наведена мирова угода по своїй правовій природі набуває чинності з моменту затвердження її судом та регламентує виконання відповідного рішення, а тому зміна порядку такого виконання (з грошового на передачу майна) та її сторони може мати місце не інакше як за наслідками вчинення відповідних процесуальних дій в рамках справи №752/5409/16-ц, доказів чого матеріали справи не містять, що виключає можливість для висновку про здійснення передачі ПП "Будрекс-2002" на користь ТОВ "Сіті Сервіс Дон" спірних вагонів згідно Угоди в якості виконання мирової угоди від 28.04.2016, затвердженої ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №752/5409/16-ц.

З огляду на викладене, вчинення Угоди з дефектом волі ПП "Будрекс-2002" на вибуття спірних вагонів із його власності, зумовленим перевищенням директором своїх повноважень, що не заперечується іншою стороною такого правочину - ТОВ "Сіті Сервіс Дон", є порушенням приписів ст.ст. 92, 203 Цивільного кодексу України, що у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України свідчить про наявність правових підстав для визнання її недійсною.

Тому, позовні вимоги ПП "Будрекс-2002" в частині визнання недійсною Угоди є правомірними та обґрунтованими.

Щодо вимоги ПП "Будрекс-2002" про визнання недійсним Договору, який є наступним правочином вибуття спірних вагонів із власності їх дійсного власника, суд відзначає наступне.

Безумовно, така вимога направлена на захист прав власності ПП "Будрекс-2002" на спірні вагони, що за загальним правилом вирішення спорів про захист прав власності у відносинах речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, здійснюється шляхом витребування такого майна від його набувача в порядку, визначеному ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, застосування таких норм з метою захисту порушених прав власник майна можливе у випадку фактичного позбавлення законного власника можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння.

Однак, в даному випадку, має місце обставин за яких спірні вагони не вибували з фактичного володіння та користування ПП "Будрекс-2002", адже на сьогоднішній день останнє згідно даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів підприємства залізниці значиться як їх власник, що фактично не створює жодних перешкод в розпорядженні ними, а тому виключає можливість застосування встановленого статтями 387, 388 Цивільного кодексу України правового механізму захисту права власності.

В той же час, існування Договору зумовлює виникнення у ТОВ "Рейл Вей Ін." фактичних підстав для звернення до підприємств Укрзалізниці з метою внесенні змін до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів щодо власника спірних вагонів, вчинення чого унеможливить подальшу реалізацію ПП "Будрекс-2002" прав власності на них, а наявним в матеріалах справи листом ТОВ "Рейл Вей Ін." №20 від 13.08.2018 (а.с. 63 т. 1) підтверджується існування наміру останнього на вчинення таких дій.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Тобто, при вчиненні правочину купівлі-продажу особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

Відтак, в силу приписів ст.ст. 11, 216, 328, 346, 658 Цивільного кодексу України у ТОВ "Сіті Сервіс Дон" були відсутніми права для передачі спірного майна у власність ТОВ "Рейл Вей Ін.", що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких прав у останнього, в т.ч. щодо подальшого ініціювання внесення змін до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів щодо власника спірних вагонів задля розпорядження ними.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В той же час, як свідчить зміст листа ТОВ "Рейл Вей Ін." №20 від 13.08.2018 останнє було обізнано про обставини набуття ТОВ "Сіті Сервіс Дон" прав на спірні вагони, що в свою чергу, свідчить про можливість його обізнаності відносно дефекту волі ПП "Будрекс-2002" у вибутті такого майно із його власності згідно Угоди.

До того ж, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення розрахунків ТОВ "Рейл Вей Ін." за придбані у ТОВ "Сіті Сервіс Дон" спірні вагони в порядку та розмірах, встановлених умовами Договору, а представником ТОВ "Сіті Сервіс Дон" було повідомлено, що такі розрахунки між відповідними особами не здійснювалися.

Тобто, відсутні обставини оплатності набуття ТОВ "Рейл Вей Ін." прав на спірні вагони.

Отже, в даному випадку відсутні правові підстав для визнання ТОВ "Рейл Вей Ін." добросовісним набувачем спірних вагонів, що виключає можливість для висновку як про набуття ним прав власності на спірні вагони згідно умов Договору, так і захисту його інтересу за наслідками вчинення такого правочину з підстав необізнаності про відсутність у ТОВ "Сіті Сервіс Дон" прав на спірні вагони.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, існують визначені законодавством підстави для захисту порушених прав власності позивача на спірні вагони у визначений ним спосіб шляхом визнання недійсним Договору, адже за встановлених судом обставин спірних правовідносин існування такого правочину саме по собі не зумовило фактичне вибуття спірних вагонів із власності позивача, однак породжує загрозу настання відповідних обставин в майбутньому шляхом внесення ТОВ "Рейл Вей Ін." відповідних змін щодо їх власника до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, не маючи при цьому статусу добросовісного набувача такого майна.

При цьому, оцінюючи наявність правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав і інтересів суду слід враховувати, чи призведене такий захист до реального поновлення порушеного правка заявника.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи обставини спірних правовідносин та специфіку обігу спірного майна суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме визнання недійсним Договору, адже такі дії усунуть ризик реального вибуття спірного майна із володіння позивача за наслідками незаконних дій його колишнього директора щодо відчуження спірних вагонів за відсутності необхідного обсягу повноважень на вчинення таких дій.

Також, суд приймає до уваги повідомлені ПАТ "Родовід Банк" обставини існування в останнього інтересів на задоволення своїх майнових прав за рахунок частини спірних вагонів, які ґрунтуються на правовідносинах застави, однак, зазначає, що перебіг таких правовідносин жодним чином не впливає на висновки суду щодо незаконності оскаржуваних правочинів.

Більш того, за наслідками визнання незаконними Угоди та Договору буде створено правову визначені в спірних правовідносинах щодо дійсного власника спірних вагонів, що безумовно сприятиме ПАТ "Родовід Банк" в реалізації його майнових інтересів на таке майно.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ПП "Будрекс-2002" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору: в частині визнання недійсним Договору - покладаються на відповідача 2; в частині визнання недійсною Угоди: в розмірі 50% (881,00 грн.) - на відповідача 1, а в розмірі інших 50% (881,00 грн.) - підлягають поверненню позивачу, оскільки відповідачем 1 було визнано позовні вимоги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства "Будрекс-2002" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду про порядок часткового погашення зобов`язання від 30.04.2018, укладену між Приватним підприємством "Будрекс-2002" (ідентифікаційний код 31862449) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Сервіс Дон" (ідентифікаційний код 37296294).

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №01 від 15.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Сервіс Дон" (ідентифікаційний код 37296294) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Ін." (ідентифікаційний код 41784671).

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Ін." (01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 7А; ідентифікаційний код 41784671) на користь Приватного підприємства "Будрекс-2002" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, офіс 4/1; ідентифікаційний код 31862449) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сервіс Дон" (04107, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 1; ідентифікаційний код 37296294) на користь Приватного підприємства "Будрекс-2002" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, офіс 4/1; ідентифікаційний код 31862449) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

6. Повернути Приватному підприємству "Будрекс-2002" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, офіс 4/1; ідентифікаційний код 31862449) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції №П12039 від 17.09.2018. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 25.02.2020.

Суддя Р.В. Бойко