Рішення

від 11.02.2020 по справі 907/411/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/411/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.

розглянувши позовну заяву за позовом Тячівської місцевої прокуратури м. Тячів, в інтересах держави в особі: - Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, с. Лазещина Закарпатської області (позивач-1) - Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, смт. Ясіня Закарпатської області (позивач-2) до державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» , смт. Ясіня Закарпатської області

про стягнення 200462,88 грн. завданої шкоди за порушення лісового законодавства

За участю представників:

прокурор - Форгачі Т.В., службове посвідчення № 035567 від 07.09.2015 року

від позивача 1 - не з`явився

від позивача 2 - не з`явився

від відповідача - Левицький А.О, адвокат, ордер серія ЗР № 66207 від 12.11.2019 року

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі: - Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, с. Лазещина Закарпатської області (позивач-1) - Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, смт. Ясіня Закарпатської області (позивач-2) з позовом до відповідача про стягнення 200 462,88 грн. завданої шкоди за порушення лісового законодавства, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.66 Конституції України, ст. ст.19,63,64 Лісового кодексу України.

Ухвалою суду від 17.07.2019 позовну заяву залишено без руху.

05.08.2019 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019, справу №907/411/19 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/411/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.10.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з мотивів, наведених у ньому.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/411/19 та призначено підготовче засідання на 12.11.2019.

У засіданні 12.11.2019 за згодою представників сторін оголошено перерву в порядку вимог ст. 183 ГПК України на 09.12.2019.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року було відкладено підготовче засідання на 21.01.2020.

Ухвалою суду від 21.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2020.

Представником відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнано повністю та подано клопотання про розстрочення судового рішення на 10 місяців. Представник відповідача, в обґрунтування своєї позиції вказує на визнання позову відповідачем та на скрутне матеріальне становище ДП Ясінське ЛМГ .

Прокурор в засіданні суду позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти розстрочення рішення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.02.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно державного акту на право постійного користування землею I-ЗК №000378 від 18.12.1996 року ДП Ясінянське ЛМГ надано земельні ділянки у постійне користування для ведення лісового та мисливського господарства.

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2018 у справі №305/1109/18 за ч. 1 ст. 367 КК України встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі наказу директора ДП Ясінянське лісомисливське господарство №150/к від 20.11.2015 призначений на посаду лісничого Лазещинського лісництва, у зв`язку з чим, на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та зобов`язався вжити заходів до запобігання шкоди. Обіймаючи посаду лісничого Лазещинського лісництва та будучи службовою особою уповноваженою на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій Петрюк Ю.С., був уповноважений здійснювати керівництво діяльністю працівників ввіреного йому лісництва і відповідно керівництво діяльністю цього лісництва, а також розпорядження майном Лазещинського лісництва.

До посадових обов`язків останнього входила організація виконання заходів з охорони лісів від самовільних порубок, відведення лісосік та відпуску лісу на пні, забезпечення додержання правил відпуску лісу на пні, порубки лісу, проведення оглядів місць порубок заготовленої деревини та іншої продукції лісу, а також здійснення контролю за якістю виконання таксаторами польових лісовпорядних робіт, приймання вказаних робіт.

У квітні 2017 року, Петрюк Ю.С., неналежно виконуючи покладені на нього обов`язки по організації виконання заходів з охорони лісів від самовільних порубок, допустив службову недбалість, яка проявилась у неналежному здійсненні обходів лісових масивів, внаслідок чого у лісових масивах Лазещинського лісництва ДП Ясінянське ЛМГ вчинено самовільні порубки.

Матеріалами справи встановлено що на території кварталів 2 та 10 Лазещинського лісництва, виявлено пні від незаконно зрізаних 36 дерев, об`ємом 36,33 м.куб, порубаних через неналежне виконання лісничим покладених на нього обов`язків, внаслідок чого державним інтересам в особі ДП Ясінянське ЛМГ спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 200462,88 грн., що у 100 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є істотною шкодою. Зазначений вирок 28.08.2018 набрав законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувався.

Згідно інформації Ясінянської селищної ради квартал 2 Лазещинського лісництва ДП Ясінянське ЛМГ знаходиться в урочищі Стебний та відноситься до території Ясінянської селищної ради. Згідно листа Лазещинської сільської ради, квартал 10 Лазещинського лісництва Ясінянське ЛМГ розміщений в урочищі Зимір та відноситься до території Лазещинської сільської ради.

Відповідно до довідки перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у ДП Ясінянське ЛМГ від 04.04.2017, проведеної у рамках кримінального провадження, у кварталі 2 Лазещинського лісництва в насадженні виявлено пень від незаконно зрубаного дерева породи смерека загальною кубомасою 0, 52 кбм. Згідно додатку 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 визначено розмір шкоди, яка становить 4591, 68 грн. У кварталі 10 Лазещинського лісництва виявлено пні від незаконно зрубаних дерев породи смерека в кількості 35 штук, загальною кубомасою 35, 81 кбм. Розмір шкоди становить 195871,2 грн.

У зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 200462,88 гривень.

До основних принципів охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" віднесено зокрема: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об`єктів і комплексів; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Нормами ч. ч. 3, 4 ст. 17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, тощо.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно положень ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

Згідно положень ст. 86, 90 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.

Вказане кореспондується і з положеннями ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» згідно яких підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особливості застосування цивільно - правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно ч.6 ст.75 ГПК України підставою звільнення від доказування є Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи

вчинені вони цією особою.

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2018 у справі №305/1109/18 встановлено вину лісничого Лазещинського лісництва.

У той же час, Представником відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнано повністю, та подано клопотання про розстрочення судового рішення на 10 місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують викладені в позові обставини, а також прийняте судом визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом було дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову представником відповідача та наголошено на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Відповідно до ч.1,3,4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про розстрочку суми боргу, відповідач вказує на визнання позову та посилається на складне фінансове становище пов`язане з необхідністю сплати до 20.02.2020 року рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

З огляду на наведені заявником обставини та відсутність заперечень з боку представників сторін, суд приходить до висновку, що розстрочка виконання рішення у даній справі забезпечить повноту, своєчасність сплати грошових зобов`язань, а відтак, спрятиме досягненню максимального балансу сторін при виконанні судового рішення. В той же час суд в даному випадку враховує інтереси всіх сторін, а також приписи ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про розстрочку суми і розстрочити суму боргу строком на 10 місяців.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство (90630, смт. Ясіня, вул. Грушевського, 13 Рахівського району, код ЄДРПОУ 22114684) суму 195871,2 грн. (сто дев`яносто п`ять тисячі вісімсот сімдесят одну гривню, 20 коп.) завданої шкоди за порушення лісового законодавства на користь держави в особі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (90633, Закарпатська область, Рахівський район, село Лазещина, будинок 693 корпус А, ЄДРПОУ 04351371).

3.Стягнути з Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство (90630, смт. Ясіня, вул. Грушевського, 13 Рахівського району, код ЄДРПОУ 22114684) суму 4591, 68 грн. (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одну гривню, 68 коп.) завданої шкоди за порушення лісового законодавства на користь держави в особі Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90630, Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня, вулиця Борканюка, будинок 7, код ЄДРПОУ 04351452).

4.Заяву державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство від 11.02.2020 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області - задовольнити.

5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.02.2020 у справі №907/411/19 в сумі 195871,02 грн. (сто дев`яносто п`ять тисячі вісімсот сімдесят одну гривню, 20 коп.) завданої шкоди за порушення лісового законодавства на користь держави в особі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (90633, Закарпатська область, Рахівський район, село Лазещина, будинок 693 корпус А, ЄДРПОУ-04351371), а саме:

1. До 11.03.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

2. До 11.04.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

3. До 24.05.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

4. До 24.06.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

5. До 24.07.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

6. До 24.08.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

7. До 24.09.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

8. До 24.10.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

9. До 24.11.2020 року - 19 587,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 10 коп.)

10. До 24.12.2020 року - 19 587,30 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 30 коп.)

6.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.02.2020 у справі №907/411/19 в сумі 4591, 68 грн. (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одну гривню, 68 коп.) завданої шкоди за порушення лісового законодавства на користь держави в особі Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90630, Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня, вулиця Борканюка, будинок 7, код ЄДРПОУ 04351452), а саме:

1. До 11.03.2020 року - 4591,68 грн. (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одну гривню, шістдесят вісім коп.).

7.Стягнути з Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство (90630, смт. Ясіня, вул. Грушевського, 13 Рахівського району, код ЄДРПОУ 22114684) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2, А, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 3006,94 грн (три тисячі шість гривень 94 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 25.02.2020.

Суддя О. Ф. Ремецькі