Рішення

від 11.02.2020 по справі 907/819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/819/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.

розглянувши позовну заяву Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Нижньостуденівської сільської ради, с. Нижній Студений Міжгірського району до дочірнього підприємства Едельвейс , с. Верхній Студений Міжгірського району за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління ДФС у Закарпатській області про розірвання договору оренди землі та стягнення суми 60.897,51грн. заборгованості по орендній платі

За участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від прокуратури- Форгачі Т.В., службове посвідчення № 035567 від 07.09.2015 року

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Бурдюх В.В, представник за довіреністю від 18.04.2019 року №70/07-16-10-05-04

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.05.2006, укладеного між Студенівською сільською радою Міжгірського району та Дочірнім підприємством Едельвейс , відповідно до якого, в строкове платне користування передано земельну ділянку, площею 1,0538 га, а також стягнення суми 60.897,51 грн. заборгованості по орендній платі посилаючись на порушення вимог ст.13 Закону України Про оренду землі , ст. 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та порушення договору оренди земельної ділянки в частині забезпечення своєчасності та повноти проведення розрахунків по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2020 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/819/19, залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДФС у Закарпатській області та призначено підготовче засідання на 11.02.2020 року.

11.02.2020 року від Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшла заява про заміну сторони правонаступником.

Відповідачем до дати судового засідання подано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.05.2006, укладеного між Студенівською сільською радою Міжгірського району та Дочірнім підприємством Едельвейс не заперечує. Вказує на те, що згідно Акту звірення № 448-56 від 04.02.2020 року станом на 04.02.2020 заборгованість, у розмірі 60 897,51 грн., перед Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району, за користування земельною ділянкою, сплачено в повному обсязі. Просить у зв`язку з цим відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості та розгляд справи провести за відсутності його уповноваженого представника.

Від третьої особи 07.02.2020 року до суду надійшли пояснення щодо позову. В даних поясненнях вказується на погашення відповідачем заборгованості та відсутність станом на 30.01.2020 боргу за ДП ЕДЕЛЬВЕЙС .

Прокурор в засіданні суду у зв`язку з визнанням позову відповідачем частини позовних вимог та проведеним розрахунком просить суд розглянути справу по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.02.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2006 між Студенівською сільською радою Міжгірського району та Дочірнім підприємством Едельвейс укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,0538 га, яка розташована на території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що 01.09.2006 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №2122484402-0406070600005 (далі - Договір).

Згідно з п. 2.2 договору його укладено сторонами на 5 років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін та на викуп орендованої земельної ділянки. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за 2 місяці до його закінчення.

У відповідності до п. 2.3 договору орендна плата вноситься орендарем у національній валюті на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки землі, яка становить 296 117,80 грн.

Загальний розмір орендної плати становить 5 922,36 грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 493,53 грн. не пізніше 1.0 числа наступного за звітнім місяця.

01.07.2011 між Нижньостуденівською сільською радою та ДП Едельвейс укладено додаткову угоду до договору, якою п.2.2 договору змінено та продовжено дію вказаного договору оренди на 5 років. Пункт 2.3 договору змінено та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі. Загальна плата складає 81 917,14 грн. в рік. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 6 826,43 грн.

В подальшому, 07.07.2016 сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою продовжено термін дії договору на 5 років. Також, вказаною додатковою угодою п. 2.3 договору змінено та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі. Загальна плата складає 127 098,82 грн. в рік. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 10 591,57 грн

Разом з цим, ДП Едельвейс , як орендар земельної ділянки, ринковою вартістю 3 520 994,00 грн., обов`язку щодо сплати орендної плати в обумовлені строки за вищевказаним договором не виконало.

Внаслідок чого, станом на 01.11.2019 за договором оренди землі виникла заборгованість із виплати орендної плати у 2019 році в розмірі 60 897,51 грн., з яких 57 512,90 грн. основного боргу та 2 543,63 грн. - штрафні санкції та 840,98 грн. - пені. Що і стало приводом для звернення до суду.

За твердженнями відповідача, що підтверджуються матеріалами справи станом на 04.02.2020 заборгованість, у розмірі 60 897,51 грн., перед Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району, за користування земельною ділянкою, сплачено в повному обсязі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами Договір, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 525-527 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою ст.15 Закону України Про оренду землі визначено перелік істотних умов договору оренди землі серед котрих - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. (ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

У той же час, відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки не заперечує.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують викладені в позові обставини, а також прийняте судом визнання відповідачем позову та добровільне погашення суми заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу по орендній платі, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково у частині вимог про розірвання договору оренди землі.

Судом було дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову представником відповідача, а також з огляду на його нез`явлення до судового засідання та висловлене прохання здійснювати розгляд справи без участі повноважних представників, суд наголошує на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Оскільки заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 60897,51 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в частині вимог про стягнення 60897,51грн. боргу відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, на відповідача покладається 960,50 грн. витрат на оплату судового збору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 234, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення суми 60 897,51 грн. провадження у справі закрити.

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.05.2006, укладений між Студенівською сільською радою Міжгірського району та Дочірнім підприємством Едельвейс , від 28.05.2006 року відповідно до якого в строкове платне користування передано земельну ділянку, площею 1,0538 га.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Едельвейс (90010, Закарпатська обл., Міжгірський район, село Верхній Студений, будинок 612, код ЄДРПОУ 32389881) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2, А, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 25.02.2020.

Суддя О. Ф. Ремецькі